КЛОПОТАННЯ В КРИМІНАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Важливим кроком на шляху розбудови правової держави в Україні, виходу її на міжнародний рівень, становлення демократичних засад кримінального судочинства стала ратифікація Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 6 якої закріплює право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Вказане свідчить, що пріоритетною діяльністю в Україні на даний час стає захист прав та законних інтересів людини. Особливу роль в цьому відіграють гарантії забезпечення та дотримання прав людини під час відправлення правосуддя – як адміністративного, господарського, цивільного, так і кримінального. У зв’язку зі специфікою кримінального процесу як діяльності, пов’язаної з певними обмеженнями прав людини, особливу увагу необхідно приділяти дотриманню прав особи саме під час здійснення кримінального судочинства – як від моменту порушення кримінальної справи і аж до стадій виконання вироку та виключного провадження.

Чинним законодавством розроблено ряд гарантій, за допомогою яких здійснюється ефективне та дієве забезпечення прав людини під час відправлення кримінального судочинства. Одним із засобів неухильного дотримання прав учасника процесу є передбачений законом механізм заявлення ним клопотань та їх розв’язання компетентним державним органом. Водночас політичні та соціально-економічні зміни, що відбулися в Україні протягом останніх років і тривають в даний час, свідчать про необхідність та нагальність реформування кримінально-процесуального законодавства, особливо в частині гарантій забезпечення та дотримання прав учасників кримінального судочинства, що забезпечують доступ до правосуддя. Вибір теми дослідження обумовлений необхідністю визначити основні напрямки реформування кримінально-процесуального законодавства та удосконалення правозастосовчої практики в частині порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на різних стадіях кримінального процесу України.

Вагомий внесок у розробку проблем інституту клопотань в кримінальному процесі зробили такі автори, як Н. А. Власова, П. А. Лупінська, А. Я. Меженцева, І. Д. Перлов, О. Г. Торянніков, О. В. Хімічева, Л. В. Черечукіна, В. В. Шимановський та інші. Окремі аспекти процесуального порядку заявлення, розгляду та вирішення клопотань на досудовому слідстві та в суді вивчалися В. Л. Будніковим, Ю. О. Гришиним, С. О. Ковальчуком, О. Ю. Костюченко, О. П. Кучинською, В. Т. Маляренком, О. Р. Михайленком, Д. П. Письменним, М. А. Погорецьким, В. О. Попелюшком, А. Ю. Строган, М. С. Строговичем, А. М. Титовим, В. М. Трофименком, В. С. Шадріним та ін. Варто констатувати, що в науці кримінально-процесуального права більш розробленими є процесуальні проблеми заявлення клопотань захисниками, що були предметом дослідження у працях М. О. Баєва, Т. В. Варфоломеєвої, Я. П. Зейкана, Л. Д. Кокорєва, Т. В. Корчевої, О. Ю. Львової, З. В. Макарової, Г. Д. Побегайла, Ю. І. Стецовського та ін.

В той же час у вітчизняній кримінально-процесуальній науці немає єдиного комплексного дослідження інституту клопотань та особливостей процесуального порядку їх заявлення, розгляду та вирішення на всіх стадіях кримінального судочинства. На даний час в Україні захищено два дисертаційних дослідження, пов’язаних зі вказаною проблематикою (Л. В. Черечукіна, 1998 рік; А. Ю. Строган, 2008 рік), однак в них акцент зроблено на праві подавати скарги та клопотання на досудовому слідстві. Інші дисертаційні дослідження (А. Я. Меженцева, О. Г. Торянніков) проводилися ще в 1980-х роках і базувалися на радянському законодавстві. Відповідно, у вказаних працях з об’єктивних причин не враховано ті концептуальні зміни в українському законодавстві, які були прийняті в останні роки. Тому маємо констатувати, що питання, пов’язані із процедурою заявлення, розгляду та вирішення клопотань, залишилися поза спеціальним дослідженням і не отримали повного і цілісного висвітлення в юридичній літературі, деякі інші не одержали однозначного вирішення в практичній діяльності (що підтверджується проведеним автором вивченням кримінальних справ та опитуванням працівників правоохоронних органів). Наведені аргументи свідчать про актуальність обраної теми дослідження та обумовлюють необхідність комплексного вивчення особливостей процесу заявлення, розгляду та вирішення клопотань в кримінальному процесі України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям дослідження ґрунтується на основних положеннях Концепції вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, схваленої Указом Президента України від 10 травня 2006 року № 361/2006. Дисертація виконана відповідно до планів наукових досліджень Академії адвокатури України і є складовою тематичного плану науково-дослідних робіт „Розробка проблем прав людини. Сприяння забезпеченню прав і свобод людини, забезпечення їх правового захисту. Дослідження питань професійного захисту порушених, невизнаних, оспорюваних прав, свобод чи інтересів особи”, затвердженого рішенням Вченої ради Академії адвокатури України від 11 лютого 2002 року, протокол № 5. Тема дисертації затверджена рішенням вченої ради Академії адвокатури України від 26 лютого 2007 року, протокол № 8.