ДИНАМІКА ФОНЕТИЧНОЇ СТРУКТУРИ СЛОВА В АСПЕКТІ СУЧАСНОЇ АМЕРИКАНСЬКОЇ ВИМОВНОЇ НОРМИ (на матеріалі лексикографічних джерел)

summary

Розділ 1. “Теоретичні передумови, вихідні визначення, апарат дослідження”. Мова як відкрита, ієрархічно організована система є системою динамічною, тобто такою, що змінюється з часом під впливом внутрішніх і зовнішніх чинників з метою адаптації до змінних умов її функціонування та підтримання її в комунікативному стані.

У цьому аспекті найважливішою рисою мовної системи є динаміка, що являє собою складний і багатогранний процес. Поняття динаміки, яке в загальному розумінні позначає рух, у мовознавстві традиційно визначається як поєднання кількох компонентів: еволюції (зміни), розвитку та вдосконалення (В.Ю.Рождественський). Еволюція є процесом зміни одиницями мови своєї фонетичної (графічної) або смислової якості без збільшення числа одиниць і якісного ускладнення їхніх відношень і в нашому дослідженні співвідноситься  з варіюванням фонемних і акцентних структур. Розвиток включає такі динамічні процеси, за яких відбувається збільшення кількості мовних одиниць і ускладнення їхніх відношень, що в дослідженні описується динамічними рухами фонемної й акцентної структур, які свідчать про перерозподіл вимовних варіантів у результаті зміни їхньої нормативної оцінки або виникнення нових варіантів фонемної й акцентної структур слова. Вдосконалення охоплює такі динамічні процеси, які, втілюючись у зміні й розвитку мови, виникають унаслідок свідомого впливу людини на мову, що відображається в унормовуючій діяльності мовознавців.

Вимовна норма, з позицій динамічного підходу, є не тільки результатом мовленнєвої діяльності, закріпленої в традиції або зразках, але також і створенням нових засобів у відповідності з можливостями системи чи за аналогією з уже реалізованими зразками (Л.І.Скворцов).

Розглядаючи англійську мову як складну, ієрархічно побудовану поліваріантну комунікативну систему, яка повністю або частково обслуговує комунікативні, когнітивні й інші потреби етнічно та соціально різнорідної спільноти її носіїв і характеризується в межах цієї спільноти певною варіативністю (О.Є.Семенець), виходимо з того, що визнана в США вимовна норма – General American/Network English – на сегментному рівні має системні, структурні, селективні та реалізаційні особливості (D.Abercrombie, A.C.Gimson). Системні особливості є відмінностями в інвентарі фонем. Так, у загальноамериканській вимові функціонує 17 голосних фонем, на відміну, наприклад, від 20 голосних фонем у південноанглійській вимові, яка вважається британською національною вимовною нормою. Структурні особливості в ЗАВ виявляються в специфічній сполучуваності фонем при утворенні ієрархічно більших одиниць – складів. Структурною особливістю ЗАВ є відсутність обмежень на вживання фонеми /r/ у позиції перед приголосними та паузою, наприклад, слово bird у загальноамериканській вимові вимовляється /b3:rd/. Селективні особливості стосуються розподілу фонем у словах. Різні варіанти вимови можуть мати однаковий інвентар фонем і фонотактичні можливості, але використовувати різні фонеми в одній і тій самій позиції в слові, наприклад, past /pA:st/ у південноанглійській вимові, /p{st/ у загальноамериканській вимові. Реалізаційні відмінності є відмінностями фонетичного характеру на рівні продукування алофонів фонем.

Розділ 2. “Динаміка фонетичної структури слова в аспекті загальноамериканської вимовної норми: сучасний стан”. Аналіз інвентарю фонем, що варіюють у фонемних структурах слів, й акцентних типів і структур слів, які беруть участь у вільному акцентному варіюванні, дозволив встановити кількісні та якісні характеристики вільного варіювання фонетичної структури слова в загальноамериканській вимові.

Інвентар фонем, що використовується в роботі, відповідає інвентарям, які представлені в аналізованих на різних етапах дослідження словниках. Кількість приголосних у словнику “English Pronouncing Dictionary” під редакцією П.Роуча та Дж.Гартмана охоплює 24 фонеми, а в словнику Дж.Кеньона та Т.Нота  “A Pronouncing Dictionary of American English” – 28 фонем. Кількість голосних у першому словнику включає 17 фонем, а в другому – 22 фонеми. Крім того, у дослідженні використовується також нуль-фонема /2/ на позначення випадків, коли фонема відсутня в ідентичному оточенні в одному з варіантів вимови одного й того ж слова: suggest /s@g"dZ@st, s@2"dZ@st/.

У фонемному варіюванні, що відбиває специфіку вільного фонемного варіювання в аспекті загальноамериканської вимови, як було встановлено в результаті аналізу словника “English Pronouncing Dictionary” (1997), беруть участь 17 голосних фонем і 24 приголосних фонеми. Варіювання голосних фонем у 5,5 раза перевищує варіювання приголосних фонем (80,13 % та            14,54 % відповідно).

В аналізованому матеріалі виділяємо основну систему, яка включає ядро та основну підсистему й охоплює 90 % фонем/акцентних структур, що варіюють. При цьому ядро описує 75 % елементів, а основна підсистема – 15 %. Решта (10%) одиниць – це одиниці периферійної системи (В.І. Перебийніс). Основну й периферійну системи голосних і приголосних фонем, що варіюють у фонемних структурах слів, відображено в табл. 1.