ПРИКМЕТНИКОВІ СЛОВОСПОЛУЧЕННЯ У ТЕКСТАХ ПОТТЕРІАНИ: СИСТЕМНІ ТА ІДІОЛЕКТНІ ОСОБЛИВОСТІ

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету й завдання, об’єкт і предмет дослідження, фактичний матеріал і методи його аналізу, висвітлено новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, сформульовано положення, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію результатів і публікації та описано структуру дисертації. 

У першому розділі „Актуальні питання дослідження словосполучення в лінгвістиці” подано критичний аналіз теоретичних джерел, показано динаміку наукової думки з проблеми  словосполучення, проаналізовано погляди зарубіжних та вітчизняних науковців на лінгвальну природу прикметникових словосполучень.

Інтерес до словосполучення виник ще за часів Середньовіччя, але сама теорія  словосполучення   постала   значно   пізніше ,  у   ХIХ ст.,  і  пов’язана

передусім з іменами П. Ф. Фортунатова та О. М. Пєшковського. Подальші розробки В. В. Виноградова переконливо розмежували словосполучення і речення. У працях другої половини ХХ ст. чіткіше окреслено специфіку обох синтаксичних одиниць, виробено їх класифікаційні параметри. Багато для розробки цього питання зробили вітчизняні вчені О. С. Ахманова, І. Р. Вихованець, М. В. Мірченко, С.Г. Тер-Мінасова та інші. У роботі узагальнено існуючі в загальному мовознавстві дефініції словосполучення (О.І.Смірницького, В.М. Ярцевої, О.С. Ахманової, Р.О. Будагова), на основі яких, поділяючи властиву більшості вчених точку зору на прикметникове словосполучення, приймаємо визначення прикметникового словосполучення (ад’єктивного) як  словосполучення, у якому прикметник виступає в ролі стрижневого слова.

У дисертації розглядаються запропоновані лінгвістами (В.М. Ярцевою, М. Блохом, А.П.Загнітком, О.М. Мороховським, Р. Хадлстоном, Дж. Річардсоном, М.А.К. Халлідеєм, А. Редфордом, Л. Алекзандром, П. Матньюзом) класифікації словосполучення. Це питання і нині залишається дискусійним. Думки лінгвістів різняться з приводу того чи варто виділяти предикативні та сурядні словосполучення, які семантико-синтаксичні відношення характерні для тих чи інших словосполучень, до яких типів можна звести словосполучення за будовою, тощо. У зарубіжному мовознавстві проблема словосполучення теж розроблена недостатньо; вивчаються в основному семантичні, структурні, комунікативні особливості словосполучень. 

Прикметникові словосполучення сучасної англійської мови вже були об’єктом уваги вітчизняних та зарубіжних учених. Так, основні структурні моделі синтаксичних прикметникових конструкцій подано у словнику Ц.С.Горєлик та довіднику В.С. Перебийніс. Адвербіально-ад’єктивні словосполучення  були досліджені Д.Ширвинскайте-Текорене, ад’єктивні словосполучення із залежними прислівниками – Т.А. Васильєвою, ад’єктивні словосполучення з інфінітивом і герундієм – Б.М. Плискіною. 

В основу класифікації прикметникових словосполучень сучасної англійської мови покладено типологію В.М. Ярцевої, яка виділяє прикметникові словосполучення за структурою: прості, тобто двокомпонентні (nothing special), і складні, тобто багатокомпонентні (something very small and squashy); за характером зв’язку між компонентами: сурядні (координативні) (easy and simple) і підрядні (субординативні) (kind to him). За типом синтаксичної функції залежного слова виокремлюються об’єктні, означальні та обставинні прикметникові словосполучення: different from, really fine, easy enough to make. За типом семантичного зв’язку між компонентами прикметникових словосполучень розрізняють вільні та зв’язані сполуки: перші зберігають самостійні значення складників і допускають їх варіативність: (kind and friendly, still and warm), інші     характеризуються    втратою    або     послабленням     незалежності

компонентів і відповідають за функцією цілісної єдності слову: to be honest, as easy as A.B.C., the long and the short of it.

Словосполучення розгляданого типу становлять особливий інтерес з погляду стилістики (Л.В. Бублейник, І.В. Смущинська,   С.Пол, Е.Грінштайн). У зв’язку з цим видається доцільним схарактеризувати багатогранну синтаксичну природу прикметникових словосполучень на прикладі сучасної художньої літератури. Як свідчить енциклопедичний довідник «Зарубіжні письменники», Джоан Ролінґ зі своїм літературним героєм є феноменом сучасної культури – як літературним, так і маркетинговим. На фоні художнього тексту, насиченого предметними словами і дієсловами, дуже яскраво виявляється своєрідність якісних слів і словосполучень. Прикметникові словосполучення наче розмальовують розповідь, завдяки чому вона стає зображувальною та естетично сформованою. Художні твори поттеріани приваблюють своєрідною індивідуальною системою опису предметів, явищ і речей за допомогою не вишуканих, а досить простих, звичайних прикметникових словосполучень, які у своєму значенні є доступними, передусім для дітей.   

Перспективним є з’ясування стилетвірної ролі словосполучень у художньо-літературному макротексті як носіїв авторських інтенцій. Адже в художній літературі саме прикметники, а разом з ними прикметникові словосполучення є суб’єктивною категоріальною частиною мови, за допомогою якої передаються різні суб’єктивні оцінки, відображається різне світобачення письменників, що зумовлює необхідність дослідження індивідуального авторського стилю. Окремого дослідження про роль словосполучення взагалі і прикметникового словосполучення зокрема у творенні ідіостилю циклу романів Дж. Ролінґ про Ґаррі Поттера немає.

Синтаксис словосполучення продовжує розвиватися як розділ лінгвістики. І не в останню чергу через те, що приходить усвідомлення великих можливостей вивчення через словосполучення дискурсивних особливостей мовлення, авторського стилю у творах художньої літератури з урахуванням їх системних та ідіолектних особливостей.

У другому розділі „Структурні особливості прикметникових словосполучень”  проаналізовано основні моделі прикметникових словосполучень, структурні системні та ідіолектні особливості компонентів прикметникових словосполучень.

У процесі дослідження було з’ясовано, що основними структурними моделями прикметникових словосполучень з урахуванням їх системних особливостей є: Adv+Adj: particularly unusual (Harry); very eerie (library); deadly serious (Dumbledore); remotely handsome (Tom Riddle); Adj+Vinf: delighted to hear (Ron);  too busy to call (Hagrid); too weak to move (Harry); magic enough to come (elph); Adj+Ving: busy feeling (Harry); good at drawing (Hermione); aware of deciding (Ron); Pr+Adj: something peculiar; nothing special; anything unusual; something big and squashy; something very small and grey; nothing mysterious to bother; anything as horrible as your head; Adj1+conj+Adj2: signed and sealed (a deal); magical or normal (people); exhausted but delighted (Hermione); either broken or whole; nice and easy (exams); (as)+Adj+as+N:  white as marble (face); quiet as shadow (Harry); large as cabbages (flowers);  (as)+Adj1+as+Adj2: as good as dead (Voldemort); Adj+prep+N/Pr: angry with her (Ron); pleased with himself (Harry); ashamed of yourself.

Вивчення структури прикметникових словосполучень текстів поттеріани виявило високу концентрацію сурядних зв’язків, тобто загальна кількість сурядних структур становить 70% від загальної кількості досліджених словосполучень. Серед них найбільш поширеними є дво-трикомпонентні словосполучення, елементи яких поєднані за допомогою сурядного сполучника або без нього, що відповідають структурним моделям: Adj1+and+Adj2+(N): weak-chinned and weedy (Tom Riddle); abashed and angry (Draco); bravest and greatest (Harry);  Adj1+Adj2+(N): foul, simpering (smile); large, bat-like (ears); Adj1+Adj2+conj+Adj3+(N): high, unbroken and earsplitting (note); Adj1+Adj2+Adj3+(N): tiny, wrinkled, newbo (bird); vast, low-slung, hairy (body).  

Нами встановлено, що структурно-ідіолектні особливості прикметникових словосполучень поттеріани проявляються у недотриманні конвенціональних правил словотворення й у маніпулюваннях з незвичним використанням суфіксів, що не заважає розумінню новоутворених лексичних одиниць. Авторка активно використовує словотворчі ресурси сучасної англійської мови, утворюючи нові одиниці на основі існуючих моделей. Оскільки належність синтаксичних моделей прикметникових словосполучень до мовної системи не передбачає внесення будь-яких кардинальних змін в їх структуру, тому письменниця передає своє бачення тексту через наповнення системних синтаксичних моделей творчо підібраними похідними прикметниками, утвореними афіксацією та словоскладенням. Саме це цілеспрямоване використання похідних лексичних одиниць, створених за певними словотворчими моделями, тобто маркованих та мотивованих, можна вважати  однією з характерних особливостей індивідуального стилю Дж. Ролінґ. Поява оказіоналізмів зумовлена необхідністю зображення предметів, об’єктів вигаданого світу, наприклад: ,,He stood poker-straight and awkward-looking”, ,,Harry lay awake trying to convince himself that his feelings for Ginny were entirely older-brotherly”, ,,Mr Dursley had a perfectly normal, owl-free mo ing”, ,,I won’t have this namby-pamby, wishy-washy nonsense about not hitting people who deserve it”, ,,Hagrid could be seen from the upstairs windows, bundled up in a long mole-skin overcoat”.

Популярними у циклі романів для характеристики зовнішності і опису предметів є словотворчі моделі  (Adj)+ed/+looking, наприклад, still purple-faced, still mustached (Uncle Ve on); white-faced and tight-lipped (Snape); puffy-eyed and tousle-haired (George Weasley); very battered-looking (wand); wizened, frail-looking (wizard).

Утворення індивідуальних образів нереального світу досягається також через структури порівняння, наприклад, small, jewel-bright (birds), lamp-like yellow (eyes), large, bat-like (ears).

У третьому розділі ,,Лексико-семантичні особливості прикметникових словосполучень” здійснено опис основних типів семантичних відношень, властивих компонентам системних та ідіолектних прикметникових словосполучень, а також розглянуто тематичний аспект використання прикметникових словосполучень і досліджено їх роль у художніх творах  Джоан Ролінґ.