МОТИВАЦІЙНА ОСНОВА АКСІОЛОГІЧНО МАРКОВАНИХ КОМПОЗИТНИХ НОМІНАЦІЙ В АНГЛІЙСЬКІЙ І УКРАЇНСЬКІЙ МОВАХ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано мету, визначено завдання, об’єкт, предмет, наукову новизну роботи, описано методи дослідження, охарактеризовано фактичний матеріал, окреслено теоретичне й практичне значення здобутих результатів, указано форми їхньої апробації.

У першому розділі “Екстралінгвальні та інтралінгвальні чинники творення аксіологічно маркованих композитних номінацій у неблизькоспоріднених мовах” визначено специфіку творення складних номінацій у системах традиційного словотворення неблизькоспоріднених мов, виявлено відмінності між складнопохідними одиницями та власне складними словами-композитами; проаналізовано характер функціонально-прагматичної мотивації творення композитних номінацій з аксіологічним вектором семантики, розроблено методику зіставлення аксіологічно маркованих композитних номінацій англійської і української мов.

У сучасній лінгвістиці сформовано два ієрархічні підходи до вивчення складного слова: системно-структурний (І. В. Арнольд, І. К. Архипов, І. А. Гонта, В. К. Зернова, П. М. Каращук, Н. Ф. Клименко, О. Д. Мєшков, Л. Ф. Омельченко, М. Я. Плющ, М. Д. Степанова, Й. А. Стернін, П. В. Царьов, R. B. Lees,
H. Marchand) і функціональний (Т. В. Гончарова, Т. А. Коць, О. Я. Кресан,
Ж. М. Симачевська). Представники першого підходу більше зосереджують увагу на обговоренні питання щодо внутрішньої та зовнішньої валентності складних номінацій, тимчасом, як функціоналісти зосереджують увагу на мотиваційних процесах їхнього творення. Синтезом цих підходів стало вчення про складне слово – композитологія (Т. М. Антонченко, І. А. Гонта, Т. В. Гончарова, Н. Ф. Клименко, В. П. Олексенко, О. Д. Мєшков, Л. Ф. Омельченко, М. М. Полюжин, О. М. Турчак, В. О. Шевченко, V. Adams, Th. Burrow, R. B. Lees, H. Marchand), яка на сьогодні залишається дискусійним напрямом у словотворенні через різні позиції науковців щодо розмежування власне складних слів-композитів і складнопохідних слів. За основу в цій диференціації дослідники англійських композитів пропонують брати або 1) останній акт деривації (Л. Блумфілд) – ідентифікована формула утворення власне складних слів-композитів: проста лексична основа + (проста лексична основа + афікс) і формула складнопохідних слів: складна лексична основа + дериваційний афікс, або 2) методику аналізу за безпосередніми складниками
(І. А. Гонта). За своєю будовою, семантикою і функціями власне складні слова-композити відповідають таким же утворенням в українській мові, що дає підстави застосовувати термін композит, запроваджений германістами, і до подібних утворень української мови.

Незважаючи на різні завдання вчених, які займаються питаннями складного словотворення, все ж таки базові положення їхніх концепцій є спільними і ґрунтуються на 3-х принципах: 1) словотвірною мотивацією складних номінацій є словоскладання, основоскладання та інкорпорація; 2) у процесі соціалізації складні утворення зазнають переосмислення семантичної структури в аспекті набуття різних конотацій, зокрема й ціннісного компонента семантики;
3) прагматично-когнітивна природа складних одиниць зумовлює їхню нову таксономію як аксіологічно маркованих композитних номінацій (далі АМКН).

Семантична структура АМКН безпосередньо пов’язана з проблемою їхньої мотивованості (О. А. Земська, М. Д. Степанова, І. С. Улуханов), під якою розуміємо типову умовну характеристику предмета або явища, обґрунтовану значенням і співвідношенням структурних компонентів.

Виходячи з об’єму мотивованості внутрішнього мікроконтексту АМКН,
у роботі виокремлено одиниці з 1) повною мотивованістю / лексикалізованою (яскраво виражена, прозора внутрішня форма, оскільки значення базується на буквальному змісті компонентів); 2) частковою мотивованістю / експліцитною (комбінація основ співвідноситься з одним денотатом); 3) нульовою мотивованістю / імпліцитною, або ідіоматичною (жодна основа, що складає їхню внутрішню форму, не відображається в значенні цілого композитного комплексу, наприклад, фразеологічні одиниці).

Окрім суто лінгвістичних факторів творення АМКН, актуалізуються й екстралінгвальні, тобто функціонально-прагматичні чинники. Поява нового АМКН зумовлена прагматичними інтенціями мовця: з наявного у його тезаурусі лексичного матеріалу він обирає мовні одиниці або утворює нові для отримання бажаного перлокутивного ефекту.

Для визначення аксіологічної маркованості композитів англійської і української мов у дисертації розроблено методику їхньої словникової ідентифікації як на внутрішньомовних рівнях, та і в міжмовному плані за такими критеріями: 1) словникова позначка (англ.: derog., as a term of contempt, an expression of abuse; укр.: лайл., жарг., евф., зневажл., ірон., несхвальн., фам., вульг. – для негативної оцінки; англ.: apprec., a term of approval, affectionate form of address; укр.: поет., уроч. – для позитивної оцінки); 2) індикатор оцінки в лексикографічному тлумаченні значення слова (за основні індикатори оцінки прийнято предикати good / добре і bad / погане (Н. Д. Арутюнова, О. М. Вольф,
В. М. Телія); 3) маркер емоційності (індикатори, що позначають емотивно-оцінне почуття-ставлення, емоції та переживання: задоволення, захоплення, бажання або зневагу, презирство, відразу, обурення, ненависть тощо).

У другому розділі “Типи дериваційної мотивації аксіологічно маркованих номінацій в англійській і українській мовах” визначено характер відношень компонентів аксіологічно маркованих композитних номінацій в аспекті словотвірної, фонетичної, морфологічної та лексичної мотивованості.

Словотвірну мотивацію у дослідженні визначено на основі положень М. Д. Степанової, яка під цим явищем розуміє поєднання таких складових, як словотвірний аналіз (бінарне членування похідних основ слів на словотворчі компоненти); словотвірне моделювання (особливий прийом у методиці дослідження лексики, що одночасно враховує як структуру й семантику окремих лексичних одиниць – членів системи, так і систему організації лексики загалом); словотвірна модель (стабільна структура, що характеризується узагальненим лексико-категоріальним значенням і має здатність наповнюватися різноманітним лексичним матеріалом).

Найпродуктивнішими словотвірними моделями АМКН в англійській мові є іменникова N + N (1809 АМКН), прикметникова A + N (273 АМКН), дієслівна N + V (218 АМКН), прислівникова A + N (21 АМКН). В українській мові більшу продуктивність демонструє композитотворення прикметників A + N (288 АМКН), далі йдуть іменники N + V (126 АМКН), дієслова N + V (18 АМКН), прислівники ADV + ADV (13 АМКН). Зіставлення продуктивності словотвірних моделей дає підстави твердити про різний характер словотвірної мотивації АМКН зіставлюваних мов.

Вивчення словотвірної структури АМКН пов’язане з проблемою валентністних відношень між їхніми компонентами. Елементи кількісних підрахунків і дистрибутивний аналіз словотвірних моделей АМКН дали змогу виявити ступінь їхньої продуктивності (табл. 1). В англійській і українській мовах найактивнішими компонентами виявлено англ. self-: self-respect, self-will / укр. само-: самоволя, самоповага; однаково поширеними є моделі зі спільним першим компонентом, зокрема англ. high-: highbo , high-class / укр. високо-: високоавторитетний, висококласний; англ. black-: blackshirt, black-wash / укр. чорно-: чорнопикий, чорноротий; англ. hard-: hardfaсe, hard-working / укр. важко-: важкодум, важкохворий; англ. all-: all-important, all-merciful / укр. все-: вседержитель, всепрощення; англ. ill-: ill-famed, ill-gotten / укр. зло-: зловісний, зловонний. Компоненти англ. self- / укр. само-, англ. all- / укр. все- мають однаковий рівень продуктивності в зіставлюваних мовах – перший і дванадцятий, частково еквівалентними – англ. hard- / укр. важко- та англ. ill- / укр. зло-.

Серед моделей АМКН зі спільним другим компонентом найпродуктивнішими є іменники: англ. – head: airhead, cabbage-head / укр. – голова: бурли-голова, зірвиголова; англ. – tail: coat-tail, daggle-tail / укр. – хвіст: вертихвіст, крутихвіст; англ. – eater: frog-eater, lotus-eater / укр. -їд: дармоїд, серцеїд. Найпродуктивнішими компонентами, що не мають відповідників, є – up: dust-up, fed-up в англійській мові та – окий: гостроокий, косоокий – в українській. З-поміж дієслівних: англ. – talk: small-talk, sweet-talk / укр. – словити: злословити, лихословити і прислівникових АМКН: англ. – how: anyhow, nohow / укр. – як: абияк, чортзна-як виявлено лише по одному спільному другому компоненту, які продуктивні в обох зіставлюваних мовах. Специфікою у валентністному плані характеризуються англійські АМКН, у яких наявні обидва спільні компоненти: gee-gee, boo-boo, bow-wow, haw-haw тощо, не властиві українській мові. Більшість із цих моделей характеризуються фонетичною мотивованістю.

Визначення фонетичної мотивованості англійських АМКН здійснювалося за допомогою прийому внутрішньої реконструкції, результати застосування якого свідчать, що повторювана форма ding-dong імітує дзвін дзвона з XVI ст., тимчасом, як у перекладному англо-російському словнику (Ю. Д. Апресян) маємо значення: ‘1. Той, що дзвенить, дзвінкий 2. Який повторюється монотонно 3. розм. Той, який чергується 4. Напружений, відчайдушний’. Іменник bow-wow має такі значення: ‘1. Гавкіт, собаче гавкання 2. дит. Собака, гав-гав 3. Хвастощі’. Дані Оксфордського етимологічного словника дають підставу стверджувати, що лексема bow-wow позначає звуки, які імітують ‘собачий гавкіт, XVII ст. (bowgh wawgh, bough wough), раніше baugh baw (XV ст.), baugh (waff, waugh (XVI ст.), baw waw (XVI ст.). Простежуємо генетичний зв’язок англійського bow-wow зі словами цілого ряду індоєвропейських мов: з дієсловом baffe (XV ст.), німецьким waw waw, голландським boubou, bafbaf, західно-фламандським bauwbauw, латинським baubārī, грецьким baù baú, французьким baubau’. Отже, фонетичні АМКН співвідносяться здебільшого зі звуконаслідувальною та дитячою лексикою: baa-lamb, gee-gee, yum-yum.