| summary: | У вступі обґрунтовано вибір теми, її актуальність, визначено мету, завдання, об’єкт та предмет дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне значення та практичну цінність роботи, зазначено структуру та обсяг дисертації, сформульовано основні положення, що виносяться на захист, наведено дані про апробацію основних положень дисертації та публікації.
У першому розділі “Емоційність як складова характеристика спонтанної комунікації в сучасному англійському дискурсі” подано огляд підходів до визначення емоційності, емотивності та експресивності. Розглянуто вікові, гендерні, культурні й етнічні особливості комунікантів у спонтанній комунікації.
Спонтанне мовлення є однією із форм мовленнєвої діяльності й відіграє надзвичайну роль у нашому житті. Обмінюючись як вербальною, так і невербальною інформацією, комуніканти підтримують діалог, тобто здійснюються більш-менш успішні мовленнєві акти. Спонтанне мовлення досліджувалося у працях Ф.С. Бацевича, К.А. Долиніна, Г.В. Єйгера, Б.Ю. Нормана, Е.Л. Носенко, І.М. Прожогіної, О.Б. Сиротиніної та ін.
Незважаючи на виняткову роль спонтанної мовної комунікації в житті людства, лінгвісти лише у другій половині XX століття, а значною мірою – лише у XXI столітті завдяки досягненням корпусної лінгвістики наблизилися до її вивчення. Це виявилося можливим завдяки появі необхідного обладнання й технологій для запису, обробки та збереження даних. Саме ці технології і нові підходи уможливлюють вивчення не вигаданого, стилізованого спонтанного мовлення, яке лінгвісти досліджували раніше, а автентичного, реального.
У наш час існує багато підходів до дослідження спонтанної мовної комунікації. Крім дискурсивного аналізу, комунікативної лінгвістики, конверсаційного аналізу, лінгвопрагматики, теорії мовленнєвих актів, поширеним нині є передусім корпусний аналіз, що базується на аналізі комп’ютерного корпусу усних текстів. Корпуси надають можливість виконувати різноманітні завдання: повнотекстовий пошук конкретних словоформ, сталих словосполучень та фразеологічних одиниць за допомогою їх окремих компонентів, перегляд знайдених словоформ у певному контексті, отримання інформації про походження та тип тексту, перегляд морфологічних характеристик заданої словоформи в конкордансі, виведення результатів пошуку в контексті заданої довжини, отримання різноманітних лексико-граматичних статистичних даних, збереження відібраних відрізків конкорданса в окремому файлі, підрахунок частотності вживання мовних одиниць, отримання даних про учасників комунікації, а саме вік, стать, соціальну групу тощо. У нашій дисертації, спираючись на всі ці можливості пошуку даних, ми дослідили емоційне спонтанне мовлення саме із застосуванням зазначених прийомів на матеріалі даних BNC з огляду на роль емоційного фактора в комунікації.
Емоції є однією із найважливіших характеристик людини і впливають практично на всі аспекти її діяльності. Емоції є об’єктом дослідження лінгвістики та низки її окремих напрямків: психолінгвістики, лінгвістики тексту, когнітивної лінгвістики, прагматики. Емоційність часто ототожнюється з експресивністю та емотивністю. Емоційність є одним зі складників експресивності, разом із тим у саме поняття „експресивність” входять також відтінки емоційної забарвленості. Емотивність, у свою чергу, – це сукупність мовних засобів, лінгвістична характеристика мовлення, здатна викликати в комуніканта певні емоції.
Емоційна функція мови досліджувалася в мовознавстві в межах лексикології (М.М. Аверіна, С.Б. Берлізон, Р.С. Сакієва) та стилістики (І.В. Арнольд, Е.С. Азнаурова, М.П. Брандес). Дослідження проводилися у трьох основних напрямках: вивчалася лексика, яка називає емоції, тобто “емоційна” лексика (М.А. Буряков, Е.А. Вайгла), а також стилістичні характеристики слів і словосполучень (В.В. Аврасін, В.І. Болотов, Н.М. Разінкіна). Цікавим є те, що не існує єдності щодо визначення кількості емоцій. К. Ізард, наприклад, наводить лише десять елементарних емоцій. Інші лінгвісти (див. Додаток А) наводять у своїх працях різні списки емоцій, які різняться від дослідника до дослідника. Але всі зазначені вчені (У. Джемс, Б.І. Додонов, Є.П. Ільїн, А.Н. Лук, П.В. Симонов, Я. Рейковський) наводять як позитивні, так і негативні емоції і в основному перегукуються між собою. Під час спонтанного мовлення на матеріалі BNC були виявлені випадки передачі таких емоцій, як острах, невпевненість, схвильованість, зухвалість, грубість, глузливість, ненависть, гнів, обурення, тривога, печаль, засмученість, збентеженість, відчай, роздратування, вдячність, захоплення, радість, щастя, задоволення, піднесеність, ніжність, вдячність, насолода, любов та ін.
Матеріал BNC містить записи усного спонтанного мовлення представників різних соціальних прошарків, різної освіти, різного віку та етнічного походження, а також різноманітні дані про них, що дозволяє отримати досить об’єктивне уявлення про особливості такого мовлення.
Частина усного мовлення містить транскрипти (orthographic transcriptions of unscripted informal conversations), що були записані бажаючими, вибраними з різних вікових груп, регіональних та соціальних класів демографічно збалансованим чином, та розмовне мовлення, зібране в різних контекстах, починаючи з офіційних бізнесових та урядових зібрань і закінчуючи радіошоу та телефонними дзвінками. Усі тексти, що аналізуються в дисертації, віднесені упорядниками корпусу до категорії усного спонтанного мовлення.
У записі спонтанного мовлення брали участь 124 дорослих (віком від 15 років) з різних частин Великобританії, особи як жіночої, так і чоловічої статі, що належали до різних вікових та соціальних груп. Метою було зацікавити однакову кількість чоловіків і жінок, однакову кількість учасників шести вікових груп та чотирьох соціальних груп.
Дані BNC підтвердили, що важливими чинниками впливу на емоційний контур комунікації є позамовні фактори. Вагомою частиною спонтанного мовлення BNC стали зразки мовної комунікації підлітків, які саме у спілкуванні набувають досвіду взаємодії з людьми, усвідомлюють себе через порівняння з іншими, розвиваються інтелектуально, водночас створюючи свій особливий стиль.
Проаналізований матеріал свідчить про те, що емоційне мовлення підлітків характеризується особливим словником, де характерним є вживання сленгу і лайки, повторів, порушення лінійної організації висловлювання з численними перебиваннями його вигуками, надмірне вживання слів-замінників речень yeah та no. , віку та певною мірою соціального статусу комунікантів, то сама організація висловлювання все ж є більш гомогенною і свідчить про реально існуючий універсальний спосіб вираження внутрішнього емоційного стану в британському молодіжному середовищі.
Як показав матеріал BNC, підлітки використовують часто у своєму мовленні інтенсифікатори. Найпоширенішими з них є really, very, right, bloody, fucking, well, completely, absolutely, totally, extremely, enough. Інтенсифікатори, які більше властиві мовленню дорослих, зокрема awfully, deeply, seriously, terribly, truly, utterly, підлітками майже взагалі не вживаються.
Що стосується гендерних особливостей, необхідно зауважити , що жінки та чоловіки виражають свої емоції по-різному. Дані Британського національного корпусу свідчать про те, що спонтанному мовленню жінок більшою мірою притаманні незакінчені й окличні речення, повтори, перепитування, питальні речення, значна кількість вигуків, прикметників та вставних слів. Чоловіки ж, у свою чергу, вживають сильніші інтенсифікатори, слова-табу на зразок bloody, fucking тощо. У чоловічому мовленні спостерігаються прагнення до точності номінацій, більший вплив професійного фактора, вживання термінів, тенденція до використання експресивних, особливо стилістично знижених засобів, навмисне огрублювання мови. Ненормативну лексику використовують в одностатевих групах і чоловіки, і жінки. Проте вживати її в змішаних групах не прийнято.
Як правило, у мовленні чоловіків лексика є або нейтральною – емоційність виражається структурними засобами, або ж навпаки – пейоративними одиницями (ненормативні вкраплення свідчать швидше про культурно-освітні характеристики). Емоційне ж мовлення жінок виявляється як у вираженні позитивних, так і негативних емоцій. Проаналізовані матеріали засвідчують чоловічу емоційність зі знаком оцінки мінус. Асоціативні поля в чоловічому і жіночому спонтанному мовленні співвіднесені з різними фрагментами картини світу: спорт, полювання, професійна, військова сфера (чоловіки); природа, родина, діти, навколишній повсякденний світ (жінки).
В емоційному мовленні BNC певним етнічним меншинам притаманний свій набір мовних одиниць, наприклад, нестандартні граматичні елементи, представлені подвійним запереченням, нестандартними займенниковими формами, негативним узгодженням, простим прийменником на місці складного, використання слова nuffink замість nothing та ін.
У другому розділі “Лексичні одиниці як маркери емоційності у спонтанній комунікації” досліджено лексичні засоби, за допомогою яких виражаються емоції в спонтанному мовленні.
Найпоширенішими емоційно навантаженими прикметниками в корпусі усного мовлення є good (16694 слововживання), new (6632), nice (6247), old (5600), great (3888), awful (3125), bad (3081), young (1896), horrible (1608), pretty (1458), ugly (1299), beautiful (723), stressful (399), perfect (307), smart (200), superb (109), splendid (63), magnificent (35), marvelous (1)), що мають яскраво виражене оцінне значення, відрізняються експресивністю, часто вживаються в окличних реченнях і виражають відповідно позитивні чи негативні почуття комунікантів.
Деякі прикметники англійської мови у спонтанному мовленні використовуються переважно не у функції означення, а як односкладні окличні вигукові речення. У спонтанному мовленні вони також можуть супроводжуватись вигуками, вживаються в коротких реченнях, що належать до мовленнєвих актів одного типу – екскламативів (Fine!, Right, fine!, Right that's fine then!, Yep, that's fine, mm., Well that's fine!, Oh fine., Yeah, fine yeah., Okay, fine!).
Неодмінною особливістю спонтанного мовлення є багаторазові повтори. Значну частину таких повторів становлять прикметники з оцінним значенням. Повтори, у тому числі вигуків, інтенсифікатори, використання словоформ найвищого ступеня порівняння, звукоімітація свідчать про високе емоційне забарвлення мовлення: Ooh we, well he's so fine, fine, fine, fine, fine, fine, so fine ya, ya, ya, ya, ya, he's so fine girl you ever wanna meet oh, oh, oh, oh, yo, oh, oh, oh, dance then rrrrrp petite the finest girl you ever wanna meet try for, die for it's all fine she's really sweet the finest girl you ever wanna meet die for, so sweet, oh, oh, right oh, oh, oh, oh, oh, oh, oh, oh Ooh we, well he's so fine, fine, fine, fine, fine, fine, so fine ya, ya, ya, ya, ya, he's so fine girl ... .
До прикметників, у яких домінує сема негативної оцінки в корпусі спонтанного мовлення, можна віднести foolish, silly, idiotic, bad, terrible, dirty, stupid, bloody, blasted, damned, lazy, cynical, crazy, mad, що вживаються в текстах для вираження гніву, обурення, презирства, здивування. Сема позитивної оцінки домінує, наприклад, у прикметниках sweet, lovely, good, wise, lucky, які використовуються в спонтанному мовленні для вираження ніжності, радості, захоплення, схвалення.
Найбільш поширеним емоційним засобом є вигуки, що пов’язані зі сферою почуттів і можуть виражати різноманітні емоції, які часто визначаються характером контексту або ситуації. У своїй вживаності у спонтанній комунікації вигук не має жодних позиційних обмежень і може передувати різноманітним словоформам.
В емоційному спонтанному мовленні вигуки можуть виражати різні види почуттів, зокрема радість (hurray, hurrah), горе, смуток (alas, dear me, oh, dear), презирство, зневагу (pooh, gosh, bosh, pah, bah, fie), тріумф (aha), гнів (damn), несподіванку, роздратування (Goodness gracious, My God) та інші.
Частина вигуків англійської мови ширше представлена в корпусі, ніж у художній літературі, яка є лише імітацією спонтанного мовлення. Наприклад, вигук ha, що відображає різні емоції, може займати будь-яку позицію в реченні, від ініціальної до фінальної, і вживається перед будь-яким словом, що підкреслює повну невимушеність емоції, природний характер комунікації, наприклад: I ha I haven't looked at the round there; yeah, I'm, I'm sure it's not too bad really, you know, you know.; Ha!, Ha?; Ha ha ha how was this organized?; No kids ha?; Ha ha ha ha how did it come about that you were on you were on one side very firmly and the employers were on the other side very firmly and sides had been had been drawn up?; Ha ha ha ha nice one.; Ah oh ha no come on Don!
Відсутність обмежень на вживання вигукової фрази My God призводить до того, що вона вживається у висловленнях позитивного і негативного оцінного характеру і її емоційна інтенсивність підкреслюються у транскриптах знаком оклику (My God; Oh my God almighty.; My God Christ; Oh my God! she'll be happy!; oh my god this is absolutely terrible.; Ooh my God!; Oh my god that's really weird.; Oh my God, what's wrong with that woman?; Oh my god, he pushed you!; Well I kissed Oliver, oh my God!; Sarah so much; my God it's frightening!; She said I thought oh my god she's not gonna talk to me!).
Спонтанна міжособистісна комунікація неможлива без звертань співрозмовників один до одного, які можуть варіюватися від офіційних, нейтральних до пестливих або образливих, що є проявом емоційного стану і ставлення мовця до об’єкта звертання. Darling у спонтанній комунікації є однією з найпоширеніших форм звертань і становить 600 слововживань у 911 текстах усного мовлення BNC. Звертання darling може набувати у спонтанній комунікації різного емоційного забарвлення (від нейтрального до оцінного) залежно від контексту й статусно-рольової конфігурації учасників комунікації, а також емоційного навантаження комунікації (So how many pictures, Grant? what about doing it without looking at the book? I think it's jolly good. Dad! Can I just go No, how do you Spell them to daddy again first darling and then how do you spell snip? ... Come on darling, you can do it . And we used to do that twice a day, my darling, not once a day, twice a day. Darling використовується як елемент стратегії умовляння разом з іншими маркерами умовлянь (come on) та мовними одиницями заохочування (good boy, clever boy): Come on Grant! Grant! He likes the bear . Is baby asleep? would you like a coffee just now or tea or coffee? Grant! Come on! We've got this homework to finish. Oh finish his work first. Where are you? Albert! Come on darling! Would you like a drinkie? You've been outside? Good boy. Come and have a drinkie then. Come on. Good boy. He's pretending it's not there. Should've got him to do it first. Come darling. You've done well. No! Come on! Come out now! No! Під час діалогів з дитиною мати вживає репліки зі словом darling у формі квеситива (Mum! Mum !so, yeah the But I thought the coil drove that thing and that's made it juddery recently I'm assured it had made it juddery, yes? Mum! Yes, darling? It might be juddery as you know, but You can play cowboys and indians! Course you can. Cowboys and indians! I've got my belt.)
Будь-які інші форми звертань у спонтанній комунікації є поодинокими.
Ідіоми надають мовленню більшої виразності, різноманітності і, як показало дослідження, вживаються в корпусі усного спонтанного мовлення частіше в негативному контексті (159 прикладів), аніж у позитивному (40 прикладів). Ці незначні випадки використання ідіом, що позначають емоції, охоплюють переважно стійкі сполуки, які не характеризуються найвищим ступенем ідіоматичності.
У корпусі спостерігаються три групи фразеологізмів, що виражають негативні емоції:
• гніву та роздратування (a pain in the arse, get on someone’s nerves, drive someone up the wall, get on someone’s neck, hit the roof, bite someone’s head off, do your nut, throw a wobbly, go through the roof, a chip on your shoulder, get someone’s goat, a face like thunder, get the hump, rub someone (up) the wrong way, go apeshit, , make your blood boil, rattle someone’s cage, hit the ceiling, hot under the collar, drive someone to distraction, go off the deep end, blow a fuse, a broken heart, cry your heart out, cry over spilt milk, down in the mouth, weeping and gnashing of teeth, get on top of you та ін.);
• смутку та розчарування й страху (on edge, a bag of nerves, frighten the living daylights out of someone, kick your heels, out of your mind, a bundle of nerves, bang your head against a (brick) wall, get a word in edgeways, make your blood run cold, quake in your boots, have butterflies (in your stomack), until you are blue in the face, pull your hair out, at your wits’ end).
Протилежну групу, яку використовують для вираження позитивних емоцій, зокрема радості, представлено такими ідіомами: over the moon, on top of the world, have a whale of a time, walk on air, full of beans, bright as a button, grin like a Cheshire cat, on cloud nine, make someone’s day, in your element, (the land of) milk and honey.
До найпоширеніших лексичних одиниць зниженого реєстру належать сленг, вульгаризми, слова-табу, жаргонізми, що надають мовленню більшої стилістичної забарвленості, емоційності; їх уживання залежить від психологічних, соціокультурних та інших чинників. До найпоширеніших сленгових слів з емоційним забарвленням у корпусі усного мовлення належать man, sad, wicked, mate, bloke, guy, cool, massive, rough, quid, bimbo, freak, get busted, laters, stoned, yobbo, що використовуються для вираження як позитивних, так і негативних емоцій. У корпусі засвідчено велику кількість сленгових слів та виразів, що мають значення “п’яний”, наприклад, conked, dry, off one’s face, pasted, twisted, wasted, wrecked та інші, що пов’язані з вираженням таких емоцій, як ненависть, роздратування, гнів, зневага. До поширених слів належать crack, joint, junkie (лексична група наркотиків), grubber, prep, quad, san (лексична група шкільної тематики).
До слів-табу, що посідають значне місце у спонтанному мовленні, належать слова, що стосуються теми сексу, статевих стосунків та слова на позначення жінки, меншою мірою – чоловіка. До найбільш уживаної в досліджуваному корпусі нецензурної лексики належать bloody, fucking, shit, fuck, damn, bastard, bollocks, bitch, fuck off, що найчастіше виражають емоції гніву, роздратування, ненависті, захоплення, нехтування, зневаги.
Досить часто експресивні лексичні засоби у спонтанному мовленні поєднуються із запереченням. Підсилення заперечення можна розуміти як емоційний мовний прийом, за допомогою якого певною мірою акцентується заперечне значення речення. До таких засобів належать, наприклад, прислівники-інтенсифікатори на зразок absolutely, at all, що вказують на максимальний ступінь градуальності ознаки (Absolutely not!, Absolutely disgraceful!, Absolutely hopeless!).
Заперечення є невід’ємним компонентом емоцій у спонтанному мовленні в BNC. Заперечна частка no у поєднанні з вигуком оh є дуже поширеною в корпусі спонтанного мовлення. Це поєднання слів зафіксоване 2000 разів у 312 контекстах усного мовлення, що містяться у простих та поширених реченнях, які виражають подив, страх, здивування, розчарування.
Вигукове речення Oh no! вживається мовцями корпусу 334 рази. Досить поширеними емоційно навантаженими є речення, у яких спостерігаються повтори, наприклад, заперечної частки no кілька разів поспіль (44 слововживання): Oh no no no no no., Oh no no no no, no no no no, no and er, Oh no no No?, Oh no no no, there was no such, there was there was distemper as it was called, er not like emulsion is today, there was this distemper that was called but er oh no that was that was for the pigsty the distemper was, whitewash., Oh no no no I put it I put it off., and they got cacked on and I was going oh no no no. У багатьох прикладах вираз Oh no передає не заперечення, а відмову щось робити чи здивування у найвищому вираженні (Oh no! Really! I thought it was the best way to do!).
У третьому розділі “Синтаксис і прагматика емоційного спонтанного мовлення” розглянуто сегментацію висловлювань, когезію та порушення граматичних норм у спонтанній емоційній комунікації на матеріалі сучасної англійської мови.
Лінійне формування мовлення є причиною виникнення великої кількості конструкцій з приєднанням пояснювальних номінацій із властивою їм функцією уточнення, тому що думка, яка вербалізується, нерідко вступає у протиріччя з великим обсягом інформації, моментами контактування та автокоментування. Той факт, що обсяг повідомленої інформації може перевищувати обсяг оперативної пам'яті, призводить до пошуку структур, здатних полегшити процес сприйняття інформації, не знижуючи при цьому її смислової значущості. Крім того, поєднання інформативного навантаження повідомлень, емоційний стан учасників комунікативного акту та їх бажання найбільш експресивно висловити свої думки і почуття для досягнення визначеної комунікативної мети зумовлює появу в неофіційному усному спілкуванні висловлювань, оформлених без чіткого дотримання вимог традиційного синтаксису.
Парцеляція і сегментація вживаються не як стилістичні прийоми, а як спонтанний вияв комунікативної доцільності. Наприклад, неважко помітити, що сегментація у спонтанному мовленні має місце або у випадку надзвичайно емоційного мовлення, коли емоції переповнюють мовця й ускладнюють вибір лексичних одиниць і синтаксичних структур, або у випадку раціональної аргументації, коли мовець свідомо логічно та інтонаційно виділяє окремі елементи. Структурна специфіка членованих конструкцій (парцельованих, сегментованих, еліптичних тощо) зумовлює високий експресивний потенціал зазначених лінгвостилістичних явищ. Ефект виразності членованих структур пов’язаний з високою здатністю актуалізації компонентів тексту, яка спостерігається в разі розчленованої організації тексту, зумовленої прагненням мовців найбільш експресивно висловити свої думки.
Часто сегментація, поділ фраз відбувається тоді, коли співрозмовники перебивають один одного, використовуючи у своєму мовленні вигукові слова та словосполучення, наприклад:
Christopher: [shouting] Happy []
Susan: [ ... ] boiled egg.
Christopher: [shouting] birthday []!
Susan: Now, sshh! Don't shout!
Christopher: Ooh ooh, ooh ooh ooh ooh ooh ooh ooh!
Susan: You couldn't say boiled egg, and you used to call them baldies!
Andrew: [singing] [ ... ] []!
Christopher: [singing] [ ... ] []!
Susan: [laughing] Baldy eggs []! Cos the eggs don't care! [laugh].
На фоні поздоровлень у Сьюзан своя тактика мовлення. Причому Крістофер теж переходить на глузливий тон, ніби підтримуючи репліки Сьюзан. Комунікативна ситуація „привітання з днем народження” завжди супроводжується позитивними емоціями, жартами (Cos the eggs don't care!), насмішками (Ooh ooh, ooh ooh ooh ooh ooh ooh ooh!), пригадуванням кумедних епізодів, фраз, що й відображено в цьому діалозі.
Аналіз мовного матеріалу свідчить про те, що членуванню можуть піддаватися потенційно складносурядні речення з різноманітними типами сполучникового зв’язку:
а) єднального (найбільш поширеним у даному випадку є сполучник and):
– I said, well I hope not anyway, I says er, if you do I shall have a go at you. So er time went on, I didn't get the sack, I just wasn't sent back for. Neither was the union man.
б) протиставного:
John: But on the other side, what we call space ... space communications, and Marconi's have got a marvellous new product, it's well into the twenty first century! But they don't need the number of people they did before. But you're dead right! Okay?
в) розділового:
Mark: that should be ripped off the wall, like!
Josephine: Right! ... Well I don't know because they've put new flues and everything on these fires. ... I don't know! And she's getting somebody down now!
Mark: Oh.
Tina: Oh! ... As long as they come down in the next twenty minutes! ... Otherwise I'll go up there!
У разі парцеляції спостерігається руйнування комунікативно-семантичного зв’язку парцелята та базової частини на фоні збереження синтаксичних зв’язків мовної моделі. Еліпсис характеризується формально-комунікативним проявом розчленованості, зв’язність тут має семантичний характер. При сегментуванні структури розчленованість виявляється на пунктуаційному, інтонаційному та комунікативному рівнях, зв’язність спостерігається на семантичному рівні.
В емоційному мовленні існує тенденція до мовленнєвої економії, до спрощених синтаксичних структур, тому використовуються переважно еліптичні речення та прості непоширені речення. У корпусі спонтанного мовлення нараховується багато прикладів, де спостерігається велика кількість відхилень від англійської нормативної граматики, що разом з відповідними лексичними одиницями свідчить про високу емоційність мовлення комунікантів, наприклад:
Truno: He isn't
Kerry: Yes man.
Josie: It's okay honest.
- What now?
Josie: Yes!
Truno: Oh.
Josie: Fuck! Oh! A black lady coming in! [ ... ]
Truno: [laugh]
Josie: Boom! Boom!
- Truan ... you just blew my microphone again.
Truno: Hey! Hey! Don't touch me like that please.
- I'm a Brixton man! You don't mess with Brixton man okay?
- Truan, shut up!
Josie: We er we.
- Shana that's a really nice plastic.
Josie: [ ... ]
Truno: bag you've got on there.
У полілозі спостерігаються незакінчені речення, у яких відсутні присудки і наявна велика кількість вигуків Yes!, Fuck!, Oh!, Boom!, Hey!; незакінчене речення We er we та безпосередньо знаки оклику вказують на емоційне навантаження висловлювань. У фразі It's okay honest порушується порядок слів, і фактично відбувається нанизування слів.
Наказові речення вживаються в емоційному мовленні для висловлення категоричних прохань, наказів, застережень, закликів до уваги. Їх спонукальна сила може підсилюватись за допомогою дієслівних фраз let us, come/go on, особового займенника you, лексеми please, які виражають нетерпіння, занепокоєння, засторогу та гнів. Імперативи з please виражають хвилювання за когось/щось, занепокоєння і навіть страх:
Nicola: Please.
Oliver You can't darling, don't you start being angry. Right, hold this, hold this. And stop showing off, no, no, no, no, no.
Nicola: Don't want it.
Oliver Well don't have it then.
Nicola: Please, please it's mine.
Oliver Alright well have it then.
Nicola: Oliver please don't do that to the flowers. I hate that! Please, please
Oliver No [ ... ]
Nicola: No I don't want you to do anything like that to the flowers at all! Використання займенника you у ролі звертання майже завжди має грубий характер, що, таким чином, характеризує комуніканта як неосвічену людину з низьким рівнем культури або ж визначає соціальний статус мовця, який не контролює емоції. Розглянемо синтаксис ще в одному емоційному діалозі:
Richard: Does, does it?
James: [whining] I don't []!
Richard: Alright. Just a tiny bit to your face. So your face doesn't get
James: [whingeing] No []!
Richard: sore.
James: [whingeing] No []!
Bryony: Alright.
Ann: You get rid of them shells.
James: No. [singing] [ ... ]
Ann: Hey! Little boys do not sit on windowsills! Get down! Before you break your neck. Come on. Down, quickly! Get back on that chair arm.
Bryony: Get off!
James: I pull him down.
Тут речення-перепитування характеризуються емфатичною інтонацією і є засобом вираження емоційного стану співрозмовника (обурення, роздратування, недовіри). Вони слугують для вираження, з одного боку, зацікавленості, здивування, а з другого – засудження, підозри, гніву та іронії. Комунікативним завданням перепитувань є реакція на репліку співрозмовника, корекція чи регулювання інформації, яка надходить до адресата.
ВИСНОВКИ
Вивчення усного мовлення, особливо спонтанного, що стало можливим завдяки розвитку інформаційних та цифрових технологій, аудіотехніки, а також корпусної лінгвістики, набуло особливої актуальності й важливості у сучасному мовознавстві. Дані корпусної лінгвістики дозволяють досліджувати реальний комунікативний простір, зробити об’єктивні висновки щодо спонтанного мовлення, яке раніше вивчали у відредагованому та стилізованому вигляді, переважно на матеріалі художньої літератури.
Дисертація пропонує результати дослідження мовних маркерів емоційності на матеріалі спонтанного розмовного мовлення, зафіксованого в Британському національному корпусі англійської мови.
Емоційний дискурс є непідготовленим видом мовленнєвої діяльності, який виникає внаслідок спонтанного вияву емоцій в емоційно детермінованій ситуації. Емоційний чинник, що обумовлює вибір мовного матеріалу, відіграє визначальну роль. Проведений аналіз свідчить, що емоційне спонтанне мовлення суттєво відрізняється за своєю синтаксичною організацією та лексичним наповненням від імітації та презентації усного непідготовленого мовлення, зафіксованого в літературних творах.
У лексико-стилістичному аспекті англійському емоційному дискурсу притаманні: а) тенденція до вживання простої за семантикою та морфемним складом лексики; б) наявність слів, що виражають різноманітні емоції; в) вживання стилістичних засобів, які підкреслюють спонтанність дискурсу.
Експресивність досягається шляхом уживання неформальної, стилістично маркованої лексики, яка виокремлюється у дві групи: групу повнозначних та групу неповнозначних лексичних одиниць. Повнозначні лексичні одиниці представлені у великій кількості фамільярною, образливою (нецензурною, лайливою, вульгарною), сленговою та жаргонною лексикою. Група неповнозначних лексичних одиниць в емоційному мовленні складається зі стереотипної, часто вживаної, частково або повністю десемантизованої лексики, яка легко (автоматично) відтворюється за допомогою мінімальних затрат мовленнєвих зусиль. Найчастотнішими з них є вигуки, лексичні інтенсифікатори емоційності, стереотипні пестливі, фамільярні або грубі слова-звертання. Емоційний дискурс є лексично збідненим, оскільки складається з найбільш уживаних, простих слів, які першими спадають на думку.
Семантичні примітиви, насиченість як ситуативно детермінованими дейктиками (займенниками, прислівниками тощо), так і такими, що не обов’язково орієнтовані на об’єкт реальної ситуації, теж властиві емоційному спонтанному мовленню.
Перенасиченість вигуками, що здатні передавати емоції в мовленні та імплікувати значення згоди/незгоди, модальні значення імперативного характеру, є також особливістю емоційного спонтанного мовлення. Характерним є те, що вигуки у спонтанному емоційному мовленні не тільки не прив’язані до ініціальної чи фінальної позиції у висловлюванні, а й можуть переривати висловлювання в будь-якому місці, водночас вони можуть бути самостійною достатньою відповіддю на репліку-стимул .
Маркери хезитації на зразок mm, er (які майже не засвідчені в літературних творах) не мають комунікативного навантаження, проте є елементами, що свідчать про емоційний та ментальний стан мовця, і отже – своєрідним ключем для правильного розуміння його репліки.
Пейоративна лексика в емоційному спонтанному мовленні не завжди є лайкою, спрямованою на співрозмовника й орієнтованою на його приниження; вона може бути відбитком емоційного стану мовця і, як така, не містити образи і не бути конфліктогенним елементом комунікації (за взаємної відсутності в комунікантів упередження щодо її вживання).
Емоційному мовленню властиве використання простих речень, що пояснюється спонтанністю емоційного мовлення, оскільки відбір мовцем мовленнєвих форм та конструкцій відбувається не свідомо, а під впливом емоцій та ситуації спілкування. Як наслідок, емоційному англійському мовленню притаманні еліптичні або незакінчені речення, порушення в побудові синтаксичних структур, паузація, повтори тощо.
Емоційний дискурс є інтерактивним спонтанним інформаційно значущим рематичним мовленням, що розвивається за принципом ланцюжкової реакції, тобто формується шляхом асоціативного нанизування окремих висловлювань в одне ціле. Такий принцип побудови цього дискурсу зумовлює розмитість/нечіткість і фрагментарність подачі інформації з нечітко вираженою когезією.
У прагматичному аспекті емоційний дискурс є “Его”-мотивованим, оскільки адресат дбає про себе й досить часто йому байдуже до почуттів співрозмовника, що позначається на процесі емоційного мовлення і спричиняє дезорганізацію останнього. Через це емоційне мовлення характеризується високим емоційним напруженням комунікантів, їх неврівноваженістю.
Істотну роль у дослідженні емоційного мовлення відіграють позамовні чинники впливу на емоційний контур комунікації, зокрема вікові, гендерні, соціальні й культурні особливості комунікантів. Реальне спілкування, важливою ознакою якого є спонтанність, непідготовленість, характеризується особливостями структури емоційних комунікативних одиниць та їх лексичного наповнення.
Синтаксичній організації спонтанного мовлення властиве порушення граматичних норм. Інтонація та ситуація мовлення можуть компенсувати вагому частку лексично не вираженої інформації, і тому емоційне мовлення характеризується відсутністю обов’язкових для писемного мовлення елементів висловлювання, порушенням його лінійності, своєрідним мовленнєвим лібералізмом щодо порядку слів та повторами.
У спонтанному мовленні, порівняно з писемним, значну роль відіграють питальні та наказові речення. Питальні речення здатні не тільки задовольняти пізнавальні інтенції мовця, а й передавати увесь спектр його емоцій та інтенційних прагнень – від констатацій та побажань до спонукань і наказів. Наказові речення мають широкий спектр експресивного вираження – вони вживаються як категоричні прохання, накази, застереження, заклики до уваги тощо.
Перспективи дослідження спонтанного мовлення пов’язані з вивченням його особливостей у різних видах дискурсу, де переважає підготовлене мовлення з уточненням синтаксису непідготовленого мовлення, з детальним фонетичним аналізом спонтанного мовлення в усіх його проявах. |
