БУРОЗЕМИ ПРАЛІСІВ УКРАЇНСЬКИХ КАРПАТ Автореферат

Досліджуючи умови ґрунтоутворення, що впливають на формування особливостей морфологічної будови, фізичних і фізико-хімічних властивостей, проаналізовано численні літературні джерела. Розглянуто особливості геолого-геоморфологічної будови досліджуваної території (Е. Лазько, 1962; П. Цись, 1962, 1968; І. Гофштейн, 1995; Я. Кравчук, 2008), кліматичні особливості (М. Андріанов, 1957, 1968; І. Бачинський, 1971; М. Барабаш, 1984), рослинність (М. Голубець, 1978, 1988; С. Стойко, Л. Мілкіна та ін., 1993; Ю. Чорнобай, 1993, 2000; В. Крічвалушій, І. Іванега та ін., 2001). Особливості поширення основних типів ґрунтів досліджуваної території подані за працями Г. Андрущенка (1970), Н. Вернандер, І. Гоголєва (1963, 1965, 1968, 1986), П. Пастернака (1967, 1968, 1980), Ф. Топольного (1976, 1991), В. Канівця (1973, 1978, 1980, 1991 2001), С. Позняка, С. Скіба (2006) та за дослідженнями дисертанта на ключових ділянках.

Історія дослідження буроземів Українських Карпат

Аналіз стану вивченості компонентів довкілля засвідчив, що ґрунти найдетальніше досліджені у просторовому плані, оскільки на всі сільськогосподарські угіддя складені ґрунтові карти, які періодично поновлюються. В географії ґрунтів України не вироблена концепція її мегаструктури, функціональні положення якої визначаються законами широтної зональності і вертикальної поясності у гірських системах, а також шляхами еволюційного розвитку ґрунтів, що відображено в їхньому географічному поширенні.

У дослідженні ґрунтів Карпат, зокрема буроземів, на перших етапах головну увагу акцентовано на вивчені ґенези, складу, властивостей і їх територіальної структури.

Історію ґрунтово-картографічних досліджень Українських Карпат можна умовно поділити на три періоди. Перший період відображений у літературних і ґрунтово-картографічних роботах угорських, чеських і польських вчених. Другий період пов’язаний з дослідженнями радянських вчених. До третього періоду належать дослідження українських ґрунтознавців. Більшість робіт першого періоду, починаючи з 60-х років позаминулого століття і закінчуючи третім десятиліттям ХХ століття, мало суто описовий характер.

Аналіз ґрунтово-географічних досліджень в історичному аспекті свідчить, що формування буроземів Українських Карпат характеризується специфічними особливостями, зумовленими регіональними чинниками ґрунтотворення, а саме – лісовою рослинністю і високогірними луками в умовах посиленого сезонного промивного типу водного режиму та підвищеної відносної вологості, характером ґрунтотворної породи і посиленням дії антропогенного чинника.

В ході аналізу різних наукових підходів і поглядів на формування буроземів Українських Карпат робимо висновок про проблематичність їхньої ґенези, характеру ґрунтотворних процесів, методики їхнього вивчення, систематики, класифікації, а також організації і функціонування ґрунтоохоронної інфраструктури.

Особливості буроземного процесу ґрунтотворення

Питання ґенези і формування буроземів залишається актуальним і до кінця не з’ясо-ваним. Тому, для вирішення цієї проблеми потрібно встановити, який з ґрунтових процесів є переважаючим в утворенні цих ґрунтів.

Однією з особливостей сучасного етапу вивчення буроземів є те, що до цього типу ґрунту відносять дуже велику кількість ґрунтів, які формуються у зовсім інших біокліматичних і літолого-геоморфологічних умовах, при цьому властивості цих ґрунтів часто представлені в дуже широких межах. Це пояснюється специфікою буроземоутворення і в деякій мірі недостатньою їх діагностикою.

Генезис буроземів Українських Карпат розглядався авторами в руслі загального буроземного процесу. Кожен з авторів конкретизував їх відповідно до специфіки природних умов території дослідження і рівня розвитку теорії буроземного процесу. В поясненні теорії буроземного процесу цілий ряд авторів (Г. О. Андрущенко, П. С. Пастернак та ін.) приділяли основну увагу впливу на нього рослинності (дії органічних кислот, утворених переважно при розкладанні підстилки унаслідок діяльності мікроорганізмів) – біохімічна теорія. І. М. Гоголєв, В. І. Канівець та інші пояснювали цей процес з погляду колоїдно-хімічної теорії, що реалізується у разі переважання дії гідро-кліматичного фактору. Останніми роками у процесі буроземоутворення, зокрема у співвідношенні вторинних ґрунтот-ворних процесів, особлива увага приділялася гіпсометрії і крутизні схилів (А. М. Туренко та ін.). Відповідно, цей поділ можна вважати суто умовним, бо специфіку буроземного процесу для Українських Карпат пояснюють з урахуванням впливу інших факторів і ґрунтотворних процесів.

Отже, в усіх кліматичних зонах Українських Карпат домінує буроземний процес, який ускладнюється вторинними процесами (оглеєння, дерновий). За умов інтенсивного промивного режиму і, відповідно, дефіциту обмінних основ кислотність досліджуваних буроземів пралісів є високою, що сприяє кислотній деструкції мінералів і збільшенню в ґрунті несилікатних форм алюмінію. Високий вміст кислого грубодисперсного гумусу і рухомого алюмінію у верхніх горизонтах буроземів призводять до їхнього підкислення порівняно з малогумусованими ґрунтотворними породами. Кислотно-основні властивості карпатського флішу, як ґрунтотворної породи, залежать від ступеня її дисперсності, зокрема наявності фракції мулу, та вмісту рухомого алюмінію – головного кислотоутворювача у мінеральних горизонтах буроземів. Високий вміст рухомого алюмінію у породі нівелює кислотонейтралізуючу дію підвищеної кількості мулу в них.

У ґрунтознавчій науці, як і в будь-якій іншій науці, є низка явищ, які до сьогодні не знайшли достатнього пояснення. До таких проблем варто віднести взаємодію лісової рослинності з ґрунтом. Серед біохімічних процесів, які відбуваються у ґрунті, важливим є дос-лідження деяких фізичних властивостей, які повною мірою пов’язані з процесами ґрунтот-ворення. До таких механічних явищ, які спроможні впливати на ґрунтові процеси виді-ляють коливальні рухи, вібрацію, які відбуваються у всіх природних явищах. Коливання, які відбуваються в системі дерева, вимушеною силою – вітром, спричиняють як незначні, так і великі переміщення ґрунтової маси, а ґрунтовий покрив вітровальних територій зазнає значних педотурбаційних перетворень.

Вплив лісу на ґрунт загалом і на ґрунтотворення зокрема виявляється в інтенсивності процесів синтезу і руйнуванні органічної речовини, розподілу кореневої системи дерев. Така інтенсивність цих процесів в лісах Карпат залежить від кліматичних умов (розташування над рівнем моря), видового складу дерев і підстиляючої породи. Цей вплив потребує комплексних досліджень, в яких основна увага повинна бути зосереджена на вивченні ролі кореневої системи рослин у внутрішній організації ґрунтової маси, інтенсивності процесів синтезу органо-мінеральних сполук, зольного складу рослинних залишків тощо.

Методика досліджень

З метою вивчення особливостей морфологічної будови, фізичних і фізико-хімічних властивостей застосовано порівняльно-географічний, порівняльно-профільний та порівняльно-аналітичний методи. В основу порівняльно-географічного, порівняльно-профільного та порівняльно-аналітичного методів покладено принцип репрезентативних (модальних) ділянок, який полягає у тому, що на території Українських Карпат у період з 2004 по 2007 роки обрано групу репрезентативних ключових ділянок, де найбільше поширені праліси, в межах яких закладені ґрунтові розрізи.

На території з найбільшим поширенням пралісів в Українських Карпатах було закладено три модальні ділянки: Ужанський НПП, Угольсько-Широколужанський масив КБЗ і Чорногірський масив (КБЗ і Карпатський НПП) (рис. 1).

Модальна ділянка №1 розташована в Ужанському НПП в урочищі Солянське хребта Явірник. В адміністративному відношенні територія парку належить до Великоберезнянсь-кого району Закарпатської області. Ґрунтовий покрив характеризується переважан