Request a thesis Групова злочинність та її попередження :

Актуальність теми. Кількість злочинів, що вчиняються групами осіб, за останні роки значно зросла і охоплює всі види злочинів і сфери злочинної діяльності. Групова злочинна діяльність являє собою підвищену суспільну небезпеку, адже в процесі її здійснення об’єднуються зусилля кількох осіб з метою досягнення злочинних наслідків, які є більш значними, ніж у результаті дій однієї особи. Вивчення спільної злочинної діяльності ще не призвело до створення загальноприйнятної концепції групової злочинності, адже не збігаються цілі та завдання, що стоять перед різними науками, які вивчають ти чи інші аспекти даного явища. Рівень групової злочинності при вчиненні різних злочинів неоднаковий, а отже, це є проблемою, яка потребує глибокого кримінологічного дослідження. У літературі немає єдиного розуміння термінології, що використовується, відсутній уніфікований підхід при виборі критеріїв класифікації групової злочинності.

Недостатнє дослідження кримінологічних аспектів групової злочинності чи їх помилкова інтерпретація позначаються на якості кримінально-правового регулювання. Своєчасність звернення до теми групової злочинності, зокрема, обумовлена й тим, що лише з прийняттям Кримінального кодексу України 2001 року вперше у кримінальному законодавстві визначені форми співучасті у злочині. І хоча в Україні за останні роки проведено декілька кримінально-правових досліджень співучасті у злочині, кримінологічні дослідження групової злочинності у цілому, а не окремих її видів, відсутні.

Оскільки у групових злочинах часто вбачаються прояви організованої злочинності, то детальний аналіз групової злочинності сприятиме вирішенню цієї проблеми. Групова злочинність сама по собі повинна стати об’єктом наукового аналізу і застосування необхідних заходів щодо її попередження. Тому вивчення проблем групової злочинності, визначення поняття і закономірностей формування злочинних груп, психологічної структури таких груп – це необхідний крок до формування науково обґрунтованої основи протидії не лише груповій, а й організованій злочинності.

Залишаються маловивченими механізми групоутворення, переродження і перетворення соціально нейтральних груп на асоціальні й злочинні групи, закономірності функціонування і розвитку злочинних груп, методи переорієнтації, викриття злочинних груп. Групова злочинність має загальні соціально-психологічні закономірності, однак наявні кримінологічні дослідження недостатньо використовують досягнення соціально-психологічної теорії під час аналізу певних видів групової злочинної поведінки, обмежуючись переважно соціально-культурною, демографічною і правовою характеристикою окремо взятих учасників групового злочину. Злочинна група як необхідна умова розуміння групової злочинності не отримала адекватного висвітлення та належного аналізу в кримінологічній науці.

Визначення поняття групової злочинності є складною і багатогранною проблемою, оскільки вона зумовлена різними аспектами не лише юридичної, а й інших суспільних наук. Слід відзначити комплексний характер дослідження групової злочинності, оскільки завдання, поставлені в роботі, вирішуються на стику кримінології, кримінального права і соціальної психології.

У галузі кримінального права і кримінології вагомий внесок у розробку проблеми групової злочинності внесли Ю.В. Александров, Д.П. Альошин, П.П. Андрушко, М.І. Бажанов, Ф.Г. Бурчак, В.В. Василевич, В.М. Всеволодов, В.О. Глушков, Н.О. Гуторова, О.М. Джужа, С.О Єфремов, Г.П. Жаровська, А.Ф. Зелінський, К.Є. Ігошев, О.О. Кваша, О.Ф. Ковітіді, М.Й. Коржанський, О.М. Костенко, Т.П. Кудлай, Ф.А. Лопушанський, О.М. Литвак, А.Й. Міллер, Є.К. Марчук, П.П. Михайленко, Є.М. Моісеєв, А.А. Музика, В.О. Навроцький, Г.В. Новицький, І.К. Туркевич, Є.В. Фесенко, В.П. Філонов, М.І. Хавронюк, С.Д. Шапченко, С.С. Яценко та інші. Дослідження базується також і на працях таких вчених, як Ю.В. Баулін, П.А. Воробей, І.М. Даньшин, А.П. Закалюк, В.С. Зеленецький, І.П. Лановенко, П.С. Матишевський, М.І. Мельник, М.І. Панов, Б.В. Романюк, С.А.Тарарухін, А.П. Тузов та ін. У працях цих учених містяться положення, що стали основою кримінологічного дослідження групової злочинності. Тому важко переоцінити значення внеску цих учених у розробку досліджуваної теми. Однак залишились недостатньо висвітленими проблеми формування групової злочинної поведінки, психологічні властивості злочинних груп, детермінанти групової злочинності тощо.

Усе це зумовило необхідність спеціального кримінологічного дослідження групової злочинності в Україні, а також шляхів її попередження. Аналіз кримінального законодавства, наукових джерел, статистичних матеріалів, судово-слідчої практики дає підстави стверджувати, що на сучасному етапі вирішення проблеми протидії груповій злочинності потребує якісно нових підходів до її розуміння, зокрема комплексного аналізу всіх аспектів феномена групової злочинності.

Вищеназвані міркування і зумовили актуальність обраної теми і необхідність її кримінологічного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках планової науково-дослідної теми відділу проблем кримінального права, кримінології та судоустрою Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Актуальні проблеми кримінологічної безпеки в Україні” (2000−2003 роки, № держреєстрації РК 0101V001008) та „Актуальні проблеми кримінальної юстиції в Україні” (2003-2004 роки, № держреєстрації РК 0103V004302).