КОНСТРУКТИВНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІСОВИХ ЛАНДШАФТІВ ЯК ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПРИРОДООХОРОННИХ ТЕРИТОРІЙ ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

summary

Науково-методичні основи конструктивно-географічного аналізу збалансованого розвитку лісокористування на регіональному рівні

Ліси на території Чернівецької області відіграють важливу роль у забезпеченні екологічної стабільності ландшафтів і формуванні природоохоронних територій. Водночас, навіть у складі об’єктів природно-заповідного фонду лісокористування здійснюється переважно за усталеними традиціями, які не завжди адекватно відповідають екологічним вимогам сьогодення. Із цих причин для чіткого розуміння ситуації, що склалась у сфері лісокористування, необхідним є здійснення конструктивно-географічного аналізу, передусім на регіональному рівні.

Розроблений нами конструктивно-географічний підхід до аналізу лісокористування у світлі концепції збалансованого розвитку здійснюється із застосуванням системного підходу за наступними різнобічними взаємопов’язаними аспектами:

а) розробка і реалізація власної державної лісової політики в умовах зміни соціально-економічної формації, яка повинна забезпечити розумні рівновагу та компроміс між охороною лісових ландшафтів і постійним, невиснажливим багатоцільовим лісокористуванням, перетворити лісокористування на поліфункціональну галузь господарювання, вигідну як для держави в цілому, так і для місцевих громад в системі коадаптивної парадигми природокористування;

б) зміна підходів у лісокористуванні від нині домінуючого технократичного ресурсно-сировинного (з утилітарно-ресурсних позицій отримання деревини та іншої недеревної продукції) до біосферно-стабілізуючого;

в) зміни менталітету щодо лісокористування: розумінні суспільством ролі та місця лісів, як головного екологічного стабілізатора природних ландшафтів та біосфери в цілому;

г) збереження біорізноманіття та забезпечення захисних функцій лісів;

д) вивчення санітарно-екологічного стану та формування лісостанів резистентних до несприятливих чинників;

е) збереження й примноження продукційних властивостей лісів;

ж) збереження соціально-економічних та естетико-гуманістичних функцій лісів ( рис.1).

Ландшафтно-географічний аналіз лісових природоохоронних територій Чернівецької області

Загальна площа земель лісового фонду Чернівецької області складає  258,6 тис.га, в тому числі площа земель, вкритих лісовою рослинністю, складає 239,7 тис. га.  Втановлено, що  відповідно до функціонального поділу (станом на 01.01.2005) переважають ліси, із виконанням природоохоронних та  експлуатаційних функцій (59,7% від площі земель вкритих лісовою рослинністю) Частка лісів з приорітетними природоохоронними функціями складє 40,3% і є меншою, ніж в цілому по Україні  (64,5%). Структурно вони представлені: захисними (32,8% площі вкритої лісами природоохоронного значення), водоохоронними (15,9%), санітарно-гігієнічними (14,9%) та лісами на територіях заповідного фонду області (37%). Зазначені структурні співвідношення відрізняються від показників по Україні, де найбільшою є частка захисних (30,4% від загальної площі лісів) і санітарно-гігієнічних  лісів (18,7%) і найменшою – частка лісів у межах об’єктів ПЗФ. Це обумовлено тим, що відсоток природно-заповідних територій у Чернівецькій області вдвічі більший від пересічного по Україні (10% і відповідно 5%), так як і лісистість території.

Ліси, що виконують захисні функції структурно представлені протиерозійними лісами (21,5% від площі вкритої лісами природоохоронного призначення), захисними смугами вздовж  залізниць, автомобільних доріг (4,8%) та байрачними лісами (6,5%). Ліси протиерозійного призначення є у всіх лісництвах Путильского держлісгоспу (за винятком Перкалабського лісництва) (рис.2) та у Мигівському, Лопушнянському, Чемернарському, Фальківському, Долішньо-Шепітському лісництвах Берегометського ДЛМГ. Значною є також частка лісів протиерозійного призначення в об’єднанні “Чернівціагроліс”, де вони виділені у Карпатському держспецлісгоспі та в Герцаївському і Глибоцькому держспецлісництвах.

Найбільші площі водоохоронних лісів у розрізі постійних лісокористувачів  знаходяться у обєднанні “Чернівціагроліс” –  5,2 тис.га (35,3% від площі водоохоронних лісів області), Хотинському ДЛГ – 4,5 тис.г (30,6%) та Путильському ДЛГ – 2,6 тис.га (17,7%). Значно менша їх площа у Берегометському ДЛМГ– 1,2 тис.га (8,1%), Військовому лісгоспі – 0,7 тис.га (4,8%) та  Сторожинецькому ДЛГ –0,6 тис.га (3,5%). 

Якщо розглядати відносні показники, то частка водоохоронних лісів  серед лісів природоохоронного призначення   є  найбільшою у Військовому лісгоспі (39,6 від площі лісів природоохоронного призначення),  Хотинському ДЛГ (32,0 %), Берегометському ДЛМГ(25,5%). Значно меншою вона є у обєднанні “Чернівціагроліс” (19,4%), Сторожинецькому (16,4%)  та Путилському (12,1%) держлісгоспах. 

Частка лісових ландшафтів у формуванні екомережі досліджуваного регіону досить строката. З 321 існуючих об’єктів природно-заповідного фонду (ОПЗФ) лісові геосистеми різного таксономічного рангу входять до складу 115, складають 36% від їхньої загальної кількості. Проте вони займають 78,4% всієї площі наявної заповідної мережі, що свідчить про їх домінуючу роль у підтриманні ландшафтно-екологічної стабільності регіону. При цьому, суто „лісові” категорії ОПЗФ (національний парк, регіональні ландшафтні парки, лісові заказники, лісові та ботанічні пам’ятки природи, заповідні урочища, дендрологічні парки за межами населених пунктів – разом 81 об’єкт) складають 69,8 % території заповідного лісового фонду (54,8% території всієї заповідної мережі). Решта земель  входить до складу інших категорій ОПЗФ, при цьому найбільша частка з них припадає на зоологічний заказник „Зубровиця” (відповідно 21,4% та 16,7%). Одним з показників просторового розповсюдження „лісових” ОПЗФ є частка у лісовому фонді постійних лісокористувачів, яка свідчить про функціональну значимість лісів у формуванні структури ландшафтів їх регуляторну роль, флористично-біотичну цінність лісових екосистем.

Отримані в результаті проведених досліджень, показники дають підстави порушувати клопотання про активізацію заповідної справи на території тих лісництв, де ступінь заповідності є мінімальною і спрямовувати на це оранізаційні зусилля.

Аналіз функціональної структури лісових природоохоронних територій у розрізі природних регіонів та ландшафтів області показав, що найбільші площі лісів знаходяться у Прут-Сіретській області (32,1% від площі земель вкритих лісовою рослинністю) та  Області Скибових Карпат (30,1%). Четверта частина лісових площ знаходиться у Прут-Дністровській області (21%),  незважаючи на це лісистість її  нижча порівняно з гірськими та передгірськими областями, де значно менше  лісовкритих  площ (область Вер-ховинських (2,4%) та Мармароських (1,8%) Карпат), але їх частка у загальній площі є більшою.

Із загальної площі лісів області, що виконують природоохоронні функції найбільше їх  у Прут-Дністровському (31,3%), Прут-Сіретському межиріччях (23,0%) та області Скибових (22,3%) та Верховинських (2,0%) Карпат.  Ліси, що виконують захисні функції  переважають у гірських та передгірських регіонах Чернівецької  області. Їх частка у загальній площі захисних лісів області складає – 34,4% у Полонино-Чорногірській області і зменшується до 12,04% – у Прут-Дністровській області. У структурі захисних лісів домінують протиерозійні ліси. В ландшафтному відношенні дана категорія захисних лісів приурочена до місцевостей бокових допливів, балок та ярів долини Дністра, місцевостей схилів бокових приток Прута, високогір’їв скульптурно-структурних піднятих масивів, Суховерської тектозони, лінійно витягнутих моноклінальних вузьких хребтів, середньогіря (1200-1500 м), асиметричних інтенсивно розчленованих макросхилів Яровицького хребта і масиву Семенчук, лінійно витягнутих хребтів (1100-1428 м, г.Лосова).

Найбільші площі водоохоронних лісів зосереджені у Прут-Дністровському межириччі (43,2% площі водоохоронних лісів області), області Скибових (23,5%) та Полонино-Чорногірських Карпат (16,5%), у межах яких протікають основні річки Чернівецької області. В основному це місцевості заплав та низьких терас річок Прут, Сірет, Малий Сірет, Черемош та Білий Черемош, а також місцевостей схилів долин бокових приток.

Репрезентативність природоохоронних лісових ландшафтів у всіх природних регіонах визначає їх домінуюче значення у формуванні  природоохоронних територій Чернівецької області та  її екологічної стабільності.  За даними  фахівців частка екологічно-стабільних видів угідь (лісу, ставків, боліт природного походження, природних пасовищ, сіножатей) прямо пропорційно впливає на екологічну стабільність території (Третяк А.М). З цією метою нами були визначені коефіцієнти екологічної стабільності території Чернівецької області. Наші підрахунки показали, що пересічно по Чернівецькій області коефіцєнт екологічної стабільності території складає 0,46. Найбільше його значення  у Путильському (0,9) та Вижницькому (0,8) районах. Дещо менші показники у Сторожинецькому та Глибоцькому (0,6) районах. У Герцаївському, Заставнівському,  Хотинському та Сокирянському районах коефіцієнт екологічної стабільності відповідає пересічному показнику по області і складає  0,4.  Менші від пересічнобласних показники коефіцієнта екологічної стабільності у Кіцманському, Новоселицькому (0,3), Кельменецькому(0,2) районах  та м.Чернівці (0,24).

Аналіз продуктивності лісових геосистем дає можливість прогнозувати  порегіональні зміни структури породного складу лісів. Це є базою для подальшої роботи по організації і практичному створенню елементів екологічної мережі на регіональному і локальному рівнях та підставою для оптимізації структури всієї природоохоронної мережі. Проблема комплексного вираження і оцінки продуктивності лісу та заходів її ефективного підвищення на сьогодні не вивчені. Її вирішення, в значній мірі залежить від організації моніторингу продуктивності лісових ресурсів, методика проведення якого нами пропонується. Одиницею моніторингу приймається площа лісових земель лісництва, хоч у деяких випадках нею може бути площа лісових земель окремого деревного виду, урочища, держлісгоспу, навіть природної зони чи висотного поясу.

Організація мережі природоохоронних територій як засіб оптимізації лісокористування і природокористування у Чернівецькій області

Розширення мережі об’єктів природно-заповідного фонду (ОПЗФ) та природоохоронної мережі в цілому є одним із найдієвіших і найекономічніших заходів для збереження ландшафтного та похідного від нього біотичного різноманіття. Для визначення сучасного стану питання проаналізовані принципи і практика розвитку мережі природоохоронних територій у Чернівецькій області.

 Оптимізація природоохоронних територій і перспективи розвитку екологічної мережі залежать від концептуально правильного вирішення двох підходів: екологічного та ландшафтно-екологічного. Конструктивним визнаний Закон України „Про екологічну мережу України” від 24 червня 2004 року № 1864-IV, де застосовуються базові і ландшафтоприйнятні терміни, як ключові території, сполучні території, буферні зони та зони відновлення. Це має концептуальне значення, оскільки дозволяє створювати мережу на принципово нових стабілізаційних засадах. Відповідно до цього, конструктивним при формуванні екологічної мережі визнається ландшафтно – екологічний підхід.

Визначення оптимальних показників ступеня заповідності території Чернівецької області, особливо з врахуванням ролі лісових ландшафтів, креативно можливе лише на підставі аналізу ступеня антропогенної змінності ландшафтів у межах її фізико-географічних регіонів та окремих територіально великих ландшафтів. Це добре реалізується в масштабі лісництв, території яких найкраще вписуються в межі фізико-географічних районів. Нерівномірність розподілу природоохоронних об’єктів по території Чернівецької області та, конкретно, по лісництвах непрямо свідчить про певну вичерпаність ресурсу „чистої заповідності” і, водночас, ставить питання не лише збільшення ступеня заповідності за рахунок різних категорій ОПЗФ, але й зміни концептуальних засад самої заповідної справи. На підставі проведених нами розрахунків, отримані порегіональні показники потенціалу заповідності і виявлені додаткові територіальні резерви для розширення природно-заповідного фонду, які дають підстави для вдосконалення його структури.

У контексті створення національної екологічної мережі і ролі лісових ландшафтів у її формуванні, існуюча ландшафтна структура Чернівецької області природно визначає структуру самої екологічної мережі. З урахуванням господарської освоєності території і ступенем її антропогенної трансформації реальна макроекологічна мережа складається з 6 природних ключових територій (біотичних ядер); 3 лісостепових, 4 лісових та 4 долинно-річкових екологічних коридорів. У формуванні екологічної мережі відповідна роль повинна відводитись національним природним паркам як великим державним поліфункціональним установам. Розроблені методи розширення  НПП „Вижницького” можуть стати прикладом для розвитку вже існуючих, проектованих національних парків та інших територіально великих об’єктів природно-заповідного фонду. Важливим завданням у формуванні національної екологічної мережі для Чернівецької області є створення спільних бі- та трилатеральних заповідних територій (з Румунією та Молдовою), сприятливі теоретичні перспективи для чого існують. Це дозволить Україні повноцінно приймати участь у реалізації Карпатської Конвенції.

При формуванні екологічної мережі на базі лісових геосистем крім екологічних функцій неодмінно слід враховувати їх роль у забезпеченні рекреаційних потреб населення, визначенні оптимального рекреаційного навантаження, і збереженні та підвищенні естетичних якостей. Нами вперше розраховані оптимальні показники рекреаційного навантаження на лісові ландшафти Прут-Дністровського межиріччя, які можуть бути взяті за основу для подальших конкретних планувальних робіт.

Еколого-просвітницька діяльність у формуванні, збереженні і розбудові природоохоронної мережі відіграє ключову роль. На підставі аналізу діяльності неурядових екологічних організацій Чернівецької області виявлений їх реальний потенціал і внесок у справу вирішення екологічних проблем і розбудови природоохоронної мережі. Визнана необхідність докорінної перебудови екологічної освіти в області. формування екологічної свідомості і культури на основі нових критеріїв оцінки взаємовідносин людського суспільства й природи, їх гармонійного співіснування. Відповідно до цього, пропонується розробка і прийняття в Україні Закону «Про екологічну освіту».

Аналіз ситуації, що склалась у природно-заповідній справі, дозволяє зробити висновки, що вона, як концепція і галузь консервації вибраних ділянок довкілля нині трансформується в справу і концепцію формування екологічної мережі, яка після її створення здатна буде виконувати важливу стабілізаційну функцію у підтриманні придатного для проживання людини середо-вища. Природно-заповідна страва в нинішньому її розумінні вичерпала свій креативний потенціал і потребує докорінних змін. Законодавча ж база організації суспільства та природокористування вимагає чіткого і однозначного трактування понять. Тому розвиток концепції екологічної мережі є закономірним і більш вищим етапом у розвитку заповідної справи.

ВИСНОВКИ

1. Конструктивно-географічний аналіз лісокористування у концепції збалансованого розвитку регіону  здійснюється із застосуванням системного підходу за наступними різнобічними взаємопов’язаними аспектами: збереження та забезпечення захисних функцій лісів; вивчення санітарно-екологічного стану та формування лісостанів резистентних до несприятливих чинників; створення належних умов для збереження біорізноманіття у лісових ландшафтах; підтримання, збереження й примноження продукційних властивостей лісів; збереження соціально-економічних та естетико-гуманістичних функцій лісів.  Основними підходом слід вважати ландшафтно-екологічний, застосування якого дозволяє достатньо чітко визначити екологічну функцію лісів для підтримання стійкості ландшафтів як конкретних сучасних геосистем.

2. Визначено, що лісовим ландшафтам належить провідне місце у формуванні природоохоронних територій Чернівецької області, що підтверджується високою часткою (40,3% ) лісів, що номінально виконують природоохоронні функції.

3. Проведений функціонально-структурний аналіз лісових ландшафтів у розрізі лісництв, природних регіонів та ландшафтних комплексів Чернівецької області показав – із загальної площі лісів області, що виконують природоохоронні функції найбільше їх у Прут-Дністровському (31,3%), Прут-Сіретському (23,0%) межиріччях та області Скибових Карпат (22,3%), найменше у області Верховинських Карпат (2,0%).

4. Визначено коефіцієнт екологічної стабільності території Чернівецької області по адміністративних районах, що дозволив виділити: екологічно стабільні регіони – Путильський  та  Вижницький (частка лісів у загальній площі земель складає відповідно 68 % та 57%); середньостабільні – Сторожинецький та Глибоцький (47,2% та 34,6%), стабільно нестійкі – Герцаївський, Заставнівський, Хотинський та Сокирянський (12%, 15,6%, 25%, 20%); екологічно нестабільні – Кіцманський, Новоселицький, Кельменецький райони та м.Чернівці (12,3%, 4%, 8%, 13,6%). Як правило, екологічна стабільність території прямопропорційно пов’язана із лісистістю території.

5. На основі розробленої нами методики проведена оцінка продуктивності лісів, що вказує на залежність екологостабілізуючих функцій лісів від їх продуктивності.

6. Частка лісових ландшафтів у формуванні екомережі досліджуваного регіону досить строката. В 321 існуючому об’єкті природно-заповідного фонду (ОПЗФ) лісові геосистеми різного таксономічного рангу входять до складу 115, складають 36% від їхньої загальної кількості. Проте вони займають 78,4% всієї площі наявної заповідної мережі, що свідчить про їх домінуючу роль у підтриманні ландшафтно-екологічної стабільності регіону.

7. Визначення оптимальних показників ступеня заповідності території Чернівецької області, особливо з врахуванням ролі лісів, можливе лише на підставі аналізу ступеня антропогенної змінності ландшафтів в межах її фізико-географічних регіонів та окремих ландшафтних комплексів. На підставі проведених розрахунків, отримані показники потенціалу заповідності й додаткові територіальні резерви для розширення і вдосконалення природно-заповідного фонду.

8. Намічені й обґрунтувані конкретні науково-організаційні шляхи вирішення основних проблем розвитку природоохоронних територій і заповідної справи у Чернівецькій області. У формуванні екологічної мережі велика роль повинна приділятись національним природним паркам як великим державним поліфункціональним установам, що мають можливість реально забезпечувати управління і контроль за підпорядкованими ним територіями. В нинішніх соціально-економічних умовах та з позицій структури угідь і природокористування єдино реальним і ефективним варіантом є створення і розширення існуючих національних природних парків за кластерним принципом. Розроблені методи розширення НПП „Вижницького” можуть стати прикладом для розвитку і створення інших територіально великих ОПЗФ.

9. При формуванні екологічної мережі на базі лісових геосистем крім екологічних функцій неодмінно слід враховувати її роль у забезпеченні рекреаційних потреб населення, визначенні оптимального рекреаційного навантаження, збереженні та підвищенні естетичних якостей середовища. Розраховані оптимальні показники рекреаційного навантаження на лісові геосистеми Прут-Дністровського межиріччя можуть бути взяті за основу для подальших конкретних планувальних робіт.