Request a thesis КРИМІНАЛЬНО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ ПРАВОПОРУШЕННЯ В ДОСУДОВОМУ ПРОВАДЖЕННІ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ЇХ ВЧИНЕННЯ :

Актуальність теми. Одним із завдань кримінального судочинства є правильне застосування Закону з тим, що кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний. Досягнення даної мети нерідко пов’язане з перешкодами об’єктивного і суб’єктивного характеру, до них відноситься наявність кримінально-процесуальних правопорушень, що завдають істотної шкоди правам і законним інтересам учасників кримінального судочинства. На жаль, у діяльності органів досудового провадження набула широкого розповсюдження недбалість дізнавачів і слідчих, яка проявляється в неповноті розслідування, особливо при перевірці пояснень обвинувачених, порушенні процесуальних норм, що обмежує право обвинуваченого на захист, неконкретності пред’явленого обвинувачення, невідповідності пред’явленого обвинувачення обвинувальному висновку, незаконному затриманні підозрюваних, безпідставність прийняття окремих процесуальних рішень та інше. За даними Генеральної прокуратури України у 2005-2007 р.р. за фактами порушень, допущених при провадженні слідства і дізнання до кримінальної і дисциплінарної відповідальності було притягнуто відповідно 387 і 45101 особа. Так, у 2005 році суди розглянули 10 тис. таких скарг, що на 33,7 % більше ніж у попередньому, з яких було задоволено 4,6 тис. або 46,0 % від кількості розглянутих. У 2006 році судами розглянуто 11,6 тис. скарг, що на 16,0 % більше ніж у 2005 році, з яких задоволено 5,6 тис. скарг або 47,8 %. У 2007 році суди розглянули 20,3 тис. скарг, що на 74,5 % більше ніж у минулому році, з яких задоволено 8,5 тис., або 42,1 % від кількості розглянутих. Доводиться також констатувати, що в діяльності органів розслідування мають місце факти катувань із застосуванням незаконних методів розслідування. За даними Генеральної прокуратури України у 2005-2007 р.р. за вчинення таких дій до кримінальної і дисциплінарної відповідальності було притягнуто відповідно 227 і 187 осіб.

Однією з причин таких негативних явищ є недосконалість чинного законодавства про відповідальність за вчинення кримінально-процесуальних правопорушень. Зокрема, чинне кримінальне законодавство передбачає кримінальну відповідальність лише за навмисне скоєння злочинів проти правосуддя. Водночас у Кримінальному кодексі України відсутні норми, що встановлюють відповідальність за вчинення дій при необережній формі вини, які є також суспільно-небезпечними і завдають шкоди правосуддю та правам громадян. Крім цього, у діючому законодавстві, не в повній мірі диференційовані види кримінально-процесуальних правопорушень в залежності від їх суспільної небезпеки. У такий спосіб винні особи уникають справедливої відповідальності. Цьому, також, сприяє відсутність в наукових джерелах комплексних досліджень щодо соціальної природи кримінально-процесуальних правопорушень, характеристики різновидів і відповідальності за їх скоєння. Окремі положення даного правового явища висвітлювалися в роботах Ю.П. Аленіна, В.Д. Берназа, В.П. Бойка, Т.В. Варфоломеєвої, Г.Н. Вєтрової, В.І. Галагана, В.Г. Гончаренка, Ю.О. Гришина, Ю.М. Грошевого, О.Ф. Долженкова, А.Я. Дубинського, П.С. Елькінд, В.А. Журавля, В.С. Зеленецького, А.В. Іщенка, З.Ф. Ковриги, М.В. Костицького, В.Ю. Кузьмінової, В.С. Кузьмічова, О.П. Кучинської, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук’янчикова, В.Т. Маляренка, І.Є. Марочкіна, О.Р. Михайленка, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, С.Г. Олькова, М.А. Погорецького, М.І. Сірого, С.М. Смокова, С.М. Стахівського, А.І. Столмакова, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Л.Д. Удалової, В.Ю. Шепітька, В.П. Шибіки, М.Є. Шумила та інших.

Усе вищевикладене зумовлює актуальність теми даного дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає тематиці пріоритетних напрямків фундаментальних та прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2004-2009 рр., яка затверджена наказом МВС України від 5 липня 2004 року №755 «Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004-2009 років». Тема дисертації виконана згідно планів НД і ДКР Київського національного університету внутрішніх справ на 2006-2008 рр.