МЕТОД ОЦЕНКИ АГРОМЕТЕОРОЛОГИЧЕСКИХ УСЛОВИЙ ФОРМИРОВАНИЯ ПРОДУКТИВНОСТИ ПОДСОЛНЕЧНИКА И ПРОГНОЗА УРОЖАЙНОСТИ НА ЮГЕ УКРАИНЫ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її зв'язок з науковими програмами і темами, сформульовані мета і задачі дослідження, наукова новизна та практичне значення отриманих результатів, особистий внесок здобувача в розробку проблеми.

У першому розділі представлені морфологічні, анатомічні й екологічні особливості культури соняшника. Розглядаються особливості розвитку кореневої системи і проникнення її в ґрунт, особливості розвитку листкового апарату, репродуктивних органів. Розглядаються особливості проходження етапів органогенезу соняшника з використанням морфофізіологічних досліджень Ф.М. Куперман, описана біологія цвітіння соняшника. Перший розділ дає повне уявлення про об'єкт дослідження, його екологічну пластичність.

Другий розділ присвячено аналізу сучасного стану агрометеорологічних досліджень за культурою соняшника. Ю.С. Мельником та П.Ю. Міуським методами кореляційного і регресійного аналізів виявлено, що основним фактором, який впливає на насінну продуктивність соняшника, є фактор вологи. В основі ціх зв’язків лежить емпіричний показник зволоження.

Вивчався елемент продуційного процесу соняшника – процес фотосинтезу та запропоноване рівняння розрахунку інтенсивності фотосинтезу в залежності від концентрації СО₂ (F.E. Eckardt та ін.). Більш повно продуційний процес представлений у роботі T. Horie, однак, при цьому не враховувався вплив фактора вологи і не сформульована повно система ростових рівнянь. Проблемами розрахунку фотосинтезу посіву соняшника і масою насіння займався Х.Х. Тебуєв, однак, помилка розрахунку становить 44%.

На основі встановлених зв'язків залежності продуктивності соняшника від показника зволоження, а також на основі показника тепло- і вологозабезпеченості, запропонованого Д.А. Педем, була виконана спроба розробки методу прогнозування врожайності соняшника (Ю.С. Мельник, Х.Х. Тебуєв, В.Н. Забєлін).

Існуючі методи прогнозів врожайності соняшника в основному спираються на регресійні зв'язки врожайності з різними агрометеорологічними показниками. Недоліком такого підходу до проблеми прогнозування врожайності є консервативність схеми прогнозу, в той час як культура землеробства, відновлення сортів постійно змінюються не тільки по території, але і в часі. У зв'язку з цим запропоновані агрометеорологічні показники лише частково враховують вплив факторів середовища на продуктивність соняшника. Такий стан агрометеорологічних досліджень за культурою соняшника викликає необхідність здійснення повноцінного опису формування продуктивності на основі кількісної теорії продуційного процесу та створення на її основі методу оцінки агрометеорологічних умов формування продуктивності і прогнозу врожайності.

Третій розділ присвячено експериментальним дослідженням впливу агрометеорологічних умов на ріст і розвиток соняшника. Наводиться коротка фізико-географічна характеристика місця проведення експериментальних спостережень, описані агрометеорологічні умови проведення спостережень.

Експериментальні спостереження за посівом соняшника проводилися на базі навчально-наукової метеорологічної лабораторії ОДЕКУ  „Чорноморка” у 1986, 1987 і 2002 рр.. за сортами: Салют (1986 р.), Армавірський 3497 (1987 р.) і Одеський-63 (2002 р.).

Спостереження проводилися один раз у 10-12 днів протягом усієї вегетації. При цьому визначалися наступні показники: загальна суха маса, суха маса листкових пластинок, суха маса черешків, суха маса стебел, суха маса коріння, суха маса кошиків, площа листкового апарату, питома поверхнева щільність листя. Спостереження проводилися у 4-х кратній повторності, по 10 рослин у кожній. Проводилися також фенологічні спостереження та за густотою стояння рослин. На метеорологічній станції фіксувався стан погоди та вологості ґрунту під соняшником.

Найважливішим показником загальної біологічної продуктивності рослин є динаміка загальної сухої маси посіву соняшника в період вегетації. Наприкінці вегетації, у залежності від агрометеорологічних умов, загальна суха маса посіву становила 703-1503 г_с.р.×м^-2_ґрунту. Загальною характеристикою фотосинтезу і дихання посіву соняшника служить динаміка добових приростів загальної біомаси посіву протягом вегетаційного періоду. Отримані значення добових приростів посіву соняшника (рис.1) підкоряються закону «трикутника» (О.О. Ничипорович, Х.Г. Тоомінг). Оптичний елемент посіву соняшника характеризується динамікою площі листкових пластинок і динамікою питомої поверхневої щільності листкових пластинок. Площа листкових пластинок досягає максимуму до фази «цвітіння» і складає величину від 1,29 до                    2,51 м²_л.пл.×м^-2_ґрунту в залежності від агрометеорологічних умов. Питома поверхнева щільність листкових пластинок лінійно збільшується від фази сходів до фази цвітіння відповідно від 40 до 92 г_с.р.×м^-2_л.пл..