ЕКСТРАКОРПОРАЛЬНА ДЕТОКСИКАЦІЯ ТА ЇЇ МІСЦЕ В ЛІКУВАННІ СИНДРОМУ ПОЛІОРГАННОЇ НЕДОСТАТНОСТІ : Экстракорпоральная детоксикация И ЕЕ МЕСТО В ЛЕЧЕНИИ синдрома полиорганной недостаточности

summary

Матеріали і методи дослідження. Для виконання поставлених завдань обстежено 695 хворих (370 чоловіків та 325 жінок) зі СПОД. Пацієнти були розділені на контрольну (378 хворих) та основну групи (317 хворих). Саме поняття „поліорганна недостатність” не дає відповіді на питання про тяжкість цієї „недостатності”. Взявши за основу концепцію H. Selye, нами було розроблено та удосконалено критерії, згідно з якими дисфункцію органів природної детоксикації було розділено на окремі стадії: компенсованої, декомпенсованої недостатності та неспроможності. Клінічну характеристику обстежених хворих подано в таблиці 1. У 292 хворих головним проявом СПОД була ГНД, у 217 – ГПечД, а у 186 – гостра гастроінтестинальна дисфункція. Причинами виникнення поліорганної дисфункції були: вторинні, поширені, фібринозно-гнійні перитоніти – у 319-хворих, гострі панкреатити/панкреанекрози – у 157 хворих, гнійні метроендометрити – у 68 хворих, кровотечі зі шлунково-кишкового тракту – у 57 хворих, гострі отруєння – у 79 хворих та ін. Усі хворі після появи ознак СПОД надходили у відділення анестезіології, реанімації та інтенсивної терапії, де проводилися постійний моніторинг життєво важливих функцій, інтенсивна терапія та протезування дисфункцій природних детоксикаційних систем.

Критерії включення хворих у дослідження: ознаки поліорганної дисфункції (гостра ниркова та печінкова дисфункції, вторинні пошкодження головного мозку, порушення коагуляційного гемостазу, синдром гіперметаболізму).

Критерії виключення: вік менше 17 та більше 65 років. Декомпенсація хронічних соматичних захворювань