ПОЯСНИЧНЫЙ СПОНДИЛОЛИСТЕЗ (патогенез, диагностика, прогнозирование и лечение)

summary

Матеріали та методи дослідження. Матеріалом роботи стали протоколи клінічного, рентгенологічного, біомеханічного дослідження 630 хворих з різними варіантами спондилолістезу та контрольної групи (100 хворих на остеохондроз), протоколи експериментального дослідження 129 тварин (щурів).

Пацієнти зі спондилолістезом розподілені на групи:

А- диспластичний спондилолістез LV без спондилолізу (n=64)

В- диспластичний спондилолізний спондилолістез LV (n=184)

С- диспластичний спондилолістез LIV (n=36)

D- дегенеративний спондилолістез LV (n=82)

E1- дегенеративний спондилолізний спондилолістез LIV(III) (n=90)

E2- дегенеративний спондилолістез LIV(III) без спондилолізу (n=140)

F- дегенеративний сходовий спондилолістез (n=29)

О- рідкі форми поперекового спондилолістезу (n=5)

Концептуальна модель генезису спондилолістезу

Патогенетичні та саногенетичні фактори спондилолістезу підсумовані у табл. 1.

Співвідношення патогенетичних та саногенетичних факторів визначає виникнення спондилолістезу та його прогресування, невикликання його або зупинку прогресування. Величина флексійного моменту та сили переднього зсуву, діючих у люмбосакральному сегменті, залежить від величини та положення загального центра мас (ЗЦМ) та відстані осі ЗЦМ від люмбосакрального та кульшового зчленувань.