ПРАВОВА КУЛЬТУРА У ПЕРШІЙ ЧЕХОСЛОВАЦЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ (1918-1938 рр.)

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. З проголошенням незалежності перед Україною постала проблема підвищення рівня правової культури населення, формування громадянського суспільства та побудови правової держави. Необхідний рівень правової культури та правосвідомості є важливою передумовою розвитку демократичного державного ладу, де на чільне місце ставиться людина, а її честь, гідність та життя визнаються найвищими цінностями.

Україна, що утворилась унаслідок глобальних державно–політичних перетворень, отримала нове за своєю суттю завдання – формування високої правової культури українського суспільства. Це одне з основних завдань, що забезпечить становлення соціальної правової держави і яке знайшло своє відображення на законодавчому рівні.

Указом Президента України від 18 жовтня 2001р. передбачено, що становлення в Україні демократичної правової державності потребує суттєвого підвищення правосвідомості громадян, їх правової  культури...

Відповідно до Засад державної політики в галузі прав людини, затверджених Постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. №757-ХІV, одним з основних напрямків державної політики є підвищення рівня правової культури та правосвідомості людини і громадянина.

Виконати заплановане неможливо без урахування традицій та досвіду європейських держав. Одним із яскравих історичних прикладів становлення високоорганізованої демократичної держави була перша Чехословацька Республіка, суспільство, засноване на повазі прав громадян незалежно від мови, національності, релігії, яке впроваджувало в життя принципи гуманізму та демократизму й дотримувалось їх.

Використання історичного досвіду Чехословацької Республіки (1918 – 1938 рр.) надасть можливість уникнути окремих помилок та обрати найефективніший шлях до формування високої правової культури. Крім того, вивчення історико-правового надбання Чеської та Словацької Республік сприятиме ефективному культурному, науковому співробітництву та стратегічному партнерству з цими державами.

Актуальність теми дисертаційної роботи зумовлена й тим, що значна частина історико-правових питань становлення правової культури Чехословацької Республіки (1918-1938 рр.) залишається мало вивченою. Аналіз окремих аспектів формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини  знаходимо  у працях  Катаріни Завацкой, Вери Олівовой, Йозефа Бені, Франтішка  Вейра, Яроміра Седлачека, Владіміра Файнора.

На нашу думку, дисертаційне дослідження дозволить з’ясувати особливості формування правової культури міжвоєнної Чехословаччини, а також зробити певні висновки, які будуть мати історико-правове, практичне та прогностичне значення для українських науковців.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з 1918 року, коли була утворена Чехословацька держава і закінчуються 1938 роком, коли існування першої Чехословацької Республіки припинилося.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження даної проблеми пов’язане з комплексною темою кафедри конституційного права та порівняльного законодавства “Конституційне будівництво в країнах Центральної Європи у ХХ-ХХІ ст.ст.”, а також є складовою частиною загальноуніверситетської комплексної програми, що розробляється науковцями Ужгородського національного університету (номер державної реєстрації 0196U008267) .