ЕНДОТЕЛІАЛЬНА ДИСФУНКЦІЯ У ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМИ СЕРЦЕВОГО РИТМУ ТА ПРОВІДНОСТІ Й ШЛЯХИ ЇЇ ПАТОГЕНЕТИЧНОЇ МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ КОРЕКЦІЇ

summary

Матеріал та методи дослідження.  Для вирішення поставлених задач нами було проведено комплексне клініко-інструментальне обстеження 160 дітей з порушенням серцевого ритму та провідності віком від 6 до 18 років, з них 89 хлопчиків (55,6%) та 71 дівчинка (44,3%). Діти перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні кардіоревматології  КМДКЛ №2. Групу контролю склало 30 відносно здорових дітей. Діагноз верифікували згідно до міжнародних підходів у відповідності до МКХ Х перегляду та класифікації порушень ритму серця та провідності (наказ №54 від 14.02.2002 р. МОЗ України «Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу»).

Комплекс обстеження складався з вивчення скарг, анамнезу захворювання і життя, спадкової обтяженості з серцево-судинних захворювань, загально-клінічних та лабораторних обстежень.

Алгоритм діагностики функціонального стану серцево-судинної системи включав визначення частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, аускультативних змін, електрокардіографії спокою, добового моніторингу серцевого ритму за Холтером, ехокардіографії, допплєрехокардіографії та кардіоритмографії.

Лабораторне обстеження включало загально клінічні аналізи крові, сечі, біохімічний аналіз крові з визначенням загального рівня білків та білкових фракцій, білків гострої фази, антистрептолізину О, електролітів крові.

З метою дослідження енергетичного забезпечення клітин досліджували рівень аденілових нуклеотидів в еритроцитах периферичної крові методом високовольтного електрофорезу на папері (Воскобойников В.Г., 1966). Дане досліджування здійснювалося на базі НДЛЦ НМУ імені О.О. Богомольця.

Стандартну електрокардіографію реєстрували на електрокардіографі «Esaote-Biomedica» (Italy) та «Fukuda Denshi Cardiomax FX-326 U» (Japan)  у 12 відведеннях за стандартною методикою.

 Добове моніторування серцевого ритму здійснювали за допомогою трьохканальної холтеровської системи «Zymed 1810» (USA). Аналіз ЕКГ проводився на персональному комп’ютері («Hewlett Paсkard», USA) в реальному масштабі часу (real time analysis). При інтерпретації даних холтеровського моніторування серцевого ритму ми користувалися кількісними параметрами за Л.М.Макаровим (2000, 2002),  А. Дабровски, Б. Дабровски, Р. Піотрович (2000), Рябикіною М. (2004).

Морфофункційний стан серця, центральну та внутрішньосерцеву гемодинаміку оцінювали за допомогою ехокардіографії (М,В-режими) та допплєрехокардіографії (PW, CW, Color) за допомогою апаратів ультразвукової діагностики «Hitachi EUB-315» (Japan), «Aloka SSD-1100 Flexus» (Japan) та «Hewlett Packard Sonos-2000» (USA). Ехокардіографія (М, В-режими сканування) та допплєрехокардіографія (PW, CW, Color) проводилася за загальноприйнятими методиками. Користувалися стандартами American Society of Echocardiography Commіttee on Nomenclature and Standarts.

Оцінка стану вегетативної нервової системи проводилася на основі дослідження трьох основних її параметрів – вихідного вегетативного тонусу, вегетативної реактивності і вегетативної забезпеченості, які визначалися за допомогою кардіоритмографії (КРГ) в стані спокою та під час проведення функціональних проб (дихальний тест, психомоторний тест, КОП). Кардіоритмографія проводилася на апараті «Кардіо Спектр» виробництва «Солвейг» (Україна). При дослідженні ВРС використовували стандартні статистичні методи (Time domain) та проводили спектральний аналіз (Friquency domain) за методикою швидкого перетворення Фур’є. Отримані показники аналізували у відповідності з рекомендаціями Європейського суспільства кардіологів та Північноамериканського суспільства по електростимуляції та електрофізіології (1996р.) та за нормативними таблицями показників ВРС для дітей (Макаров Л.М., Заварушкіна О.Н., 2001).      

 Всім дітям проводилася оцінка якості життя (ЯЖ) за анкетою Р.А. Лібіса, А.Б. Прокоф’єва, Я.І. Коца «Качество жизни больных с аритмиями», модифікованою для дитячого віку (Волосовець О.П., Кривопустов С.П. Марценюк Ю.О, 2006).

Функціональний стан ендотелію досліджували шляхом визначення ендотелійзалежної вазодилятації за результатами проби з реактивною гіперемією, адаптованої нами для дитячого віку (Патент № 32359 «Спосіб діагностики ендотелій залежної вазодилятації у дітей», МПК(8): А61В8/00 від 12.05 2008р.). При значеннях приросту діаметру плечової артерії при реактивній гіперемії менше 10% діагностували ендотеліальну дисфункцію.  

Визначення активності синтази оксиду азоту проводили у відділі експериментальної кардіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АМН України. Виділення тромбоцитів з венозної крові проводили поетапно, з наступним ресуспензуванням тромбоцитів в буфері Тіроде. Підрахунок кількості тромбоцитів проводили в камері Горяєва. Для визначення активності eNOS у тромбоцитах використовували флуориметричну детекційну систему (FCANOS-1, Sigma). Активність ферменту виражали в одиницях флуоресценції (UF) за хв. на 10⁶ клітин.

Визначення поліморфізму гену eNOS проводили у відділі експериментальної кардіології Інституту фізіології ім. О.О. Богомольця АМН України. Для виділення ДНК з біологічного матеріалу (з крові та/або букального соскобу) використовували набір реагентів Diatom^TM Prep 200 («Лаборатория Изоген», РФ). Групу дослідження склало 107 дітей з ПРС, групу контролю -100 відносно здорових дітей.