ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МАТЕРІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ ОВС

summary

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації‚ визначено її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мету і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукову новизну та практичне значення одержаних результатів‚ подано відомості про апробацію результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Соціально-правова характеристика матеріального забезпечення працівників ОВС” присвячено з’ясуванню сутності матеріального забезпечення працівників ОВС, визначенню його принципів та характеристиці сучасного стану правового регулювання.

У підрозділі 1.1 „Поняття матеріального забезпечення працівників ОВС” зазначено, що приділення законодавцем значної уваги соціальному забезпеченню працівників органів внутрішніх справ, одним із видів якого є їх матеріальне забезпечення, обумовлено в першу чергу тим, що до цієї категорії громадян встановлено підвищенні вимоги до їх здоров’я, освіти, моральності тощо, передбачено певні обмеження та заборони під час їх службової діяльності (наприклад, займатися підприємницькою діяльністю, бути членами політичних партій та ін.), їх службова діяльність здебільшого пов’язана з роботою у вихідні та святкові дні, у понаднормовий час, з професійним ризиком для життя і здоров’я.

У підрозділі проведено розмежування між такими категоріями, як „матеріальне забезпечення” „фінансове (грошове) забезпечення”, „технічне забезпечення”, „військове забезпечення” (постачання), сформульовано поняття матеріального забезпечення працівників ОВС, виокремлено його окремі види (грошове забезпечення, забезпечення майном, пільги та компенсації, державне обов’язкове особисте страхування, житлове забезпечення, медичне та санаторно-курортне забезпечення, пенсійне забезпечення), наведено перелік специфічних ознак матеріального забезпечення працівників ОВС, до яких зокрема віднесено: 1) воно є одним із визначальних (головних) умов: підвищення престижу служби в органах внутрішніх справ; заінтересованості працівників ОВС у продуктивній та ефективній праці; запобігання проявам корупції та іншим службовим правопорушенням; 2) вивчається різними галузями права, серед яких провідне місце займають: трудове право і право соціального забезпечення, фінансове, господарське та адміністративне право, що дозволяє зробити висновок про його міждисциплінарний характер;
3) здійснюється як централізовано, так і у локальному порядку;
4) фінансовим підґрунтям (джерелом) матеріального забезпечення є відповідні надходження з державного бюджету (бюджету МВС), фінансовий кошторис окремо взятого підрозділу (служби) внутрішніх справ, кошти, які надходять із бюджетів органів місцевого самоврядування, а також кошти, які отримують органи внутрішніх справ від надання фізичним та юридичним особам платних послуг (кошти спеціального фонду); 5) як правило, здійснюється на підставі письмових договорів (трудових, про постачання окремих товарів, договорів про комплексне постачання, договорів купівлі-продажу, договорів про оренду майна, договорів про комісійний продаж матеріальних цінностей та ін.). Однак, це не виключає можливості винесення окремим керівником (начальником) усного розпорядження про використання того чи іншого майна (наприклад, зброї чи спеціальної техніки під час проведення спеціальних операцій);
6) безпосередньо здійснюється (реалізується) спеціально створеними у структурі органів внутрішніх справ підрозділами.

У підрозділі 1.2 „Принципи матеріального забезпечення працівників ОВС” виокремлено дві групи таких принципів. Перша включає в себе принципи, які одночасно охоплюють різні напрямки соціального забезпечення працівників ОВС, їх ми назвали загальними. Отже, загальні принципи матеріального забезпечення працівників ОВС є похідними від основних принципів соціально-правового забезпечення, які забезпечують інтеграцію його окремих видів, взаємну їх погодженість і загальну спрямованість на реалізацію намічених загальних цілей і завдань. Особливість загальних принципів матеріального забезпечення працівників ОВС полягає у тому, що вони є основними засадничими положеннями, на базі яких складаються правовідносини у рамках усіх напрямків соціального забезпечення. До загальних принципів матеріального забезпечення працівників ОВС ми віднесли такі: законності, гідності, пріоритетності прав, свобод та законних інтересів працівників ОВС, рівності, гуманізму, гласності, правової впорядкованості, науковості, відповідальності, професійної компетентності, системності, плановості, підконтрольності та економічності.

Другу групу принципів матеріального забезпечення працівників ОВС становлять спеціальні, до яких відносимо: заборону обмежень прав працівників ОВС та членів їх сімей у сфері матеріального забезпечення; захисту порушених прав у сфері матеріального забезпечення; забезпечення соціальної та професійної адаптації працівників ОВС, які звільняються у зв’язку із скороченням чисельності або штату; гарантування дотримання встановлених норм робочого часу і часу відпочинку працівників ОВС; забезпечення безплатною кваліфікованою медичною допомогою та лікуванням у військово-медичних закладах; забезпечення працівників ОВС жилими приміщеннями на пільгових умовах; дотримання встановлених законодавством вимог щодо пенсійного забезпечення та державного обов’язкового особистого страхування. Особливість цієї групи принципів полягає у тому, що вони визначають керівні правила, основні положення і норми, відповідно до яких повинні здійснюватися заходи, спрямовані на реалізацію лише окремих напрямків матеріального забезпечення працівників ОВС, слугують орієнтиром під час визначення завдань, функцій, прав, обов’язків та відповідальності учасників правовідносин у сфері матеріального забезпечення.

У підрозділі сформульовано поняття принципів матеріального забезпечення працівників ОВС, виокремлено їх ознаки, запропоновано зміни та доповнення до нормативно-правових актів з досліджуваних питань.

У підрозділі 1.3 „Сучасний стан правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС” до ознак правового регулювання у досліджуваній сфері віднесено такі: 1. Має окрему мету та завдання. Так, мета досліджуваного різновиду правового регулювання полягає в урегулюванні правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються у процесі матеріального забезпечення працівників ОВС. 2. Має свій предмет і метод. До відносин, які становлять предмет правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС, відносимо ті, які виникають, змінюються чи припиняються з питань їх грошового, пенсійного, житлового, медичного і санаторно-курортного забезпечення, забезпечення майном, надання їм пільг і компенсацій, їх соціального страхування. Метод правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС являє собою комбінацію імперативного і диспозитивного способу (прийому) регулювання. 3. Основу правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС складають численні та різні за юридичною силою правові акти, які створюють відповідне правове поле як для функціонування органів внутрішніх справ у цілому як системи, так і для регулювання правовідносин у сфері матеріального забезпечення зокрема.
4. Недоліками правового регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС визнано такі: надзвичайно велику кількість правових актів у цій сфері, як законодавчого, так і підзаконного рівня, нормативного та індивідуального характеру; невиконання приписів деяких нормативних актів, зокрема і законодавчих, які регулюють правовідносини з матеріального забезпечення працівників ОВС; досить часте внесення змін та доповнень до нормативних актів у цій сфері, що ускладнює правозастосовну практику та ін.

Розділ 2 „Система матеріального забезпечення працівників ОВС” присвячено з’ясуванню сутності окремих його видів, а саме - грошового забезпечення, пільг та компенсацій, державного обов’язкового особистого страхування, житлового забезпечення, медичного та санаторно-курортного забезпечення, пенсійного забезпечення працівників ОВС.

У підрозділі 2.1 „Сутність та структура грошового забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС” останнє визначено як винагороду, яка виплачується за виконання працівниками обумовленої трудовим договором (контрактом) службово-трудової функції і складається як із основних виплат, які провадяться незалежно від можливостей бюджетного фінансування, так із інших додаткових його видів, які мають право установлювати керівники органів і підрозділів внутрішніх справ у межах фонду оплати праці.

До специфічних ознак грошового забезпечення працівників ОВС віднесено такі: 1) регулюється як загальнодержавними, так і відомчими нормативними актами, у системі яких переважають перші; 2) воно переобтяжене значною кількістю додаткових видів, а основні його види (посадовий оклад, оклад за військове (спеціальне) звання, надбавка за вислугу років та 100-відсоткова надбавка) у загальній сумі (без урахування індивідуальних специфічних надбавок та доплат) становлять лише 10-30 відсотків; 3) призводить до значної диспропорції оплати праці осіб рядового та начальницького складу ОВС; 4) на його розмір помітно впливають як бюджетне фінансування, так і суб’єктивна воля керівника; 5) джерелами виплат є як державне фінансування, фінансування органами місцевого самоврядування, так і кошти спеціальних фондів.

За структурою грошове забезпечення працівників ОВС поділено на основне та додаткове. Так, до основних видів грошового забезпечення працівників ОВС віднесено: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим (спеціальним) званням; 3) надбавку за вислугу років;
4) надбавку в розмірі 100 відсотків посадових окладів, окладів за звання та надбавки за вислугу років. Виплата цих видів грошового забезпечення здійснюється незалежно від можливостей бюджетного фінансування. Додатковим грошовим забезпеченням є винагорода за працю понад встановлені норми, успіхи у службово-трудовій діяльності, винахідливість та особливі умови праці.

У підрозділі 2.2 „Пільги та компенсації як види матеріального забезпечення працівників ОВС” запропоновано авторські визначення їх понять. Зокрема, пільги працівників ОВС визначено як один із видів їх матеріального забезпечення, який отримав нормативне закріплення, а їх змістом є матеріальні переваги працівників ОВС перед іншими суб’єктами трудових відносин з одного боку, та їх звільнення від виконання деяких із обов’язків майнового характеру – з другого.

Зазначено, що пільги працівників ОВС можуть мати як зовнішнє, так і внутрішнє спрямування. Зовнішнє – це переваги, які надаються працівникам ОВС у порівнянні із цивільними особами; внутрішнє – у порівнянні з іншими працівниками ОВС. Як не дивно, але пільги працівників ОВС можна також класифікувати і за таким критерієм, як практичне їх надання. Відповідно до цього критерію, усі передбачені правовими актами пільги можна поділити на дві групи:
1) ті, які реально надаються (виконуються); 2) ті, які призупинені (відмінені, скасовані тощо). На жаль, останніх набагато більше.

Компенсації працівників ОВС визначено як виплати, що мають за мету компенсувати їм матеріальні витрати у зв’язку з виконанням службово-трудових обов’язків.

За основу розмежування пільг та компенсацій працівників ОВС взято їх призначення (завдання), які вони покликані виконувати. Так, основним призначенням компенсацій є відшкодування витрат працівників ОВС під час їх службово-трудових відносин, а призначенням пільг – надання певних переваг та звільнення від деяких обов’язків. Спільним між ними є те, що вони є окремими видами матеріального забезпечення працівників ОВС.

У підрозділі 2.3 „Особливості державного обов’язкового особистого страхування працівників ОВС як одного з видів їх матеріального забезпечення” до таких особливостей віднесено: по-перше, кошти на його фінансування надходять із відповідних бюджетів, а також на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій; по-друге, працівник ОВС вважається застрахованим незалежно від його бажання; по-третє, воно діє без обмеження строку і незалежно від сплати страхових внесків; по-четверте, специфічний характер страхових ризиків та страхових випадків; по-п’яте, за допомогою цього виду матеріального забезпечення держава надає додаткову матеріальну допомогу працівникам ОВС або членам їх сімей у випадках загибелі, поранення чи інвалідності; по-шосте, страховий період охоплює не лише час, протягом якого працівник ОВС виконує службово-трудові обов’язки, але й час, коли він перебуває поза службою (наприклад, коли на нього здійснюється напад з метою помсти за його попередні службові дії, які були пов’язані з припиненням правопорушення, затриманням чи викриттям правопорушника); по-сьоме, порядок та умови такого страхування встановлюються Кабінетом Міністрів України.

У підрозділі 2.4 „Житлове забезпечення як вид матеріального забезпечення працівників ОВС” підкреслюється, що воно займає важливе місце у системі їх матеріального забезпечення, оскільки саме цей вид забезпечення разом із грошовим є тими стимулами, які заохочують осіб рядового та начальницького складу ОВС до високоефективної службово-трудової діяльності, дозволяють відчути турботу про їх соціальні інтереси та захист  з боку держави. Важливість цього виду матеріального забезпечення полягає також у тому, що на працівників ОВС поширюються певні обмеження та заборони (наприклад, займатися підприємницькою діяльності у різних її проявах), які визначені у ст.ст. 1 і 5 Закону України „Про боротьбу з корупцією”. Отже, у сфері житлового забезпечення працівники міліції можуть розраховувати лише на державу. Звідси, право на житлове забезпечення працівників ОВС кореспондується з обов’язком держави щодо його реалізації.

Запропоновано розробити на загальнодержавному рівні Програму забезпечення житлом військовослужбовців та працівників державних військових формувань правоохоронної спрямованості, метою якої повинно стати розв’язання проблеми забезпечення житлом цих категорій працівників та членів їх сімей шляхом удосконалення механізмів його будівництва (придбання). Основними завданнями такої Програми повинні стати: удосконалення порядку надання житла військовослужбовцям і працівникам військових формувань правоохоронної спрямованості з урахуванням вислуги років за рахунок коштів державного бюджету, а також створення фонду службового житла; застосування фінансово-кредитних механізмів державного довгострокового пільгового та іпотечного кредитування та ін.

У підрозділі 2.5 „Медичне та санаторно-курортне забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС” наголошено, що їх місце та призначення у системі матеріального забезпечення працівників ОВС полягає в тому, що за його допомогою проводиться комплексне і повноцінне лікування та медична реабілітація і профілактика захворювань працівників ОВС у спеціалізованих відомчих медичних закладах системи МВС на пільгових умовах.

Медичне забезпечення працівників ОВС визначено як систему заходів (правових, фінансово-економічних, матеріально-технічних, інформаційних та кадрових), спрямованих на збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій персоналу ОВС, оптимальної їх працездатності та соціальної активності, сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури, запобігання захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних і соціальних заходів. До основних напрямків (елементів) медичного забезпечення працівників ОВС віднесено:
1) збереження і розвиток фізіологічних і психологічних функцій персоналу ОВС; 2) розвиток оптимальної працездатності та соціальної активності персоналу ОВС; 3) сприяння поліпшенню здоров’я, підвищення санітарної культури персоналу ОВС; 4) надання різних видів медичної допомоги; 5) проведення періодичних медичних оглядів та диспансеризації в лікувально-профілактичних закладах МВС України; 6) запобігання захворюванням шляхом проведення відповідних лікувально-профілактичних, санітарно-гігієнічних та реабілітаційних заходів; 7) забезпечення персоналу ОВС лікарськими засобами.

Санаторно-курортне забезпечення працівників органів внутрішніх справ визначено як сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпечення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань персоналу ОВС із використанням лікувальних ресурсів курортів та із застосуванням фізіотерапевтичних методів, дієтотерапії, лікувальної фізкультури та інших методів санаторно-курортного лікування.

Наприкінці підрозділу наведено перспективні, на думку дисертанта, напрямки підвищення ефективності медичного та санаторно-курортного забезпечення працівників ОВС.

У підрозділі 2.6 „Пенсійне  забезпечення в системі матеріального забезпечення працівників ОВС” останнє визначено як сукупність організаційних, правових, фінансових та інших заходів, спрямованих на встановлення осіб, які мають право на пенсійне забезпечення, обчислення, призначення, виплату, а в окремих випадках і перерахунок пенсій, оформлення відповідних документів з метою реалізації пенсіонерами права отримання обов’язкової грошової виплати із спеціально створених для цього фондів.

Пенсії працівників ОВС зведено у дві групи: 1) основні (за вислугу років, по інвалідності, в разі втрати годувальника) та
2) додаткові, які можуть виплачуватися з недержавного пенсійного фонду відповідно до умов пенсійного контракту. Крім того, за суб’єктом отримання пенсій їх можна поділити на ті, які: 1) отримують працівники ОВС (за вислугу років, по інвалідності); 2) отримують члени їх сімей (пенсія в разі втрати годувальника, право на яку набувають члени сімей працівників ОВС, які загинули чи померли або зникли безвісти); 3) можуть отримувати як працівники ОВС, так і члени їх сімей на засадах спадкування згідно з цивільним законодавством України (додаткові пенсії).

Наприкінці підрозділу наведено перелік напрямків удосконалення пенсійного забезпечення працівників ОВС.

ВИСНОВКИ

В результаті дисертаційного дослідження, виконаного на основі аналізу чинного законодавства України і практики його реалізації, теоретичного осмислення численних наукових праць у різних галузях юриспруденції, автором сформульовано ряд висновків, пропозицій і рекомендацій, спрямованих на удосконалення теоретичних засад та правового регулювання матеріального забезпечення працівників органів внутрішніх справ України. До основних із них віднесено такі:

1.                  Матеріальне забезпечення працівників ОВС визначено як систему нормативно закріплених соціально-економічних заходів, що гарантують та забезпечують задоволення їх матеріальних потреб, виконання покладених на них завдань та обов’язків, реалізацію наданих їм прав та компенсують певні обмеження, встановлені законодавством щодо цієї категорії осіб.

2.                  До видів матеріального забезпечення працівників ОВС віднесено: грошове забезпечення; забезпечення майном (озброєння, боєприпаси, бойова та інша техніка, засоби зв’язку, криміналістична, оперативна та організаційна техніка, транспортні засоби, речове, господарче, спортивне майно, спецодяг, казармений інвентар тощо); пільги та компенсації; державне обов’язкове особисте страхування; пенсійне забезпечення; житлове забезпечення; медичне та санаторно-курортне забезпечення.

3.                  До ознак матеріального забезпечення працівників ОВС віднесено такі: 1) воно є одним із визначальних (головних) умов: підвищення престижу служби в органах внутрішніх справ; заінтересованості працівників ОВС у продуктивній та ефективній праці; запобігання проявам корупції та іншим службовим правопорушенням; 2) вивчається різними галузями права, серед яких провідне місце займають: трудове право і право соціального забезпечення, фінансове, господарське та адміністративне право, що дозволяє зробити висновок про його міждисциплінарний характер. Те ж саме стосується і правового регулювання правовідносин, пов’язаних із матеріальним забезпеченням працівників ОВС; 3) суб’єктами правовідносин, які виникають, змінюються та припиняються з приводу матеріального забезпечення є, з одного боку, працівник ОВС (колектив працівників), з другого – держава, МВС та керівник будь-якого підрозділу, який має право розпоряджатися матеріальними засобами. Об’єктами досліджуваної нами групи правовідносин є поведінка учасників цих відносин, тобто суб’єктів (дії, утримання від дій), які можуть мати як зовнішній, так і внутрішньоорганізаційний характер, здійснюються заради реалізації різноманітних матеріально-правових інтересів. Правовідносини, які виникають, змінюються та припиняються з приводу матеріального забезпечення, є майновими, оскільки їх предметом є надання працівнику ОВС певних матеріальних благ у вигляді майна, заробітної плати, житла, пенсій, пільг та компенсацій, пільгового лікування чи оздоровлення. Змістом цих правовідносин є права і обов’язки їх сторін (суб’єктів), які передбачені правовими нормами, перебувають у тісному взаємозв’язку, тобто є взаємозалежними і забезпечуються державою. Під юридичними фактами в ракурсі нашого дослідження розуміємо життєві обставини, які обумовлюють виникнення, зміну чи припинення матеріального забезпечення працівників ОВС; 4) здійснюється як централізовано, так і в локальному порядку; 5) фінансовим підґрунтям (джерелом) матеріального забезпечення працівників ОВС є відповідні надходження з державного бюджету (бюджету МВС), фінансовий кошторис окремо взятого підрозділу (служби) внутрішніх справ, кошти, які надходять із бюджетів органів місцевого самоврядування, а також кошти, які отримують органи внутрішніх справ від надання фізичним та юридичним особам платних послуг (кошти спеціального фонду); 6) як правило здійснюється на підставі письмових договорів (трудових, про постачання окремих товарів, договорів про комплексне постачання, договорів купівлі-продажу, договорів про оренду майна, договорів про комісійний продаж матеріальних цінностей та ін.). Однак, це не виключає можливості винесення окремим керівником (начальником) усного розпорядження про використання того чи іншого майна (наприклад, зброї чи спеціальної техніки під час проведення спеціальних операцій); 7) безпосередньо здійснюється (реалізується) спеціально створеними у структурі органів внутрішніх справ підрозділами. Наприклад, на рівні МВС це: Департамент фінансових ресурсів та економіки; Управління капітального будівництва та інвестицій; Департамент ресурсного забезпечення; Департамент медичного забезпечення та реабілітації; Департамент роботи з персоналом. Відповідні підрозділи (або окремі працівники), які відповідають за матеріальне забезпечення персоналу ОВС, функціонують на місцевому рівні; 8) на рівень (стан) матеріального забезпечення працівників ОВС впливають такі чинники, як економічний, політичний, технічний, організаційний і правовий.

4.                  Необхідним є реформування системи оплати праці осіб рядового та начальницького складу ОВС, яке, на нашу думку, повинно передбачати збільшення у 5-7 разів посадових окладів та окладів за військові (спеціальні) звання за рахунок скасування деяких надбавок та доплат, що мають необов’язковий характер. Внаслідок такого реформування обов’язкові виплати, які нині не перевищують 30 %, збільшаться до 90 % (без урахування індивідуальних специфічних надбавок та доплат).

5.                  Пропонуємо розробити на загальнодержавному рівні Програму забезпечення житлом військовослужбовців та працівників державних військових формувань правоохоронної спрямованості, метою якої повинно стати розв’язання проблеми забезпечення житлом цих категорій працівників та членів їх сімей шляхом удосконалення механізмів його будівництва (придбання). Основними завданнями такої Програми повинні стати: удосконалення порядку надання житла військовослужбовцям та працівникам військових формувань правоохоронної спрямованості з урахуванням вислуги років за рахунок коштів державного бюджету, а також створення фонду службового житла; застосування фінансово-кредитних механізмів державного довгострокового пільгового та іпотечного кредитування, залучення додаткових джерел фінансування, використання потенційних можливостей вторинного ринку житла з метою здешевлення його вартості та збільшення за рахунок цього кількості отриманих квартир; посилення контролю та нагляду за порядком надання приватного та службового житла військовослужбовцям та працівникам військових формувань правоохоронної спрямованості; зняття соціально-психологічної напруженості у трудових колективах військовослужбовців та працівників військових формувань правоохоронної спрямованості.

6.                  Обґрунтовано необхідність проведення систематизації нормативних актів у сфері соціального забезпечення, результатом чого на загальнодержавному рівні буде прийняття Основ законодавства із соціального забезпечення населення, в яких соціальному забезпеченню осіб, які проходять службу у воєнній організації та правоохоронних органах в цілому та їх матеріальному забезпеченню зокрема за усіма визначеними нами напрямками буде присвячено окремий розділ, на відомчому рівні – прийняття Настанови із соціального забезпечення працівників ОВС, в якій їх матеріальному забезпеченню буде відведено належне місце.

У дисертації подано пропозиції та рекомендації щодо внесення змін і доповнень до нормативно-правових актів з досліджуваних питань, а саме: до ст.46 Конституції; до ст.1 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”; до Закону України „Про міліцію” .