| summary: | Матеріали і методи дослідження. На базі дитячого територіального медичного об'єднання м. Євпаторії і дитячого спеціалізованого кардіоревматологічного санаторію «Ювілейний» м. Євпаторії було обстежено 124 дитини (70 хлопчиків і 54 дівчинки) з ПСР у віці від 10 до 16 років. В контрольну групу (КГ) увійшли 20 здорових дітей, зіставних по статі і віку. Методом випадкової вибірки відбиралися діти, у яких порушення ритму і провідності наголошувалися в анамнезі або при виявленні на стандартній ЕКГ спокою. Діагноз ПСР верифікувався згідно МКХ-Х (2000).
Комплексне клініко-інструментальне і лабораторне обстеження проводилося в динаміці: на амбулаторному етапі – до початку лікування, в умовах санаторію – на 2–7-й день перебування і при кінці курсу реабілітації. Віддалені результати лікування було проаналізовано через 6 місяців після закінчення амбулаторного лікування. Клінічні методи включали вивчення скарг, анамнезу захворювання і життя дитини, фізикальний огляд, загальноклінічні лабораторні аналізи. При необхідності проводили консультації вузьких фахівців: отоларинголога, невропатолога, стоматолога, ортопеда, окуліста, гастроентеролога, ендокринолога.
З метою уточнення характеру і ступеня вираженості аритмічного синдрому, оцінки добових показників ЧСС і АТ проводили моніторування ЕКГ і АТ за допомогою апарату «DiaCard» (АОЗТ «Сольвейг», м. Київ) протягом 24 годин по загальноприйнятій методиці. В процесі дослідження всіма пацієнтами велися щоденники спостереження. Для оцінки пристосованих реакцій при зміні функціональних станів організму використовували середньодобові (срДоб), середньоденні (срДен) і середньонічні (срНіч) параметри ЧСС.
Оцінку ВСР проводили в режимах часового (time-domain) і частотного (frequence-domain) аналізів з використанням системи експрес-аналізу «Кардио-біоритм» (АОЗТ «Сольвейг», м. Київ). Для адекватної інтерпретації результатів математичного аналізу ВСР використовували метод інтегральної оцінки, згідно якому виділяють дві основні функції ВСР: розкиду (показники SDNNi, SDANNi) і концентрації (rMSSD, pNN50%, Амо), що тестують парасимпатичний відділ регуляції і визначають адаптивний коридор коливань ритму. Частотний аналіз ВСР включав оцінку показників хвиль високої частоти (HF), що відображають парасимпатичні впливи на серцевий ритм; хвиль низької частоти (LF), що характеризують переважно симпатичні впливи, а також хвиль дуже низької частоти (VLF), що відображають вплив вищих вегетативних центрів на серцевий ритм і стан нейрогуморального і метаболічного рівнів регуляції (Макаров Л. М, 2003).
За допомогою велоергометрії вивчали фізичну працездатність і максимальне споживання кисню. Пробу проводили на велоергометрі «Ergocard II» (Esaote, Італія) під контролем ЕКГ-моніторингу з подальшою обробкою даних по тесту PWC170 (Жарінов О.Й., 2004).
Для кількісного визначення концентрації Т3, Т4, ТТГ, кортизолу і АКТГ в сироватці крові застосовували метод твердофазного імуноферментного аналізу з використанням наборів реагентів «ТироидИФА-трийодтиронин-01», «ТироидИФА-тироксин-01», «ТироидИФА-ТТГ-1», «СтероидИФА-кортизол-01» ЗАО «Алкор Био», м. Санкт-Петербург и АКТГ АСТН КIТ «Diagnostic Systems Laboratories», USA). Концентрацію гормонів в зразках розраховували після вимірювання оптичної щільності розчину в лунках за допомогою спектрофотометра вертикального сканування на підставі калібрувального графіка. Отримані результати оцінювали відповідно до центильного розподілу гормональних показників (Федоров Г.Н., 2004).
СКЛ, основу якого складають природні чинники (Дриневський М.П., 2007), проводили у вигляді стандартного реабілітаційного комплексу: повноцінне збалансоване харчування, I-II руховий режим, кліматолікування по I - II режиму відповідно сезону року, санацію вогнищ хронічної інфекції, класичний ручний масаж комірної області № 10, який проводили 29 дітям IА групи. Для оптимізації СКЛ 24 дітям IБ групи проводили БРВС. На амбулаторному етапі дітям з ПСР проводили комплексне лікування відповідно до наказу МОЗ України від 19.07.2005 № 362 «Про затвердження Протоколів діагностики та лікування кардіоревматологічних хвороб у дітей». Діти, що отримали базисну антиаритмічну терапію (БАТ), яка включала метаболічні препарати, склали IIА групу. З метою підвищення ефективності лікувальних заходів 25 дітям IIБ групи в терапевтичний комплекс було включено препарат ангіо-ін'єль (внутрішньом'язово по 1,1 мл 1 раз на 3 дні, № 10) і 23 пацієнтам IIС групи – препарат ангіо-ін'єль і БРВС (диференційовано, через 30-45 хвилин після сніданку від 2 до 10 хвилин, № 10).
Статистичну обробку даних проводили з використанням методів варіаційної статистики: визначення середнього значення (М) і стандартної помилки середнього (m), нормальності розподілу параметрів у вибірці з використанням критерію Шапіро-Уілка, вірогідності відмінностей між відносними частотами – по критерію Ст’юдента, кореляційного аналізу (критерій Спірмена r). Обчислення виконували за допомогою програмного пакету Statistica 6.0 (StartSoft, США) (Гельман В.Я., 2001).
Результати досліджень та їх обговорення. В роботу були включені діти з ЕА (64,5%) та СССВ (35,5%). Наші спостереження показали, що найбільш часто ПСР відмічалися на тлі вегето-судинної дисфункції (63,7%), малих аномалій серця (18,5%), вторинної кардіоміопатії (12,1%), неревматичного кардиту (5,7%). Найчастіше діти з аритміями скаржилися на головний біль (53,2%), астенічні прояви (38,7%), болі в ділянці серця (36,2%), серцебиття (22,6%). Характер скарг та їх частота свідчили про порушення вегетативної іннервації серця. Відсутність скарг у 21,8% пацієнтів була зв'язана з механізмами компенсації, завдяки яким, навіть в умовах порушеного гомеостазу серцево-судинної системи, прояви захворювання можуть бути не виражені.
У 25,0% дітей були відмічені ознаки НДСТ, з них 80,6% пацієнтів мали мінімальний ступінь (45,2% з ЕА і 35,4% з СССВ) і 19,4% пацієнтів з ЕА – середній ступінь вираженості фібродисплазії. Основні ознаки НДСТ були представлені патологією скелета: сколіоз, порушення постави, викривлення носової перегородки, плоскостопість (51,6%), а також гіпермобільністю суглобів (9,7 %), патологією органу зору (6,5%). Серед вісцеральних проявів превалювали кардіальні (74,2%), визначалися аномалії розвитку жовчного міхура (12,9%), нирок (3,2%) та бронхо-легеневої системи (3,2%).
За даними ХМ, найчастіше визначалась суправентрікулярна екстрасистолія (55,0%) одиночна (58,1%) денного типу (65,0%). Шлуночкова екстрасистолія частіше була представлена II (41,7%) і IIIа-б (33,3%) градаціями по B. Lown. Середня кількість екстрасистол за добу склала 6335,1±695,4 суправентрикулярних та 6718,3±1592,1 шлуночкових. СССВ у 79,5% дітей був представлений I варіантом, у 11,4% дітей – II варіантом і у 9,1% дітей – III варіантом (за класифікацією М.А. Школьникової, 1992).
Виявлено вірогідне збільшення середніх показників ЧСС протягом доби у дітей з ЕА і зниженням їх у дітей з СССВ, що свідчило про напругу адаптаційних реакцій у вигляді посилення симпатичного тонусу у дітей з ЕА та надмірній парасимпатичній активності у дітей з СССВ (таб. 1).
Таблиця 1
Аналіз ЧСС в групі дітей з НДСТ показав, що при мінімальному ступені фібродисплазії срДоб ЧСС (88,8±2,6 уд/хв) вірогідно (p<0,05) нижче, ніж при середньому (100,2±1,5 уд/хв), що характеризувало вищу активність симпатоадреналових впливів при збільшенні вираженості проявів синдрому. |
