МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ ГОМЕОКІНЕЗІСУ ДО ВПЛИВУ ТРАВМИ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ В УМОВАХ БЛОКАДИ ПЛЕЧОВОГО СПЛЕТЕННЯ (експериментально-клінічне дослідження)

summary

Експериментальна частина роботи. Під час роботи дотримувалися етичних принципів експериментальних досліджень Міжнародної асоціації з дослідження болю у експериментальних тварин, що  підтверджено на засіданні Комітету з питань біоетики Дніпропетровської державної медичної академії (протокол № 13 від 20.11.2006 р.). Об’єктом дослідження була модель ноцицептивного болю у верхній кінцівці собак за оригінальною методикою. У моделі, що обрано за прототип, волонтер отримував експериментальну травму – розтин тканин передпліччя довжиною 4 мм через шкіру до кістки (M. Kawamata et al., 2002). У власному дослідженні експериментальна травма – механічна травма стерильною сталевою "англійською" булавкою, що заводилась перпендикулярно через spatium interosseum antebrachii у середині передпліччя. Тривалість експериментальної травми – 1 доба.

Перед проведенням основного експерименту була розроблена оригінальна методика пролонгованої ПАПС у собак. Методика відпрацьована на 6-ти собаках. Визначаються та маркуються діамантовим зеленим основні орієнтири: трахея, верхня частина стернової кістки, верхня частина плечового суглобу та відповідні лінії. Ключиця у собак відсутня або рудиментарна. На дистальну частину верхньої кінцівки, що анестезується, накладається позитивний електрод нейростимулятора, забезпечується електричний контакт зі шкірою. Помічник однією рукою притримує голову тварини, яка повернута в контрлатеральну сторону, іншою рукою – кінцівку, що анестезується. В асептичних умовах експериментатор приєднує до пошукової голки негативний електрод нейростимулятора. На середині лінії "верхня частина стернової кістки – верхня частина плечового суглобу" здійснюється прокол шкіри пошуковою голкою із загальним напрямком у підпахвову ділянку, в місце пульсації a. axillaris.  Пошук сплетення нагадує техніку пошуку ПС підключичним доступом у людини. 

Для ідентифікації ПС використовувався  електронейростимулятор з наступними параметрами: живлення – 4 елементи постійного струму по 1,5 В; імпульси – монофазні прямокутні, амплітуда стабілізована незалежно від опору тканин і задається дискретно (16; 8; 4; 2; 1; 0,5 мА),  тривалість 1 мс, інтервал між імпульсами 0,5 с; до нерва підводилась негативна полярність. Достатня амплітуда нейростимуляції визначена в 0,5-1 мА. Фасцикуляції, що отримані при силі току 2 мА,  сумнівні.