РОЗРОБКА СКЛАДУ ТА ТЕХНОЛОГІЇ КОМБІНОВАНОЇ МАЗІ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ АЛЕРГІЧНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ШКІРИ

summary

У вступі дисертаційної роботи викладена актуальність  теми, сформульована мета та основні завдання досліджень, визначена наукова новизна і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі проаналізовані дані літератури з питань лікування алергічних захворювань шкіри та їх ускладнень.  Наведена порівняльна характеристика основних груп препаратів які застосовуються для місцевого лікування алергічних дерматозів. Обґрунтована актуальність розробки нових безпечних та ефективних лікарських засобів.

У другому розділі описана загальна методологія проведення досліджень, характеристики діючих та допоміжних речовин, які визначають технологію приготування мазі.

Враховуючи патогенетичні особливості перебігу алергічних захворювань шкіри, ми вважали за доцільне введення до складу мазі речовин, які проявляють антиалергічну, протизапальну та антимікробну властивості.

В якості основної діючої речовини, за результатами аналізу даних літератури, ми обрали кетотифену гідрофумарат, який належить до препаратів групи стабілізаторів мембран гладких клітин, а за хімічною будовою відноситься до бензоциклогептатіофенів. Антиалергічну активність проявляє за рахунок блокування вивільнення гістаміну та інших медіаторних речовин з гладких клітин.

Для фармакотерапевтичної корекції ускладнень алергічного запалення, а саме вторинної інфекції, протизапальні та антиалергічні лікарські засоби комбінують з антимікробними. Причому, поряд з антибіотиками, широко використовують антисептики, які володіють бактеріостатичною і бактерицидною активністю і до яких мікроорганізми не мають природної або придбаної стійкості. В якості останніх, нами до складу мазі вирішено включити кислоту борну та цинку оксид. Кислота борна належить до класу неорганічних кислот, володіє антистафілококовою та протигрибковою  активністю  і відрізняється економічною доступністю. Цинку оксид відноситься до похідних металів і, крім антисептичної, проявляє в’яжучу та підсушуючу властивості. Крім того, за рахунок здатності утворювати альбумінати та денатурувати білки, при нанесенні на уражену поверхню шкіри сприяє зменшенню виразності ексудативних процесів, усуванню місцевих проявів запалення та подразнення.

Активність лікарського засобу значною мірою залежить від швидкості вивільнення діючих речовин з основи, та швидкості її надходження у вогнище запалення. Для регулювання даного фактора широко використовують допоміжні речовини, які належать до групи активаторів всмоктування, серед яких найбільш широке розповсюдження набув диметилсульфоксид (ДМСО). Він добре проникає крізь шкірні бар’єри та підсилює проникнення крізь шкіру лікарських речовин, а також володіє місцевою анальгетичною, протизапальною та антисептичною дією.

В цьому розділі також обґрунтовано вибір методик, що використані для проведення досліджень. Описані методи органолептичних, фізико-хімічних, реологічних, біофармацевтичних досліджень.

У третьому розділі наведені результати теоретичних та експериментальних досліджень з розробки складу та технології виготовлення мазі.

Однією з найголовніших вимог, що висуваються до мазевих основ, є спроможність легко вивільняти діючі речовини та забезпечувати їх належне всмоктування. При розробці нового лікарського препарату у формі мазі з зазначеними діючими речовинами першим етапом нашої роботи став вибір оптимального носія. Нами проведені біофармацевтичні дослідження вивільнення кетотифену гідрофумарату з модельних зразків мазей виготовлених на різних основах, склад яких наведений в табл 1. До складу модельних зразків мазі кетотифену гідрофумарат вводили у кількості 1%.

Дифузію лікарської речовини здійснювали в фосфатний буферний розчин з рН 6.0, кількісний вміст кетотифену гідрофумарату в діалізаті визначали