НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ТА РОЗРОБКА МЕТОДИЧНИХ ПІДХОДІВ ДО РЕГУЛЮВАННЯ ЦІН НА ЛІКАРСЬКІ ЗАСОБИ

summary

Необхідність державного регулювання ціноутворення на медикаменти зумовлена, насамперед, особливостями фармацевтичного ринку, які зазначені у повідомленні Комісії ЄС (86/С310/08): кінцевий споживач (пацієнт) практично не має впливу на вибір препаратів, які дуже часто є незамінними у лікуванні конкретних захворювань; витрати на лікарське обслуговування сплачуються не лише пацієнтом, а й закладами соціального профілю.

З огляду на зазначено, майже усі країни прагнуть обмежити витрати на лікарське забезпечення, вживаючи заходів щодо контролю над цінами на лікарські засоби.

Вивчення літератури та нормативних актів України щодо національної політики ціноутворення на лікарські засоби, дає можливість виділити сім історичних періодів застосування різноманітних підходів до регулювання цін:

• встановлення фіксованих (прейскурантних) оптових та роздрібних цін на медикаменти, існування єдиного рівня цін на нові препарати і препарати-аналоги (1946-1991рр.);

• введення вільних оптових цін та режиму фіксованих роздрібних цін на життєво необхідні лікарські засоби (1991-1993 рр.);

• запровадження цін, регульованих державою, через обмеження рентабельності оптових цін та регіональне обмеження торговельної надбавки на життєво необхідні лікарські препарати (1993-1994 рр.);

• удосконалення державно регульованих цін через декларування оптових цін та регіональне обмеження торговельної надбавки на всі групи медикаментів (1994-1996 рр.);

• введення вільних оптових та роздрібних цін на лікарські засоби та скасування державно регульованих цін (1996-1997рр.);

• впровадження державно регульованих цін через регіональне обмеження торговельної надбавки на життєво необхідні лікарські препарати (1997-2001рр.);

• удосконалення механізму державно регульованих цін (сучасний період).

Таким чином, в Україні постійно здійснюється процес реформування ціноутворення та підходів до регулювання цін на медикаменти. Проте цей процес не завжди є науково обґрунтованим, ефективним та виправданим з огляду на отримані результати.

Світова практика підтверджує, що державне регулювання ціноутворення на лікарські засоби існує в усіх країнах, а сутність та форми державного впливу на процеси ціноутворення залежать від стану економічного та соціального розвитку країни.

Аналіз літературних джерел свідчить про застосування різних методів державного регулювання цін на медикаменти, а саме: встановлення граничного рівня торговельних надбавок (їхнього фіксованого розміру або диференційованої шкали); включення лікарських засобів до переліку препаратів, що відпускаються безкоштовно або зі знижками, за умови зниження цін на них; встановлення опорних цін; обмеження ціни на новий препарат граничною надбавкою до вартості існуючого аналога; встановлення цін на лікарські засоби на основі співвідношення цін в інших країнах; ведення переговорів уповноважених органів державного управління та виробників про рівень цін та заплановані доходи; регулювання розміру прибутків виробників лікарських засобів.

Проведений аналіз вітчизняного та зарубіжного досвіду регулювання цін на фармацевтичну продукцію підтверджує необхідність створення концептуальної моделі розробки та впровадження комплексу заходів щодо державного регулювання цін на лікарські засоби в Україні, наведеної на рис.1.

Загальні положення цієї моделі використано при підготовці Постанови Верховної Ради від 21.06.2001 року № 2564 “Про інформацію Кабінету Міністрів України про здійснення політики державного регулювання цін на лікарські засоби та вироби медичного призначення”