Організаційно-правові засади військової освіти в Україні (адміністративно-правовий аспект)

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Соціально-економічні перетворення, що відбулися в нашій країні за останні роки, суттєво актуалізували проблему вдосконалення державного управління в усіх сферах життя суспільства, в тому числі у сфері освіти. Освіта була одним із визначних чинників становлення людського суспільства, і нині її значення не лише збереглося, а й значно зросло. Економічний, соціальний, науково-технічний поступ сучасної держави можливий лише за умови існування сучасної та ефективної системи національної освіти, здатної до інтеграції у світову освітню систему. Особливого значення набувають проблеми вдосконалення системи військової освіти, які безпосередньо пов’язані із забезпеченням національної безпеки України.

Забезпечення національної безпеки є однією з найвагоміших функцій держави. Відповідно до ст. 17 Конституції України на Збройні Сили України покладено обов’язок здійснювати оборону України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Якість виконання цих обов’язків залежить від рівня боєздатності та боєготовності всіх військових формувань України. Боєздатність є складним комплексним явищем, яке інтегрує низку різноманітних чинників: оборонну доктрину, матеріально-технічне забезпечення, інформаційне забезпечення, якість озброєнь, соціальні гарантії військовослужбовцям тощо. Домінуюча роль у цьому переліку відводиться рівню підготовки військовослужбовців. В Україні завдання з підготовки військових фахівців (як офіцерів, так і військовослужбовців строкової служби, та осіб, які проходять службу за контрактом) виконує єдина система військової освіти.

На сучасному етапі розвитку Української держави можна говорити, що єдина система військової освіти сформована, однак мають місце закономірні процеси перегляду значної кількості існуючих уявлень про завдання, форми та методи військової освіти. Нині Збройні Сили України перебувають на етапі реформування, від­повідно і перед системою військової освіти постають нові завдання. Для їх ефективного вирішення потрібне запровадження нових механізмів управління, вдосконалення процесу надання освітніх послуг з урахуванням новіт­ніх схем та технологій підготовки військових фахівців.

Актуальність теми дисертаційного дослідження обумовлюється необхідністю наукових досліджень питань, пов’язаних з укомплектованістю закладів військової освіти професійними кадрами, потребою перебудови та значної модернізації навчально-матеріальної бази, розробкою нових форм і методів навчання, вдосконаленням технологій освітньої діяльності, усуненням адміністративно-бюрократичного стилю в управлінні вищими військовими навчальними закладами, створенням сучасної законодавчої бази. Їх вирішення вимагає оптимізації існуючої в Україні системи військової освіти, чіткого нормативного визначення статусу та кола владних повноважень органів, які здійснюють державне управління у цій сфері, а також більш широкого запровадження та деталізації адміністративних процедур, що використовуються в процесі організації військової освіти. До цього часу не було проведено комплексного до­слідження організаційно-правових засад військової освіти в Україні. Ця обставина значною мірою обумовлює актуальність проведеного дослідження.

Науково-теоретичною базою дослідження є праці вітчизняних та зарубіжних вчених з філософії, теорії права, теорії управління, адміністративного та інших галузей права. Зокрема, використані праці В.Б. Авер’янова, А.П. Альохіна, В. Г. Атаманчука, В.Г. Афанасьєва, О. М. Бандурки, Д.М. Бахраха, Л. Г. Безкровного, К. С. Бєльского, Ю.П. Битяка, А.К. Білих, В. М. Гаращука, Ю. М. Козлова, В. К. Колпакова, В. Г. Кременя, В. І. Кронінга, Є.Б. Кубка, Б. М. Лазарева, В. А. Ліпкіна, М. Я. Масленникова, М. І. Нещадима, Ю. М. Стрілова, Ю. О. Тихомирова, М. М. Тищенка, О. В. Українчука, В. Є. Чиркіна, В. І. Шкатулли, Л. П. Юзькова, Д. І. Яворницького, С. М. Ярового та інших.

В процесі здійснення дослідження проведено аналіз відповідної нормативно-правової бази, в тому числі, актів Міністерства оборони України, статистичних матеріалів, що стосуються теми дисертації. Автор використав також результати своїх попередніх наукових розробок, які були опубліковані раніше.

Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно з комплексною цільовою програмою № 0186.0.070865 «Права людини та проблеми становлення організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні», яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого.

Робота спрямована також на виконання Програми реформування та розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки.