ВПЛИВ НІТРАТНО-НІТРИТНОГО ТОКСИКОЗУ НА АКТИВНІСТЬ СИСТЕМИ АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ ОРГАНІЗМУ БИЧКІВ ТА ЙОГО КОРЕКЦІЯ

summary

Експериментальну частину роботи виконали на кафедрі фармакології та токсикології Львівської національної академії ветеринарної медицини імені С.З. Ґжицького та у господарстві селянського товариства з обмеженою відповідальністю „Дружба” Буського району Львівської області протягом 2003-2006 років.

Для дослідів було відібрано 45 клінічно здорових бичків шестимісячного віку, з яких сформовано 9 груп, по п’ять тварин у кожній. Проведено три серії дослідів.

У серії А (хронічний нітратно-нітритний токсикоз) дослід проведено на 15 бичках шестимісячного віку. Їх розподілили на 3 групи, по 5 тварин у кожній. Тваринам 1-ї дослідної групи (Д₁) протягом 30 діб із комбікормом згодовували нітрат натрію у дозі 0,1 г NО₃ˉ/кг маси тіла. Тваринам другої дослідної групи (Д₂) протягом 30 діб згодовували нітрат натрію у дозі 0,2 г NО₃ˉ/кг маси тіла. Телята третьої групи були контрольними.

У серії В (гострий нітратно-нітритний токсикоз) досліди проведено на 20 бичках, з яких було сформовано 4 групи, по 5 тварин у кожній. Бичкам 1-ї дослідної групи (Д₃) одноразово з кормом згодовували нітрат натрію у дозі 0,3 г NО₃ˉ/кг маси тіла. Бичкам другої дослідної групи (Д₄) одноразово згодовували нітрат натрію у дозі 0,4 г NО₃ˉ/кг маси тіла. Бичкам третьої дослідної групи (Д₅) згодовували нітрат натрію у дозі 0,5 г NО₃ˉ/кг маси тіла. Бички четвертої групи були контрольними.

При хронічному нітратно-нітритному токсикозі кров від тварин відбирали на 5-, 10-, 20- та 30-ту доби досліду. При гострому токсикозі кров від тварин відбирали на 1-, 3-, 6- та 9-ту години після згодовування нітрату натрію.

У серії С досліди проводили на 15 бичках, з яких сформовано 3 групи по 5 тварин у кожній. Бичкам контрольної групи (К₁) згодовували з кормом протягом 30 діб нітрат натрію у дозі 0,2 г NО₃ˉ/кг маси тіла. Бичкам першої дослідної групи (Д₆) протягом 30 діб згодовували нітрат натрію у дозі 0,2 г NО₃ˉ/кг маси тіла та задавали фенарон у дозі 200 мг/кг комбікорму. Бичкам другої дослідної групи (Д₇) з кормом протягом 30 діб згодовували нітрат натрію у дозі 0,2 г NО₃ˉ/кг маси тіла та задавали метіфен у дозі 280 мг/кг комбікорму. Венозну кров від тварин відбирали на початку досліду та на 1-, 5-, 10-, 20- і 30-ту доби досліду.

Методи досліджень. У крові визначали кількість лейкоцитів – за допомогою сітки Горяєва лічильної камери (В.Е. Чумаченко, 1991); кількість еритроцитів – фотоелектроколориметрично за методикою Є.С. Гаврилець і співавт. (1966); концентрацію гемоглобіну – за методом Л.М. Піменової і співавт. (1975); концентрацію метгемоглобіну – за І.Ф. Боярчуком і співавт. (1966). У сироватці крові досліджували активність аспартат-амінотрансферази (АсАТ) (К.Ф. 2.6.1.1.) і аланін-амінотрансферази (АлАТ) (К.Ф. 2.6.1.2.) за методом Райтмана й Френкеля в модифікації К.Г. Капетанакі (1962); активність малатдегідрогенази (МДГ) (К.Ф. 1.1.1.37.) – за методом D.Brdiczka (1971); активність лактатдегідрогенази (ЛДГ) (К.Ф. 1.1.2.3.) – за методом I.Netilands (1956); активність цитохромоксидази (ЦХО) (К.Ф.1.9.3.1.) – за методом В.А. Кетлінського і співав. (1968); активність сукцинатдегідрогенази (СДГ) (К.Ф.1.3.99.3) – за методом E. Kun i L. Abood; активність глутатіонпероксидази (ГП) (К.Ф.1.11.1.9.) та глутатіонредуктази (ГР) (К.Ф.1.6.4.2.) – за методом В.В. Лемешко і співавт. (1985); активність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (Г-6-ФДГ) (К.Ф.1.1.1.49.) – за методом N.Z. Baquezetal (1967); активність каталази – за методом М.А. Королюк (1988) (К.Ф. 1.11.1.6); концентрацію аміаку – фенолгіпохлоритним методом у модифікації А.Л. Бєлкіна і Л.П. Осадчої (1976); концентрацію сечовини – диметилдіоксиновим методом за Н.М. Петрунем і співавт. (1970); рівень малонового діальдегіду (МДА) – за методом Є.Н. Коробейникова (1989), рівень дієнових кон’югатів (ДК) – за методом І.Д. Стальної (1977); рівень загального білка – з біуретовим реактивом за методом Н.Л. Делекторської (1971); концентрацію нітратів і нітритів – за методикою В.М. Полякової (1979) у модифікації З.П. Скородинського і співавт. (1987).

Цифрові величини результатів досліджень біохімічних показників крові виражали в одиницях Міжнародної системи СІ.

Статистичну обробку результатів досліджень проводили за методикою, описаною В.А. Ойвіним (1960).

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЇХ АНАЛІЗ

Біохімічні та морфологічні показники крові бичків при хронічному нітратно-нітритному токсикозі. За дії різних подразників та при патологічних станах вся система крові включається у процеси обміну речовин як цілісний механізм. Проте за надмірної дії подразників порушується кількісний склад і функції окремих груп клітин крові. Властиво тому аналіз морфологічної картини та біохімічних показників крові може дати відносно чітку характеристику дії патогенного чинника на організм тварин.