| summary: | Фауна ектопаразитів (воші і волосоїди) і вивчення їх морфологічних ознак. За результатами обстежень великої рогатої худоби господарств Сумської, Харківської та Донецької областей установлено, що в даному регіоні у великої рогатої худоби різних вікових груп паразитують воші двох видів − Наеmatopinus euryste us та Linognathus vituli, які спричинять сифункулятози, та волосоїди виду Bovicola bovis, що спричиняють бовікольоз.
Епізоотологія сифункулятозів і бовікольозу великої рогатої худоби. Екстенсивність інвазії (ЕІ) як при сифункулятозах, так і при бовікольозі, суттєво коливалася в залежності від пори року (літо-зима): у корів від 31% до 86,8%, у телиць − від 34,6% до 95,5% і в молодняку взимку − 100%. При цьому інвазування (ІІ) коливалося в межах: у корів від 0-95 до 2-417екз., у телиць від 0-276 до 0-292 екз. та в молодняку 0 − 257 екз.
Таким чином, в цілому ІІ в даному господарстві виявилася високою протягом року, чому сприяв незадовільний санітарно-гігієнічний стан у приміщеннях, де утримувалися тварини. Пік ЕІ і ІІ припав на стійловий період (листопад – лютий). Його зниження відмічено в березні. Далі, у квітні, кількість вошей та волосоїдів зменшувалася більш активно. Влітку ЕІ сифункулятами та бовіколами коливалася від 31% до 48,3% при паралельному зниженні інтенсивності інвазування від 0 до 95 екз.
На екстенсивність і інтенсивність інвазування худоби виявленими ектопаразитами мали вплив температура навколишнього середовища, інтенсивність світла і вологість повітря.
При встановленні первинних термінів зараження телят двома видами паразитів − Linognathus vituli і Bovicola bovis реєстрували перші випадки їх інвазування вошами, що знайдені в тварин у віці 25-38 діб. Але ІІ була незначною. Поодинокі екземпляри їх були виявлені на шкірі підгруддя. Волосоїдів вперше виявили у телят 1,5 міс. віку і також у поодиноких випадках. Вони локалізувалися в основному на холці й дорсальній поверхні прикореневої частини хвоста.
Локалізація їх змінювалася в залежності від пори року й віку тварини. Основними місцями паразитування вошей на тілі корів, нетелів і телиць парувального віку в зимову пору року (грудень-лютий) були: вуха, голова (потилиця та тім’я) й верхня ділянка шиї; у молодняку 3-10 міс.: ділянка шиї, лопатка, прианальна западина та круп. У той час волосоїди локалізувалися в області голови, лопаток, плечей, боків, крупу у корів, нетелів і телиць парувального віку, а у молодняку 3-10 міс.: у верхній ділянці шиї, лопаток, спини, боків, крупу.
Основними місцями паразитування вошей на тілі корів, нетелів та телиць парувального віку у весняний період року (березень-квітень)були: голова, вуха, приголова ділянка шиї, але із зменшенням кількості в порівнянні до зимового періоду в ділянці голови та переміною ділянок на голові (біля основи рогів); на тілі молодняку 3-10 міс.: шкіра шиї, спини, крупа та прианальної западини. Волосоїдів на тілі корів, нетелів та телиць парувального віку знаходили в області голови, шиї, лопаток та кореня хвоста, а на молодняку 3-10 міс. − у верхній ділянці шиї, в області лопаток, спини, боків, крупа.
Влітку (травень-серпень), коли тварини випасалися на пасовищах протягом 7-8 годин і довше, а після весняної линьки волосяний покрив був низьким, і сонячні промені інтенсивно проникали до шкіри тіла тварин, значно підвищувалася температура поверхні шкірного покриву тварин, тому воші й волосоїди залишали відкриті ділянки та переміщувалися до більш закритих місць − вони скупчувалися в основи ріг, вух, у пахах, з внутрішньої поверхні кінцівок та в залопаткових ділянках тіла худоби.
В осінній період (вересень-жовтень) основними місцями паразитування вошей на тілі корів, нетелів і телиць парувального віку були: вуха, голова (прирогова зона, потилиця) та шия; у телят і молодняку: ділянка шиї, голова, прианальна западина та частково з’являлися на боках тулуба. При цьому волосоїдів частіше виявляли в області голови, верхньої ділянки шиї, лопаток, плечей, боків, крупу у корів, нетелів та телиць парувального віку, а на молодняку 3-10 міс. − у верхній ділянці шиї, лопаток, спини, боків, крупа.
Особливості біологічного розвитку збудників сифункулятозів та бовікольозу. Дослідження проводено взимку, навесні, влітку та восени з метою встановлення інтенсивності розмноження вошей та волосоїдів за співвідношенням їх стадій розвитку (імаго, яйце, личинка).
Паразитування обох паразитичних комах не залежало від пори року: найбільш чисельною була стадія яйця, середня кількість яєць за рік у вошей − 94,7 екз.(39,9%), а у волосоїдів − 102,8 екз.(39,3%). Стадія личинки у вошей була менш чисельною по відношенню за імаго (середня кількість за рік личинок − 68,7 екз., 28,9%, імаго – 74,1 екз., що складало 31,2%), у волосоїдів стадія личинки була більш чисельною за імаго і менш – за стадію яйця не залежно від пори року, середня кількість личинок за рік − 83,8 екз. (32%), імаго – 75,3 екз., що склало 28,7%.
В усі пори року статеве співвідношення у вошей і волосоїдів не змінювалось, тобто кількість самців даних видів постійних ектопаразитів у середньому була в 4 рази меншою, ніж самок.
Ефективність випробуваних інсектицидів при ектопаразитозах великої рогатої худоби. Випробування ефективності інсектицидів in vitro. При дослідженні ефективності інсектицидної дії дослідних препаратів на вошей і волосоїдів: авертіну, Байофлай® Пур-ону, бутоксу, ектоміну та неостомозану встановили, що всі вони діють згубно на даних комах. В умовах застосування in vitro ці препарати впливають на комах з різною швидкістю та ефективністю, при цьому дані препарати діяли не тільки в тих концентраціях, які відомі в нормативних документах щодо їх застосування, але й з урахуванням їх мінімальних розведень. Найбільш токсичними для комах in vitro були такі препарати, як Байофлай® Пур-он у розведенні 1 : 10, який спричиняв повну загибель ектопаразитів вже на 20 хвилину, потім неостомазан − за 2 год. і 2 год. 30 хв., далі бутокс і авертін, що викликали повну загибель протягом 12 годин.
Випробування ефективності інсектицидів in vivo. З метою встановлення ефективності інсектицидів при сифункулятозно-бовікольозній інвазії великої рогатої худоби у порівняльному аспекті були досліджені: Байофлай® Пур-он, бровермектин-1%, бутокс, ектомін та неостомазан. Ці дослідження були проведені на молодняку 3-10 міс. віку у листопаді 2004р. Після застосування інсектицидів протягом 7 діб вели спостереження за загальним клінічним станом тварин, характером прийому корму й води, актом дефекації й сечовипускання. Враховували строки загибелі вошей і волосоїдів, наявність живих комах через 7 діб.
Байофлай® Пур-ону наносили на шкіру тварин вздовж хребта. Після нанесення його занепокоєння тварин також не відмічалося. Вже через годину спостерігали активну загибель комах, а через 3 години після нанесення живих вошей та волосоїдів не виявлено. Таким чином можна зробити висновок, що препарат − Байофлай® Пур-он ефективний при сифункулятозах та бовікольозі великої рогатої худоби, зручний у застосуванні, причому його можна використовувати як у теплу, так і холодну пору року.
Бровермектин-1% для ін'єкцій у рекомендованій виробником дозі (1мл / 50 кг м.т.) виявив 100% інсектицидну дію відносно обох видів постійних ектопаразитів через 36 годин. Він зручний для індивідуального застосування і не викликав занепокоєння тварин.
При визначенні ефективності 2-х концентрацій бутоксу (0,0025 і 0,005%) витрата на кожну тварину склала по 1 л розчину, встановлено, що одноразова обробка в обох випадках виявилася високоефективною (ЕЕ=100%) уже на 4-й годині після обробки. Розведення в меншій концентрації емульсії (0,0025%) цілком задовольняє своєю ефективністю в боротьбі з вошами й волосоїдами.
Після обприскування телят розчинами 0,01% і 0,005% розчинами ектоміну з витратою на одну тварину 0,5-0,6 л. у деяких тварин спостерігалося помітне занепокоєння у вигляді розмахування хвостом, частим переступанням кінцівками, згинанням спини, спробами лизати боки й поперек. Ці ознаки були більш виражені при застосуванні 0,01 % емульсії ектоміну. Даний препарат виявився достатньо ефективним при використанні застосуванні в обох концентраціях. За нашою думкою, доцільноВважаємо за доцільне проводити дворазову обробку при використанні 0,005 % концентрації препарату.
Для встановлення ефективності різних концентрацій неостомазану з молодняку віком від 3 до 10 міс. сформували 4 дослідних (n=5) і одну контрольну групи. Першу дослідну групу тварин обробили неостомазаном у розведенні 1 : 400, другу − 1 : 600, третю − 1 : 800 і четверту – 1 : 1000. П’ята слугувала нелакованим контролем. У цілому при одноразовій обробці всі концентрації неостомазану виявилися ефективними (ЕЕ = 100 %). Разом з тим слід відзначити, що ні один із дослідних препаратів не виявив овоцидної дії.
Результати дослідження інсектицидів у виробничих умовах. Для дослідження було взято три препарати з різним способом застосування: Байофлай® Пур-она (методом поливання шкіри вздовж хребта), бровермектин-1% (підшкірне введення) та неостомазан (водний розчин якого наносили обприскуванням) згідно з настановами. Метою досліду було встановлення ефективнішого препарату в залежності від способу використання у виробничих умовах. Лікування тварин проводили після ранкової годівлі та доїння корів. Протягом 3-х наступних діб за цими тваринами вели клінічні спостереження. Крім цього протягом 45 діб через кожні 3 доби обстежували тварин з метою встановлення початку їх реінвазії ектопаразитами. Поряд з цим із кожної дослідної групи були виділені 3 підгрупи в кількості 5 корів, від яких перед лікувальною обробкою та на 7 і 14 добу після неї відбирали проби крові для гематологічних та біохімічних досліджень. Від цих же корів протягом 7 діб відбирали проби молока, в яких визначали залишки діючої речовини кожного із застосованих інсектицидних препаратів.
Результати виробничих досліджень показали, що тварини всіх вікових груп добре перенесли обробку кожним із застосованих препаратів, без тих чи інших клінічно помітних відхилень від фізіологічних показників.
Бровермектин-1% вводили підшкірно з розрахунку 1 мл/50 кг м.т. одноразово в області передпліччя. Активна загибель вошей відмічена вже через 2 години після його введення. Чисельність волосоїдів зменшувалася повільніше, що обумовлено особливостями їх харчування. Разом з тим, наприкінці 2-ї доби після обробки як вошей, так і волосоїдів, живими не було виявлено. Інсектицидна ефективність препарату склала 100%.
Байофлай® Пур-он був застосований на великій рогатій худобі всіх вікових груп, як і попередній препарат, в дозі та за способом введення згідно з настановою. Після лікувальної обробки тварин дослідної групи препаратом Байофлай® Пур-он через три години було встановлено перші ознаки інсектицидного впливу препарату, а наприкінці першої доби всі ектопаразити як личинкові форми, так і імаго не мали ознак життєздатності. Це дає підставу стверджувати про 100% ефективність препарату Байофлай® Пур-он. Дані проведеного дослідження засвідчують, що реінвазування тварин дослідних груп збудниками обох ентомозів активно розпочиналося після: обробки бровермектином-1% − між 27-30 добою, Байофлай® Пур-оном − між 42-45-ю, в той же час як після обробки неостомазаном – між 18-21-ю.
Дослідження бровермектина-грануляту у виробничих умовах. Після застосування 3 дослідним групам телят суміші комбікорму з бровермектина-гранулятом в дозах: 9 г/50 кг, 11,25г/50 кг, 13,5 г/50 кг та ін’єкційної його форми тваринам 4-ї дослідної групи за зазначеною у настанові дозою, обстеженнями поверхні тіла тварин, які були проведені через 2, 6, 12, 24 і 48 годин, встановлено: мінімально ефективною дозою бровермектина-грануляту є 11,25 г/ 50 кг м.т. При цьому 100% інсектицидна ефективність його проявлялася відносно вошей у проміжку між 12 та 24-ю, а відносно волосоїдів – між 24 та 48-ю годинами після застосування. Це дещо повільніше, ніж при застосуванні його ін’єкційної форми, при застосуванні якої повний інсектицидний ефект відносно обох збудників спостерігався між 6 та 12-ю годинами після введення, що можна пояснити повільнішим накопиченням діючої речовини бровермектину в капілярній сітці шкіри тварини.
У другій частині досліджень, проведених з метою визначення терміну захисної (профілактичної) дії терапевтичної дози даного препарату (11,25 г/ 50 кг м.т.) в залежності від кратності згодовування лікувальної суміші, було встановлено наступне:
– у тварин першої дослідної групи після згодовування дози бровермектина-грануляту в один прийом, реінвазія обома збудниками мали місце між 30 та 33-ю добою;
– у тварин другої дослідної групи після згодовування дози бровермектина-грануляту трьома долями протягом 3-х діб початок реінвазії обома збудниками відмічено на 36 – 39-у добу;
– у тварин третьої дослідної групи (після згодовування дози бровермектина-грануляту п’ятьма долями протягом 5-ти діб) реінвазію обома збудників спостерігали між 39 та 42-ю добою.
Таким чином та сама терапевтична доза новоствореної лікарської форми препарату, в залежності від кратності і збільшення терміну його згодовування, без додаткових фінансових затрат захищає тварин від наступної реінвазії вошами й волосоїдами на довший термін +9 діб або на 30%.
Результати гематологічного дослідження після лікування корів, хворих на сифункулятози й бовікольоз. Гематологічний та біохімічний аналізи крові, проведені перед обробкою тварин інсектицидами та на 7-му і 14-ту добу після неї показали, що при гематологічному обстеженні до обробки в усіх підгрупах корів спостерігали низький рівень еритроцитів (4,76±0,37 млн/мкл) та гемоглобіну (76,0±3,8 г/л), що вказувало на розвиток анемії. У той же час вище фізіологічної межі відмічено підвищення абсолютної кількості лейкоцитів (на 26,1-47,3%) та еозинофілів (на 17,5-28,4%). Це свідчення розвитку алергічного процесу, пов’язаного з токсичною дією слини та екскрементів комах-паразитів. При виведенні лейкоформули було підтверджено збільшення кількості еозинофілів до 8,8-9,5% та паличкоядерних нейтрофілів до 8,2-9,1%, що перевищувало фізіологічні показники.
Після курсу лікування дослідних груп неостомазаном, бровермектином-1% та Байофлай® Пур-оном через 7 діб спостерігали зростання як кількості еритроцитів: після обробки тварин неостомазаном до 6,13±0,2 млн./мкл, після обробки бровермектином-1% – до 5,02±0,39 млн./мкл та після обробки Байофлай® Пур-оном до 5,68±0,16 млн./мкл, так і рівня гемоглобіну до 88,1±1,7 г/л, 84,9±3,2 та до 86,8±2,6 г/л відповідно. Помітно знизилася кількість лейкоцитів після обробки тварин неостомазаном – до 19,3±0,21 тис./мкл, бровермектином-1% – до 12,5±0,51 тис./мкл та Байофлай® Пур-оном – до 10,4±0,45 тис./мкл. Спостерігалося одночасне зниження еозинофілів до 193,6±1,5 кл/мкл, 196,8±5,7 кл/мкл та до 202,5±2,4 кл/мкл відповідно.
На 14-ту добу названі гематологічні показники були у фізіологічних межах показників фізіологічних норм. У тварин контрольної групи аналогічні показники в ці терміни залишалися на рівні результатів початкового дослідження.
Аналіз лейкоформули в групах хворих тварин до лікування, визначав незначне збільшення відсотка еозинофілів – до 8,8-9,5% і паличкоядерних нейтрофілів – до 8,2-9,1%, що вказувало на наявність хронічних запальних процесів в організмі цих тварин. Після застосування інсектицидних засобів ці показники через 2 тижні нормалізувалися.
Результати біохімічного аналізу крові показали, що застосовані нами інсектициди не впливали негативно на організм піддослідних тварин (табл.1).
На 7-му добу після обробки тварин препаратами мало місце деяке збільшення рівня загального білку: після обробки великої рогатої худоби неостомазаном до 75,5±3,2 г/л, після введення бровермектину-1% до 76,3±3,8 г/л та після застосування Байофлай® Пур-ону також до 76,7±4,2 г/л. При цьому збільшення відбувалося за рахунок б-глобулінів (12,1±0,4, 12,6±0,2, 12,4±0,6 відповідно) та г-глобулінів (14,0±06, 12,7±0,2, 13,4±0,6 відповідно). Одночасно спостерігалося зниження рівня альбумінів (після обробки неостомазаном до 29,6±0,4 г/л, бровермектином-1% до 28,9±1,6 г/л та Байофлай® Пур-ону до 29,2±0,8 г/л) та Я-глобулінів (після обробки неостомазаном до 21,9±0,9 г/л, бровермектином-1% до 21,2±1,6 г/л та після застосування Байофлай® Пур-ону − 21,4±1,2 г/л).
Через 14 діб показники загального білку наблизилися до аналогічних показників контрольної групи й склали: 74,4±2,8 г/л – після обробки неостомазаном, 74,6±4,1 г/л – бовермектином-1% та 74,2±4,0 г/л – після обробки Байофлай® Пур-оном. |
