| summary: | Відмічені особливості формування ентомокомплексу агроценозів озимої пшениці у світовій фауні та в Україні (Дядечко, 1964, 1971, 1978; Сусидко, Писаренко, 1975, 1987; Красиловец, 1977; Тихомолов, 1985; Секун, 1998; Пластун, Пучков, Гнатуш, 1998.).
Відображено роль ентомофагів в агробіоценозах, як регуляторів чисельності фітофагів та формування трофічних зв’язків (Старостин, 1981; Арешников, Самерсов, 1981; Шапиро, Пукинская, 1988; Писаренко, Малоха, 1990; Воронин, Биенко, 1990). Особливу роль серед ентомофагів відведено турунам, які є однією із найбільших родин твердокрилих, що відіграють досить відчутну роль у біоценозах (Куперштейн, 1975; Крыжановский, 1976; Пучков, Гнатуш, 1981; Коваль, 1984; Колесников, Бруннер, 1988; Доля, Мовчан, 1999.)
Турунів описано більше 21 тис. видів, тобто більше ніж усіх наземних хребетних (Крыжановский, 1976). Вони мають велику ненажерливість. Наприклад, туруни родів Pterostichus, Harpalus, Chlaenius, Ophonus, Gynandromorphus поїдають кладки яєць черепашки і її личинок різноманітних віків. Види Brachinus, Bembidion, Trechus, Microlestes поїдають личинок 4 - 5 віків і дорослих клопів. Найбільшою ненажерливістю характеризуються види родів Pterostichus і Ophonus, що знищують до 20 - 30 личинок черепашки або 1- 2 кладки яєць за добу, а також Calosoma, Broscus – 2-5 личинок за добу (Куперштейн, 1979).
Велика видова різноманітність і значна кількісна перевага турунів над іншими групами хижих комах відіграє значну роль в ентомокомплексі сільськогосподарських культур. Очевидна необхідність досконального вивчення усіх питань, пов'язаних з екологією, динамікою чисельності, реакцією на застосування пестицидів, як окремих видів турунів, так і комплексу Carabidae в цілому (Тамарин, 1988).
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Польові дослідження проводилися в 1996-2000 рр. на виробничих посівах озимої пшениці в КСП ім. Крупської Глобинського району Полтавської області.
Вплив Кременчуцького водосховища на інтенсивність заселення посівів озимої пшениці сисними шкідливими комахами та їх ентомофагами вивчався на загальній площі поля 91 га. Облікова площа ділянок становила 10 га. Досліди були закладені в трьох варіантах у трьохкратній повторності. Перший варіант був розміщений на відстані 500 м від берега водосховища, другий – на відстані 1000 м від берега і третій – на відстані 1500 м. При закладенні дослідів керувалися методичними вказівками Б.А. Доспєхова (1985), В.А. Ушкаренка, А.Я. Скрипнікова (1988).
Облік попелиць, трипсів та клопів шкідливої черепашки проводився у фазу молочної стиглості та через неділю після першого відбору шляхом підрахування попелиць та трипсів на 30 колоссях, а клопа черепашки на 1 кв. м. у 10 місцях у кожній повторності.
Методом ґрунтових пасток Барбера (1985) проводився облік хижих турунів. В якості фіксатора використовували 4-5% розчин оцтової кислоти. На кожній дослідній ділянці виставляли 10 пасток. В якості пасток використо-вували пластикові стакани ємністю 200 мл. Вибірка комах проводилася один раз в декаду. При вивченні добової активності турунів облік проводили в червні та липні по три дні підряд роблячи вибірки у 800, 1200, 1600 та 2000 годин.
Специфічність фауни турунів пшеничних агроценозів визначалася методом порівняння її з фауною турунів культури, попередником якої є озима пшениця, – цукровими буряками. Агротехніка вирощування озимої пшениці в Лісостепу загальноприйнята (Мортук, 1999) з попередником – горох.
Ефективність застосування інсектицидних бакових сумішей проти злакових попелиць та вплив їх на хижих турунів визначалися на посівах озимої пшениці з площею облікових ділянок 100 м. кв. при чотирьохкратній повторності. Польові досліди були закладені із врахуванням методичних вказівок В.Ф. Пересипкіна (1989), Б.А. Доспєхова (1985), В.А. Ушкаренка, А.Я. Скрипнікова (1988). Досліди проводилися по наступним варіантам: 1. контроль (вода); 2. децис, 2,5% к. е., (0,25 л/ га - дозволена норма), ранковий обробіток; 3. децис, 2,5% к. е., (0,25 л/ га - норма), вечірній обробіток; 4. Бі-58 (новий), 40% к. е. (1,5 л/ га - дозволена норма); 5. регулятор росту рослин Емістим-С, 0,1% рід. (5 г/ га - дозволена норма); 6. бакова суміш: децис (0,125 л/ га - 50% від норми), Бі-58 (новий) (0,75 л/ га - 50% від норми), Емістим-С (5 г/ га - дозволена норма); 7. бакова суміш: децис (0,0625 л/ га - 25% від норми), Бі-58 (новий) (0,375 л/ га - 25% від норми), Емістим-С (5 г/ га - дозволена норма); 8. бакова суміш: децис (0,025 л/ га – 10 % від норми), Бі-58 (новий) (0,15 л/ га – 10 % від норми), Емістим-С (5 г/ га - дозволена норма). Обробіток посівів проводився в 2000 за винятком варіантів з децисом, де препарат вносився в 2000 і в 800.
Правильність проведеного нами визначення турунів перевірено кандида-том біологічних наук доцентом Л.О. Колєсніковим та доктором біологічних наук В.О. Михайловим. Всього було визначено 35309 екземплярів турунів.
Біологічну врожайність озимої пшениці визначали за методикою М.Г. Городнього (1981), Б.Н. Мотрука (1999).
Статистичний аналіз експериментальних даних проводили в лабораторії обчислювальної техніки Полтавського державного сільськогосподарського інституту методом дисперсійного аналізу за методикою Б.А. Доспєхова (1985).
УМОВИ РАЙОНУ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
Територія, де проведені дослідження, охоплює південні та центральні райони Полтавської області і розташована в центральній Лісостеповій зоні Лівобережної України. Клімат помірно континентальний з перевагою на північному заході вологих вітрів західного напрямку. Максимальна температура в липні 39 °С, а мінімальна у січні - мінус 36-41 °С. Річна сума опадів у середньому 545 мм. Теплозабезпеченність періоду активної вегетації за сумою середніх добових температур понад 0 °С складає 2300–2600 °С, сума ефективних температур понад 10 °С - 840-980 °С.
У роки проведення польових дослідів створювались досить різноманітні погодні умови, що відрізнялися від багаторічних агрометеорологічних показників. Це в значній мірі вплинуло на ріст, розвиток і продуктивність озимої пшениці, особливо в період колосіння та наливу зерна. Швидка аридизація клімату, що проявлялася у збільшенні інтенсивності пізніх весняних приморозків і тривалій відсутності опадів у літній період, у цілому сприяла збільшенню чисельності ксерофільних комах шкідників, у першу чергу клопа черепашки та в певні періоди – злакових попелиць і пшеничного трипса.
ДОМІНАНТНІ ВИДИ ФІТОФАГІВ ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ ТА ВПЛИВ
КРЕМЕНЧУЦЬКОГО ВОДОСХОВИЩА НА ЇХ ЧИСЕЛЬНІСТЬ
На протязі сезону чисельність фітофагів та їхній видовий склад на посівах озимої пшениці істотно змінювалися. Як показали наші дослідження, наприкінці квітня, у зв'язку з початком періоду розмноження, жуки ковалика посівного Agriotes lineatus L. та степового Agriotes gurgistanus Fald. були максимально активні й у великій кількості попадалися в ґрунтові пастки. Пік їхньої активності припадав на другу декаду травня. У цей період в окремі роки у великій кількості зустрічалися мідляки, зокрема мідляк піщаний Opatrum sabulosum L., личинки яких пошкоджували підземну частину стебла та вузол кущіння. Починаючи з 5 етапу органогенезу та до дозрівання пшениці, найбільшої шкоди, у наших умовах, завдавали клоп черепашка Eurigaster integriceps Put., злакові попелиці (велика злакова Sitobion avenae F., звичайна злакова Schizaphis graminum Rond., черемхова Rhopalosiphum padi L.) та пшеничний трипс Haplothrips tritici Kurd. Відомо, що попелиці в залежності від чисельності знижують врожай озимої пшениці на 0,5-9 ц/ га. Це змушує проводити хімічну боротьбу з ними щорічно на площі в декілька тисяч гектарів (Абдулхайрова, 1979; Бабенко, 1980; Кушнерик,1981; Andersson, 1977, 1978). |
