Гломерулонефрит у домашніх котів (патогенез, діагностика і лікування)

summary

Клініко-біохімічний статус хворих на гломерулонефрит домашніх котів. Особливості судинної системи нирок. У котів за гломерулонефриту діаметр ниркової артерії становить 1,4±0,04, вентральної зональної гілки – 1,0±0,05, а дорсальної – 0,9±0,05 мм (табл. 1). Діаметр ниркової вени хворих тварин – 2,8±0,06; краніальної і каудальної вен – 1,8±0, 04 та 1,9±0,03 мм відповідно; дугоподібних вен – 0,5±0,03 мм. Зміна довжини судин нирок носить випадковий характер і не досягає вірогідних значень.

Зміни судин відбувалися у бік зменшення лінійних розмірів. Діаметр вени був зменшений більше, ніж відповідної артерії, тому спостерігали утруднення відтоку крові від нирки, що зумовлює венозну гіперемію та стаз крові.

Результати клінічного дослідження котів, хворих на гломерулонефрит. Гломерулонефрит у котів перебігає латентно, а потім проявляється пригніченням, гематурією та дизурією. Відмічали зниження апетиту, підвищення температури тіла (у 74,1 % хворих тварин), спрагу, анемічність кон’юнктиви (у 62,9 %), полакіурію, олігурію (62,9 %), збільшення та болючість нирок (88,9 і 59,3 %
відповідно). Реєстрували часті позиви до сечовипускання.

Таблиця 1 – Діаметр судин нирок у нормі та за нефриту

Назва судини	Діаметр судин неушкодженої нирки, M±m (n=10)	Діаметр судин за нефриту, M±m (n = 7)
Ниркова артерія	1,6±0,06	1,4±0,04*
Вентральна гілка ниркової артерії	1,2±0,06	1,0±0,05*
Дорсальна гілка ниркової артерії	1,1±0,06	0,9±0,05*
Дугоподібна артерія	0,3±0,03	0,2±0,01*
Ниркова вена	3,9±0,13	2,8±0,06***
Краніальна вена	1,9±0,13	1,8±0,04
Каудальна вена	1,9±0,09	1,9±0,03
Дугоподібна вена	0,6±0,03	0,5±0,03*

Примітка. * - р<0,05, ***р<0,001 порівняно з клінічно здоровими.

Ультразвукове дослідження нирок хворих на гломерулонефрит домашніх котів. На початковій стадії гломерулонефриту форма і розмір нирки не змінені. Збільшувалися лише контрастність зображення нирки та ефект дистального посилення акустичного сигналу. За прогресування патологічного процесу ехосонографічні зміни ставали більш помітними: виявляли збільшення лінійних розмірів нирок (найчастіше у довжину), порушення кірково-мозкового диференціювання, збільшення паренхіми нирки за нормальної величини структурних елементів та об’єму кіркової речовини і зміну її ехогенності, що залежало від характеру запального процесу (рис. 1). Здебільшого ехогенність стає змішаною, і кірковий шар набуває мозаїчного малюнка.