Личинки коваликів і контроль їх чисельності на посівах цукрових буряків у зоні Центрального Лісостепу України

summary

В розділі наведено літературні дані щодо господарського значення, систематичного положення та біологічних особливостей личинок коваликів, як шкідників цукрових буряків, а також заходи з обмеження їх чисельності та шкідливості.

УМОВИ ТА МЕТОДИКИ ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися у лабораторії захисту рослин від шкідників та хвороб Інституту цукрових буряків УААН та Білоцерківській дослідно-селекційній станції (БЦДСС) упродовж 2003-2005 років. Уточнення та визначення видового складу, дослідження особливостей вертикальної міграції та динаміки чисельності личинок коваликів здійснювали за спеціальними методиками провідних фахових науково-дослідних установ (Знаменский А.В., 1927; Долин В.Г., 1964, 1978; Стовбчатий В.М., 1973; Федоренко В.П., 1998; Трибель С.О., Сігарьова Д.Д., Секун М.П., Іващенко О.О. та ін., 2001). Польові досліди закладали згідно загальноприйнятих методик (Гар К. А., 1963; Доспехов Б.А., 1985; Зубенко В.Ф., Борисюк В.А., Балков И.Я. и др., 1986).

Статистичну обробку одержаних даних проводили методом дисперсійного аналізу з використанням комп’ютерної програми Excel 5.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

ВИДОВИЙ СКЛАД ЛИЧИНОК КОВАЛИКІВ

За сучасних умов уточнення видового складу коваликів на посівах цукрових буряків дає змогу більш ефективно планувати та застосовувати заходи захисту культури від них, оскільки не всі види цих комах є фітофагами. Тому встановлення частки різних видів комплексу коваликів та дослідження чинників, що впливають на його формування, є досить актуальним.

Найбільш поширеним в агробіоценозах бурякового поля у 2003-2005 рр. був ковалик степовий (Agriotes gurgistanus Fald.) (37,0-71,1%) (рис. 1, 2). Посушливі умови 2003 р. (ГТК=0,9) сприяли накопиченню його личинок на цукрових буряках, а також на озимій пшениці.