РОЗПОВСЮДЖЕННЯ, РОЗВИТОК ТА МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ЗАХІДНОГО КУКУРУДЗЯНОГО ЖУКА (DIABROTICA VІRGIFERA VІRGIFERA LE CONTE) В УКРАЇНІ

summary

В огляді літератури висвітлено походження та поширення, морфологічні та екологічні особливості ЗКЖ. Наведено відомості щодо своєчасного виявлення і заходів контролювання чисельності шкідника. Показано необхідність екологічної оцінки можливостей подальшого розселення виду на території України.

УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

Дослідження проводилися у Закарпатській області в районах поширення ЗКЖ та лабораторії відділу карантину рослин ІЗР УААН (урочище Китаєво м. Київ).

Джерелом матеріалів аналізу розповсюдження ЗКЖ в Україні та Європі були офіційні повідомлення Державної інспекції з карантину рослин України за 2000-2005 рр., матеріали засідань Diabrotica Subgroup Meeting за 1997-2005 рр.  Прогноз розповсюдження та чинники, які впливають на поширення ЗКЖ проводили на підставі збирання максимального обсягу біологічної інформації, аналізу і порівняння агрокліматичних, еколого-географічних особливостей як фактичного ареалу так і вільних від шкідника територій України.

Вивчення біології виду здійснювали за загальноприйнятими методиками досліджень з ентомології та карантину рослин. Для встановлення повного циклу розвитку ЗКЖ в Закарпатській області було використано інформацію середньобагаторічних та річних показників метеорологічних умов Закарпаття, наданих Центральною гідрометобсерваторією в м. Києві (ЦГО). 

Визначення методів виявлення та шляхів поширення шкідника проводили за допомогою феромонного та візуального моніторингів, які відбувалися у посівах кукурудзи, соняшнику і бобових культур, а також понад транспортними магістралями.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

РОЗПОВСЮДЖЕННЯ ЗАХІДНОГО КУКУРУДЗЯНОГО ЖУКА

Поширення ЗКЖ у Закарпатській області. Аналізуючи динаміку розселення ЗКЖ в Європі за період 1992-2001 рр., визначено, що за 9 років, від першого факту виявлення, шкідник був відмічений на Українській території у Закарпатській області, він подолав відстань близько 420 км.

У 2001 р. ЗКЖ виявили на території Закарпатської області у Берегівському районі в трьох населених пунктах (Косино, Лужанка, Четово) і Виноградівському (Бобове, Дяково, Холмовець, Юлівці). Наступного 2002 р. шкідника було виявлено в шести районах Закарпаття – до минулорічних додалися Ужгородський, Мукачівський, Іршавський та Хустський.

Від перших осередків 2001 р. фітофаг просунувся у північно-західному напрямку до Ужгородського району долаючи відстань близько 50 км. У північному напрямку до Мукачівського району імаго подолало відстань близько 30, а на схід до Хуста інвазії складали лише до 20 км. За 2002 р. розповсюдження в різних напрямках становило 20-50, в середньому 30 км/рік. За два роки жуки заселили майже всі низовинні райони Закарпаття і вже у 2003 р. виявлялися у долинах гірських районів (рис. 1). Від Ужгородського району шкідник вздовж авто та залізничної доріг поширився у північному напрямку пройшовши Перечинський район і досяг Великоберезнянського р-ну подолавши близько 40 км. Подібна ситуація спостерігалася у розповсюджені фітофага від Мукачівського району до Свалявського, інвазії проходили вздовж транспортних магістралей – автотраса Чоп – Львів – Київ. Імаго у цьому напрямку за рік подолали відстань близько 25 км. передгірської та гірської території. До Тячівського району від Хустського D. v. vergifra пройшла близько 20 км, при цьому розповсюдження відбувалося вздовж авто та залізничної дороги Хуст – Тячів.