РОЗВИТОК СЕЛЯНСЬКИХ (ФЕРМЕРСЬКИХ) ГОСПОДАРСТВ І ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОГО ЕКОНОМІЧНОГО МЕХАНІЗМУ ЇХ ФУНКЦІОНУВАННЯ

summary

У першому розділі дисертації “Теоретичні та методичні основи економічного механізму господарювання і особливості функціонування селянських (фермерських) господарств” розглянуто сутність поняття економічного механізму та ознаки селянського (фермерського) господарства, а також методичні підходи до оцінки його економічної ефективності і фактори її підвищення.

В Україні на сучасному етапі розвитку економіки сільського господарства розгорнулися глибокі соціально-економічні перетворення. Їх здійснення потребує підвищення ефективності роботи аграрного сектора економіки. Наприклад, гостро стоїть питання ефективної форми організації праці на селі. Ми переконані, що за таких умов активний розвиток селянських (фермерських) господарств виступає як прогресивна форма перетворень. За умови правильної організації економічного механізму їх функціонування, такі господарства можуть досягти досить високого рівня розвитку. Мова йде за раціональну побудову економічних взаємовідносин селянських (фермерських) господарств як в них самих, так і з зовнішніми структурами.

Економічний механізм є однією зі складових частин господарського механізму, тобто такого способу ведення господарства, за якого забезпечується найвища рентабельність підприємства, з властивими йому відносинами, засобами впливу на розвиток виробництва і формами залучення людей до праці. Він включає: ресурсно-нормативне планування, матеріально-технічне забезпечення, кредитно-фінансові відносини, систему ціноутворення, госпрозрахункові відносини, форми організації і оплати праці. Для селянських (фермерських) господарств найбільш важливе значення має удосконалення механізму кредитування та фінансування, оплати праці, орендних відносин, оподаткування, інформаційного забезпечення, збуту продукції.

Специфіка селянського (фермерського) господарства полягає в наступному: в ньому поєднується власник і працівник (в особі самого фермера), завдяки чому він  має можливість досить оперативно впливати на процес виробництва, виходячи з умов, що склались на певний момент; сімейний характер господарювання і приватна власність на засоби виробництва та результати його праці спонукає фермера до більш продуктивної праці для отримання максимального прибутку на одиницю витрат;  фермерське господарство має переважно невеликий розмір, працює, використовуючи переважно працю членів родини, із залученням на короткий термін найманих працівників. За умови незначних розмірів переважна більшість селянських (фермерських) господарств не має можливості ведення розширеного відтворення, а це в свою чергу призводить до низької матеріально-технічної забезпеченості цих формувань. Але укрупнення селянських (фермерських) господарств, яке вже стає об’єктивною необхідністю в Україні, призведе до втрати ними своєї сутності як такої, адже для розширення будуть залучатись додаткові землі і господарства вже будуть мати дещо іншу сутність.

Навіть для укрупнених селянських (фермерських) господарств доцільно скорегувати механізм дії економічних відносин (в першу чергу орендні відносини, кредитування, оподаткування, оплату праці). Необхідно досягти такого рівня функціонування економічного механізму, за якого селянські (фермерські) господарства отримували б найбільші прибутки за найменших витрат.

Для оцінки економічної ефективності селянських (фермерських) господарств доцільно використовувати наступну систему натуральних і вартісних показників. Натуральні показники – це урожайність сільськогосподарських культур та виробництво окремих видів тваринницької продукції на 100 га відповідних земельних угідь. До вартісних показників належать: виробництво валової продукції в порівняльних цінах, товарної продукції, валового доходу та прибутку на одиницю площі сільськогосподарських угідь, рівень рентабельності виробництва, а також рентабельність продаж, та рентабельність інвестицій.

Аналіз економічної ефективності селянських (фермерських) господарств має свої особливості. Це пов’язано з тим, що в них практично відсутні чіткий облік надходження продукції і калькуляції виробничих витрат. Недосконалість та  необ’єктивність статистичної звітності по селянським (фермерським) господарствам не дозволяє застосувати такі властиві вітчизняній науці показники ефективності виробництва, як собівартість, трудомісткість, матеріаломісткість окремих видів продукції та рівень її рентабельності (тобто дати реальну оцінку діяльності цих формувань).

Особливе місце серед показників економічної ефективності для селянських (фермерських) господарств посідає показник продуктивності праці, адже їм сьогодні досить важко підвищити його рівень. В зв’язку з цим необхідно постійно зміцнювати матеріально-технічну базу, удосконалювати технологію виробництва,  раціонально використовувати машинно-тракторний парк, здійснювати правильний вибір ефективних форм кооперації та розподілу праці.  

Другий розділ “Розвиток та сучасний стан функціонування селянських (фермерських) господарств регіону” містить аналіз розвитку та сучасного стану фермерства, існуючого рівня економічного механізму селянських (фермерських) господарств та їх ефективності.