АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИДВОРЕННЯ ЗА МЕЖІ УКРАЇНИ ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА Автореферат

Актуальність теми. Здійснювані в Україні глибокі перетворення в державно-правовій та соціально-економічній сферах вимагають подальшого зміцнення в державі законності та правопорядку, забезпечення безпеки особи, належного захисту та охорони конституційних прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина. У світлі цих перетворень особливої значимості набуває захист гарантованих законодавством України прав іноземців та осіб без громадянства взагалі та особливо при застосуванні до них заходів адміністративного, кримінального, цивільного чи іншого заходу правового примусу.

Серед заходів адміністративно-правового примусу, що застосовується безпосередньо до іноземців та осіб без громадянства, особливе місце посідає адміністративне видворення. Можливість застосування цього заходу примусу передбачена чинним законодавством України, насамперед, Законом України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” і Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Незважаючи на існування правових норм, що встановлюють підстави та порядок застосування адміністративного видворення іноземців і осіб без громадянства, у цій сфері правозастосовчої діяльності існує велика кількість суттєвих недоліків та проблем, які в кінцевому рахунку позначаються на загальному рівні захищеності прав іноземців та осіб без громадянства. Такий стан речей характеризується в першу чергу тим, що в юридичній літературі з цього питання відсутні обґрунтовані комплексні наукові роботи, а існуючий невеликий теоретичний матеріал розкиданий по різних наукових джерелах та суперечливий за змістом. Проте навіть у тих випадках, коли питання адміністративного видворення розглядалися, їх висвітлення найчастіше провадилося лише в межах приписів чинного законодавства, яке на сьогодні не відповідає належною мірою вимогам реформування українського адміністративного законодавства, його гармонізації зі стандартами міжнародного права та європейського законодавства. Це у свою чергу впливає на стан адміністративного законодавства, яке, по-перше, чітко не визначилось з тим, до якого виду адміністративно-правового примусу належить адміністративне видворення (до заходів попередження, припинення чи до адміністративних стягнень), по-друге, містить перелік підстав видворення, які за змістом є неконкретними, що затрудняє їх розуміння і застосування, по-третє, встановлює загальний порядок видворення, не регламентуючи велику кількість специфічних процедурних моментів.

Запропоноване до розгляду дослідження демонструє комплексний підхід до питань видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України, де особлива увага приділялась проблемам визначення місця адміністративного видворення в системі заходів адміністративно-правового примусу, аналізу передбачених чинним законодавством підстав видворення та їх змісту, а також особливостям провадження у справах про адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства.

Викладене зумовлює в цілому актуальність теми дослідження, її наукову новизну, структуру та зміст дисертації, а також вибір наукового, нормативно-правового та практичного матеріалу.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація є складовою частиною наукових досліджень Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова як пріоритетний напрям наукових досліджень. Актуальність цього напряму досліджень випливає із Концепції адміністративної реформи в Україні, Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000 - 2004 роки, Програми боротьби з незаконною міграцією на 2001 - 2004 роки, Програми розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 - 2005 роки, Програми регулювання міграційних процесів на 2003 - 2005 роки.