Сушко, Олександра Сергіївна. Методика навчання фінансової математики студентів математичних спеціальностей педагогічних університетів

summary

У вступі сформульовано проблему дослідження та обґрунтовано її
актуальність, визначено об’єкт, предмет, мету, гіпотезу та завдання роботи,
розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих
результатів, представлено відомості про впровадження та апробацію
результатів роботи.
У першому розділі «Предмет і теоретичні основи дослідження» на
основі аналізу нормативних документів (профілів програм, освітньо-
кваліфікаційних характеристик, навчальних планів, навчальних та робочих
програм, програм державної атестації), результатів наукових досліджень,
педагогічного досвіду, результатів опитувань та анкетувань студентів та
викладачів, зрізів знань студентів, було встановлено, що існує ряд протиріч та
проблем в підготовці студентів спеціальності «Математика (додаткова
спеціальність: економіка)» педагогічних університетів, зокрема:
− блоки дисциплін математичної та економічної підготовки є
неузгодженими, в навчальних планах практично відсутні курси прикладного
міжпредметного характеру;
− випускники, без додаткової підготовки, не готові викладати такі курси
як «Фінансова грамотність» або «Фінансова математика» в загальноосвітніх
навчальних закладах, а також не володіють необхідними знаннями, вміннями
та навичками для системного цілеспрямованого формування фінансової
грамотності учнів в процесі навчання математики;
− випускники магістратури не готові викладати економіко-математичні
дисципліни у ВНЗ (економетрія, фінансова та актуарна математика,
економічний ризик та методи його вимірювання, математичні методи і моделі
в економіці тощо), оскільки вони їх навіть не вивчали, не кажучи вже про
відповідну методичну підготовку; не володіють математичним апаратом
прикладної математики і не готові застосовувати його до розв’язання
практичних задач.
Для подолання вказаних проблем необхідно не тільки послідовно
втілювати у навчальний процес принципи прикладної та професійної
спрямованості навчання математики, встановлювати та повноцінно
реалізовувати міжпредметні зв’язки, а й оновити зміст навчання, ввівши до
9
навчальних планів ряд так званих економіко-математичних дисциплін, що
сприяло б вирішенню таких завдань:
− формування у студентів компетентностей в галузі прикладної
математики;
− створення фундаменту для здійснення професійної практичної та
дослідницької діяльності в галузі економіки;
− підвищення ефективності та результативності навчання за рахунок
наповнення новим змістом математичних знань, умінь і навичок в процесі їх
систематизації, узагальнення та застосування до розв’язання прикладних
проблем;
− формування у студентів уявлень про єдність математики та
універсальність математичних методів.
На основі аналізу освітньо-кваліфікаційних характеристик, освітньо-
професійних програм, навчальних планів та програм підготовки студентів
спеціальності «Математика (додаткова спеціальність: економіка)», вимог до
формування компетентностей майбутніх фахівців було виділено наступні
етапи навчання фінансової математики в педагогічних університетах:
І етап (відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню «бакалавр») –
передбачає вивчення окремої навчальної дисципліни «Фінансова
математика»;
ІІ етап (відповідає освітньо-кваліфікаційному рівню «магістр») –
передбачає вивчення розділу «Стохастичні методи та моделі фінансової
математики», як складової нормативного курсу «Математичні методи і
моделі», а також спеціальних курсів, зокрема курсу «Елементи стохастичної
фінансової математики».
У першому розділі також досліджено психолого-педагогічні передумови
навчання фінансової математики, на основі чого сформульовано вимоги до
методичної системи навчання фінансової математики студентів
математичних спеціальностей педагогічних університетів:
1. Цілі навчання, взаємоузгоджені з результатами навчання, мають бути
підпорядковані меті формування загальних та фахових (спеціальних)
компетентностей фахівця.
2. Основними принципами відбору змісту навчального матеріалу має
бути збалансованість науковості та доступності навчання, системний підхід,
узгодженість із змістом навчання інших математичних та економічних
дисциплін, професійна та прикладна спрямованість курсу.
3. Ефективно, цілеспрямовано, систематично враховувати міжпредметні
зв’язки між циклами фундаментальних математичних, економічних та
прикладних (економіко-математичних) міждисциплінарних курсів.
4. Широко застосовувати методи проблемного навчання, використання
яких сприяє формуванню творчого підходу, критичного ставлення до
навчального матеріалу, науково-дослідних навичок при побудові
математичних моделей реальних процесів та явищ у прикладних галузях.
5. Застосовувати студентоцентрований підхід в організації навчання з
врахуванням принципів фундаменталізації, диференціації та індивідуалізації
навчання.
10
6. Використовувати гнучку систему засобів навчання, яка включає
методичні рекомендації, електронні освітні ресурси, прикладні програмні
засоби, дидактичні матеріали, засоби контролю та діагностики тощо.