ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯМ ДІЯЛЬНОСТІ СУДІВ ЗАГАЛЬНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Становлення і розвиток незалежної судової влади в Україні, поступова реалізація ідеї спеціалізації судів, тенденція до зростання кількісного складу суддів та судового персоналу у зв’язку із збільшенням обсягу справ за зверненнями громадян, створення умов для ефективного і доступного судового захисту конституційних прав і свобод особи, підвищення професійного рівня суддівського корпусу, об’єктивно вимагають створення ефективного і обумовленого правовими та матеріально-фінансовими засобами забезпечення діяльності органів правосуддя.

В сучасних реаліях, коли на стан реалізації правосуддя в Україні, і передусім в судах загальної юрисдикції, й досі несприятливо впливають дефіцитні умови бюджетного фінансування, низького рівня матеріально-технічного і соціально-побутового утримання суддів та працівників апаратів судів, можна спостерігати накопичення негативних проблем під час виконання суддями своїх посадових завдань, їх надмірне перевантаження, що доповнюється недостатньою методичною та нормативно-правовою базою судової діяльності, недосконалістю системи підготовки і підвищення кваліфікації кадрів органів правосуддя. При цьому особливо важливого значення набувають питання пошуку шляхів належного забезпечення умов здійснення правосуддя в судах першої та апеляційної інстанції за допомогою в першу чергу застосування інструментів державного управління наявними матеріальними, кадровими, організаційними ресурсами, удосконалення функціональних зв’язків службовців органів правосуддя.

Автор спирається на результати соціологічних досліджень, проведених серед суддів та персоналу ряду судів України, що підтверджує актуальність теми дослідження, зважаючи на виявлені чинники, які несприятливо впливають на якісне правосуддя за обставин постійного зростання кількості судових справ. Результати опитування суддів свідчать, що поряд з низькою правовою культурою населення і значної кількості службовців, негативний вплив спричиняє існуюча система забезпечення судової діяльності, недостатня нормативна визначеність процедур управління персоналом місцевих та апеляційних органів правосуддя і правового статусу голів цих судів, відсутність системних підходів щодо автоматизації діловодства в судах загальної юрисдикції, механізмів підвищення освітнього рівня працівників судової системи взагалі. Означені негативні тенденції в цілому є характерними для всієї системи місцевих та апеляційних судів загальної юрисдикції в Україні, що вимагає проведення теоретичних досліджень і пошуку шляхів виходу із такого становища.

Насамперед судова практика викликає необхідність теоретичного узагальнення існуючих організаційно-правових відносин у сфері забезпечення діяльності органів правосуддя, розробки концепції ефективного здійснення державного управління в органах правосуддя щодо забезпечення діяльності суддів, виявлення і наукової оцінки прогресивних форм та методів судово-управлінської діяльності, втілення принципу наукової організації праці службових осіб судів, запровадження відповідних правових засобів їх практичної реалізації.

Теоретичні дослідження враховують досвід організації роботи правоохоронних органів (МВС, прокуратури, податкової і митної служб та ін.), які безпосередньо функціонують у сфері державного управління, доцільність застосування відповідних науково-обґрунтованих підходів і щодо здійснення функцій із організаційного забезпечення правосуддя в Україні. В свою чергу це підтверджує необхідність проведення спеціальних монографічних досліджень у даній сфері. Поряд із цим, слід відмітити, що в науці адміністративного права на протязі тривалого періоду не приділялася належна увага суспільним відносинам, що складають предмет правового регулювання цієї галузі права і пов’язані з внутрішньою організацією роботи апарату судової влади. Незважаючи на прийняття нового Закону України “Про судоустрій”, вони поки що не стали об’єктом системного аналізу провідних вчених-юристів. А тому, закономірним є те, що ґрунтовне вивчення питань функціонування управлінських відносин у сфері організації діяльності судів загальної юрисдикції в Україні, має актуальне значення і з точки зору розвитку теорії адміністративного права та державного управління.

Незважаючи на сучасний порівняно низький рівень теоретичного забезпечення реалізації організаційного управління в сфері забезпечення діяльності судів загальної юрисдикції в Україні, необхідно відзначити, що його поступовому практичному удосконаленню у значній мірі сприяє плідна робота Верховного Суду України, Ради суддів України, Державної судової адміністрації України, знання та погляди провідних організаторів судової діяльності – В.Т. Маляренка, В.С. Стефанюка, П.П. Пилипчука, М.Ф. Селівона, Д.М.Притики, В.Я. Карабаня. Особливо слід відмітити появу першої праці колективу вчених і практиків щодо організації судової влади в Україні за редакцією професора А.О. Селіванова, яка була позитивно сприйнята у сфері судочинства.

Фундаментальне значення у справі раціоналізації державного управління забезпеченням діяльності судів в Україні мають також й думки та пропозиції, сформульовані у роботах таких відомих представників вітчизняної науки державного управління та адміністративного права як: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійко, Д.М. Бахраха, Ю.П. Битяка, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.В. Ківалова, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, Є.Б. Кубка, Б.М. Лазарева, Н.Р. Нижник, В.П. Пєткова, Г.І. Петрова, А.О. Селіванова, Ю.О. Тихомирова, М. М. Тищенка, В.В. Цвєткова, Ю.С. Шемшученка, М.К. Якимчука, Ц.А. Ямпольської та ін.

Викладене пояснює, на наш погляд, актуальність обраної теми кандидатської дисертації, її структуру, зміст, а також вибір наукового, нормативно-правового та емпіричного матеріалу, який використовувався під час написання роботи.

Зв’язок дослідження з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до теми науково-дослідних робіт відділу проблем державного управління та адміністративного права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України “Проблеми адміністративно-правового забезпечення реформування державного управління в Україні”, ґрунтується на положеннях Державної програми організаційного забезпечення діяльності судів на 2003-2005 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 2003 року № 907, наказу Державної судової адміністрації України від 07 листопада 2003 року N 576 “Про затвердження Концептуальних положень реформування організації діяльності судів загальної юрисдикції”.

Зміст та основні положення дисертаційного дослідження знайшли теоретичне обґрунтування, виходячи із практичних потреб, які відповідають основним завданням здійснення судової та адміністративної реформ в Україні.