Орлов В.А., аспірант кафедри конституційного, адміністративного та муніципального права Маріупольського державного університету
ЄВРОПЕЙСЬКІ СТАНДАРТИ В МУНІЦИПАЛЬНІЙ ОХОРОНІ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ
Загальнодемократичні процеси європейської інтеграції просуваються в Україні на фоні стагнації у всіх сферах суспільного життя та дестабілізації політичної обстановки. В таких умовах вкрай необхідним є сталий громадський порядок, який сприятиме проведенню реформ та перетворень в контексті євроінтеграції, та, що не менш важливо, забезпечить обстановку особистої безпеки та спокою громадян, їх праці і відпочинку, поваги їх честі, людської гідності та суспільної моральності, збереження майна, та нормальних умов для функціонування державних, муніципальних і громадських підприємств та організацій. Проте, на протязі всіх років Незалежності українське населення незадоволено роботою органів внутрішніх справ (підтримують міліцію тільки 9,2 % населення)[1], зокрема ця низька оцінка викликана слабким забезпеченням міліцією громадського порядку на вулицях міста чи селища, де мешкають громадяни. Громадсько-политичні та соціально-економічні реалії сьогодення вимагають від вчених та влади пошуку шляхів до найефективнішого здійснення охорони громадського порядку на місцевому рівні. Під кутом європейських намагань України дуже корисно звернутися до міжнародного досвіду побудови охорони громадського порядку в державах європейського співтовариства. Треба відзначити, що правоохоронна діяльність в цих країнах базується на двох найважливіших демократичних принципах – децентралізації та субсидіарності. Нормативно-правові акти Ради Європи та Європейського Союзу, у тому числі ратифікованої Україною Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 р., пропонують завдання та повноваження публічної влади, зокрема поліції, передати на такий найнижчий територіальний рівень управління, на якому може бути забезпечена їх максимально ефективна (з огляду надання адміністративних та громадських послуг населенню) реалізація[2]. Додержуючись цих фундаментальних принципів, а також з огляду на неспроможність центральних органів влади забезпечити гідний громадський порядок, в європейських державах органи місцевого самоврядування, щоб задовольнити потреби населення муніципалітету в почутті безпеки, створюють муніципальну поліцію. Ця демократична інституція підлегла і підзвітна комуні та фінансується з місцевого бюджету, вона існує майже у всіх західних країнах, в яких недекларативно визнається державою право населення на територіальне самоврядування. Як свідчить наукова література, при організації моделі муніципальної поліції враховується державний устрій і пов’язана з ним ступінь децентралізації соціального керування у державі, географічні, історичні й інші національні особливості. Український вчений Проневич О.С., класифікував моделі організації муніципальної поліції: європейська та американська [3]. Частина вчених, серед них і Кононов А.М., надали назву цим моделям – «слабка» та «сильна» відповідно [4]. Європейська, або «слабка» модель характеризується зосередженням діяльності муніципальної поліції виключно на охороні громадського порядку та наданні соціальних послуг населенню, там муніципальна поліція функціонує поряд з державною поліцію, при достатньо високому рівні централізації управління, а також всебічною правовою регламентацією компетенції муніципальної поліції. Американська, або «сильна» модель характеризується відсутністю центрального державного органу, який би узгоджував діяльність муніципальних правоохоронних структур, муніципальній поліції надаються широкі повноваження не тільки з охорони громадського порядку, а й з боротьби зі всіма видами злочинності, також притаманна наявність інституту шерифів. Особливості існування цих моделей муніципальної поліції безпосередньо пов’язані з моделлю управління та побудови поліцейських сил у державі, які за обсягом централізації управління можна поділити на централізовані (приклад: Франція, Італія, Іспанія, Нідерланди, Латвія, Молдова, також і Україна), полуцентрализовані (Великобританія, Німеччина) та децентралізовані (Швейцарія, яскравий приклад США). Централізованим поліцейським системам притаманна організація «слабкої», чи європейської системи, а до американської, чи «сильної» системи належать полуцентрализовані та децентралізовані моделі управління. Взагалі діяльність муніципальних поліцейських підрозділів ґрунтується на певних європейських наднаціональних стандартах, вагоме значення у запровадженні цих стандартів мають акти ООН та ОБСЄ з питань організації поліції. Також ключову роль відіграють акти, схвалені органами Ради Європи з питань охорони громадського порядку та підтримки особливого статусу місцевого самоврядування. Серед них акти Комітету міністрів РЄ: рекомендації 1983 р. за № 7 «Про участь громадськості у кримінальній політиці», 1987 р. № 19 «Про організацію профілактики злочинності», 1987 р. (R20) «Про соціальний вплив на злочинність неповнолітніх», 2003 р. № 21 «Про співпрацю в області попередження злочинів». Для встановлення змісту відповідних стандартів істотне значення мають рекомендації Комітету місцевих та регіональних влад Європи РЄ: рекомендації 1997 р. за № 36 та 2000 р. за № 80 «Про кримінальну та урбаністичну небезпеку в Європі та роль місцевої влади»; рекомендації Парламентської Асамблеї РЄ від 2001 р. за № 1531 «Безпека та попередження злочинності у містах: створення європейської обсерваторії». Крім того важливу роль для визначення міжнародних стандартів муніципальної охорони правопорядку має Європейський форум міської безпеки (EFUS), метою якого є вдосконалення політики у сфері протидії злочинності та підвищення ролі місцевої влади в національних та європейських політичних механізмах. ЄФМБ схвалено такі декларативні акти як Маніфест міст «За безпеку та демократію» (Неапольський маніфест) 2000 р. та Сарагоський маніфест щодо міської безпеки та демократії 2006 р.[5]. Проведене дослідження дає підстави вважати, що при створенні моделі української муніципальної міліції необхідно зосередити увагу на досвіді держав Європи зі схожою централізованою системою управління, яким притаманні наступні риси муніципальних підрозділів охорони громадського порядку: 1. Створюються та підпорядковуються органам місцевого самоврядування, підзвітні громаді, знаходяться «на службі» у населення муніципалітету, фінансуються органами самоврядування, та в діяльності дотримуються певних європейських наднаціональних стандартів; 2. Функціонують у межах чітко визначеної законодавством компетенції та юрисдикції, яка обмежується діяльністю з охорони громадського порядку, виконанням рішень місцевого самоврядування, додержання екологічного законодавства, санітарних норм та правил торгівлі, також можуть виконувати й інші функції, не пов’язані з розкриттям злочинів; 3. Їх діяльність координується державними органами, та муніципальна поліція уявляє собою дублерів і помічників державної поліції. Слід підкреслити, що цей досвід не повинен всебічно копіюватися, тому що кожна країна має свої адміністративно-територіальні, географічні, національні, економічні та інші відмінності, таким чином, з огляду на наявний європейський досвід, потрібно створити відповідну українську науково-виважену модель муніципальної міліції.
Список використаних джерел: 1.«Чи підтримуєте ви діяльність органів внутрішніх справ, міліції? (динаміка, 2005-2013)» Центр Разумкова. Соціологічне опитування. - Електрон. дан. – К.,2013 - Режим доступу: http://razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=172 - назва з екр. 2. Павленко С.В. Організаційно-правові питання формування та діяльності міліції місцевого самоврядування / С.В. Павленко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – 2006. – Вип. 33. – С. 464–471. 3. Проневич О.С. Діяльність муніципальної (місцевої) поліції\міліції в європейських державах: деякі теоретичні та організаційно-правові аспекти/ О.С. Проневич // Право і суспільство. – 2009. –№4. – С. 3-11. 4. Кононов А.М. Муниципальная полиция за рубежом // Конституционное и муниципальное право. Издательская группа "Юрист". 1999. № 1. С. 42-43. 5. Дубовик В.Б. Муніципальні форми та механізми забезпечення охорони права в Україні: проблеми теорії та практики: автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право»/В.Б.Дубовик. – Маріуполь, 2013.- 20 с.
