ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ СЛУЖБИ ОХОРОНИ ПРИ МІНІСТЕРСТВІ ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ЩОДО ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПРИПИНЕННЯ ПРАВОПОРУШЕНЬ :

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Здійснювана в Україні адміністративна реформа спрямована на всебічну та комплексну перебудову існуючої системи державного управління. Реалізація основоположних завдань реформи повинна здійснюватися в умовах чіткого спрямування та координації діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів на забезпечення прав, свобод та інтересів людини і громадянина при наданні державних (управлінських) послуг. Важливу роль в реалізації окреслених завдань відіграють органи внутрішніх справ, зокрема підрозділи Державної служби охорони при МВС України, головними завданнями діяльності яких є надання широкого спектра охоронних послуг, а також попередження і припинення правопорушень. Виконання цих завдань залежить від багатьох факторів, зокрема, рівня організованості, упорядкування апарату, законодавчого визначення правового статусу Державної служби охорони при МВС України.

Безперервний розвиток діяльності Державної служби охорони вимагає високого рівня організації процесу правового регулювання службових відносин. Ефективність організаційно-правового забезпечення діяльності її підрозділів у напрямі попередження та припинення правопорушень має визначатися повнотою і внутрішньою узгодженістю правових норм в аспекті спрямованості на соціально-політичну та економічну обстановку в Україні.

Сьогодні, з урахуванням зростання мережі недержавних охоронних організацій, що надають комплекс охоронних послуг, спостерігається повільна тенденція зменшення присутності на охоронному ринку держави Державної служби охорони при МВС України. Результатом окреслених проблем виступає потреба в поверненні авторитету служби, з обов’язковим налагодженням ефективної взаємодії МВС України з недержавними охоронними організаціями. Національне законодавство, що регулює діяльність органів внутрішніх справ, залишає поза увагою існування в Україні недержавних охоронних організацій, не врегульовує питання взаємодії Державної служби охорони при МВС України з недержавними охоронними організаціями у сфері попередження та припинення правопорушень.

Основними перешкодами на шляху встановлення ефективного та взаємовигідного співробітництва залишається відсутність належної нормативно-правової бази; непристосованість підрозділів Державної служби охорони при МВС України до взаємодії із недержавними охоронними організаціями на взаємовигідній платній основі; психологічна установка на відмову у співробітництві як з боку працівників міліції, так і працівників недержавних охоронних організацій.

При проведенні нашого дослідження використовувалися теоретичні доробки таких вчених, як В.Б. Авер’янова, С.С. Алєксєєва, О.М. Бандурки, Д.М. Бах­раха, І.Л. Бачила, Д.А. Бекерської, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, В.А. Владими­рова, М.С. Вертузаєва, Л.К. Воронової, В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, В.І. Демченка, О.М. Джужи, Є.В. Додіна, М.М. Дорогих, В.Ф. За­харова, Ю.В. Іщенка, Р.А Калюжного, Л.В. Коваля, І.П. Козаченка, І.Б. Коліушка, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, Я.Ю. Кондратьєва, О.П. Коренєва, М.В. Кор­нієнка, Ю.Ф. Кравченка, В.А. Лаптія, В.Г. Лихолоба, В.М. Манохіна, О.В. Негод­ченка, Н.Р. Нижника, В.І. Олефіра, О.І. Остапенка, В.Ф. Опришка, В.М. Плішкіна, В.П. Пєткова, О.П. Рябченка, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, Г.А. Туманова, О.Ф. Фрицького, В.І. Шакуна, В.О. Шамрая, В.К. Шкарупи, Ю.С. Шемшученка та ін.

У наукових працях названих вище авторів досліджувана проблема розглядалася переважно фрагментарно. При цьому деякі публікації були підготовлені на основі раніше чинного законодавства, що об’єктивно знижує їх актуальність. Зважаючи на сучасний стан розробленості теми, актуалізується потреба у виконанні дослідження для визначення особливостей та напрямів удосконалення організаційно-правого забезпечення діяльності Державної служби охорони при МВС України у сфері попередження та припинення правопорушень.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тематика дисертаційного дослідження пов’язана з Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001–2005 pp., затвердженою Указом Президента України від 25 грудня 2000 р. за № 1376/2000. Дисертація виконана відповідно до пріоритетних напрямів наукових та дисертаційних досліджень МВС України, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ України на період 2001–2009 pp. (наказ МВС України від №755-04), планів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт Національної академії внутрішніх справ України за 2002–2004 роки. Робота безпосередньо спрямована на подальшу реалізацію положень Концепції адміністративної реформи в Україні, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у XXI столітті, Концепції реформування МВС України, Програми МВС України “Народ і міліція – партнери”, багатьох відомчих програм і планів.