ПОШТАР Євгенія Леонідівна РОЗВИТОК ІНСТИТУЦІЙ ФІНАНСОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету,
завдання, об'єкт, предмет, методологічну й інформаційну основи дослідження, визначено
методи дослідження, розкрито наукову новизну.
У розділі 1 «Методологія дослідження розвитку міжнародних фінансових
інституцій» узагальнено теоретичні підходи дослідження інституцій регіональної
7
фінансової інтеграції як складової процесу глобалізації світового господарства на основі
класичних і сучасних інституційних теорій; узагальнено критерії розвитку та чинники
трансформації інституційної структури міжнародної фінансової системи; визначено
тенденції формування і генезису наднаціональних фінансових інституцій ЄС та їх роль у
формуванні суб'єктів європейської фінансової інтеграції.
Результати комплексного аналізу існуючих методологій і теорій розвитку
міжнародних фінансових інституцій дали можливість автору виокремити такі положення.
По-перше, класичні теорії інституціалізації представлені ґрунтовними розробками
представників федералізму (неофедералізму, мондіалізму) (А. Етціоні, Дж. Піндер),
функціоналізму (Д. Мітрані), неофункціоналізму (Е. Хаас, Д. Най, Р. Кеохейн,
Л. Ліндберг, Ф. Шміттер) і його альтернативними концепціями, такими, зокрема, як
міжурядовість (інтергавернменталізм) (С. Хоффман) й інституціоналізм (П. Пірсон,
К. Армстронг, С. Балмер), які можна вважати радше теоретичними підходами, ніж
теоріями. Заслуговує на увагу «теорія комунікації» К. Дойча і «теорія ліберального
міжурядового підходу» А. Моравчіка, основою якої є форми та механізми обмеження або
посилення наднаціональних інституцій у контексті національного суверенітету в процесі
інтеграції.
По-друге, на відміну від класичних, сучасні інституційні теорії (у зв'язку з
розширенням ЄС за рахунок вступу до нього нових країн) базуються на інтеграційних
моделях «міцного ядра» В. Штойбле, «різношвидкісної інтеграції європейських
авангардів» і «диференційованої інтеграції», теоріях «концентричних кіл» Ж. Делора та
«гнучкої геометрії» або селективної інтеграції.
На основі проведеного порівняльного аналізу теоретичних підходів і концепцій
інтеграції виявлено, що донині не склалося єдиного підходу до визначення поняття
«фінансової інтеграції» особливо в контексті якості і динаміки комплексної трансформації
міжнародної фінансової системи та розуміння, що валютну інтеграцію ЄС не слід
розглядати як завершальну стадію інтеграційного процесу. Запропоновано авторське
визначення сучасної європейської (регіональної) валютно-фінансової інтеграції як
особливої форми міжнародної фінансової інтеграції із власними особливостями і
характерними рисами, яка: а) розвивається на основі створення єдиного ринку капіталів у
межах ЄС і на єдиній монетарній основі – валютному союзі країн єврозони; б) має єдину
регуляторну основу, що сприяє як гармонізації законодавчих, регуляторних, наглядових
умов діяльності фінансових інститутів у різних країнах ЄС, так і створенню комплексу
наднаціональних інституцій з метою інтеграції європейських фінансових ринків,
створення сильних і ліквідних ринків капіталу; в) сприяє створенню ефективних
загальноєвропейських платіжних систем, інтеграції ринків банківських послуг, фондового
ринку, страхування, фінансових інструментів та управління фінансовими активами.
Виокремлені автором у роботі чотири основні показники інтенсивності розвитку
фінансової інтеграції в різних регіональних інтеграційних угрупованнях (показник частки
внутрішнього регіонального товарообігу у відсотках до загального сукупного зовнішньо-
торговельного обороту країн регіональних інтеграційних угруповань; показник обсягу
взаємних ПІІ усередині інтеграційного угруповання порівняно з ПІІ країн – учасниць
угруповання в інші країни світу; показник порівняння кількості об'єднань компаній
усередині інтеграційного угруповання з кількістю злиттів і поглинань, спільних
підприємств із фірмами інших країн світу) дозволили визначити: по-перше, ступінь
нівелювання відмінностей між внутрішнім і транскордонним рухом капіталу в межах ЄС,
залежність між масштабами процедур міжнародних трансакцій і величиною сегменту
8
використаних загальних фінансових інструментів (заощадження на трансакційних
витратах від руху капіталу між країнами єврозони); по-друге, асинхронність між
взаємною відкритістю економік і їх інтегрованістю; по-третє, взаємозв'язок між
фінансовою конвергенцією і системою переваг у наднаціональній макроекономічній
політиці у процесі реконструкції сучасного інституційного механізму регіональної
фінансової інтеграції ЄС.
Доведено, що в умовах переваги відцентрових тенденцій (розвиток, горизонтальне
розширення) й усупереч доцентровим (централізація, консолідація) тенденціям розвитку
наднаціональних інституційних структур виникли суттєві глобальні дисбаланси,
непередбачувана мінливість потоків капіталу і коливань валютних курсів, пов'язаних із
лібералізацією руху, насамперед, короткотермінових капіталів. Ця базова асиметрія, як
свідчить аналіз, призвела до виникнення принципово «нової» асиметрії в розподілі витрат
і вигод регулювання глобальної фінансової ситуації та спричинила: а) втрату
міжнародними фінансовими інституціями (МВФ, група Світового банку) потенціалу
забезпечення реальних норм регулювання у політиці тих країн, що мають найбільші
дисбаланси транскордонного руху капіталів; б) нестабільність зростання й обмеженість
механізмів запобігання кризам світової фінансової архітектури; в) пошук важелів
регулювання, заснованих на сценарних підходах і концепціях мультиполярної валютної
системи та єдиної міжнародної резервної валюти. Проведений у дисертації теоретичний
аналіз, а також узагальнення і структуризація основних підходів, які розкривають сутність
і природу розвитку європейської інституційної структури підтвердили, що місце сучасних
інститутів фінансової архітектур ЄС у загальній системі інституцій глобального
управління можна представити таким чином (рис. 1), складовими якої є: міжнародні
спеціалізовані фінансово-банківські установи й організації, фінансово-банківські
установи ЄС і європейські інституції фінансової інфраструктури