Васюк Юрий Николаевич МЕХАНИЗМЫ РЕАЛИЗАЦИИ НАЛОГОВОЙ КОНТРОЛЯ В УКРАИНЕ: государственно-управленческий АСПЕКТ
Тип:
synopsis
summary:
У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, вказано на її зв’язок із науково-дослідними роботами Національної академії, визначено мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; обґрунтовано використання методів; розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено інформацію про їх упровадження та апробацію, публікації за темою дисертації, її структуру та обсяг. У першому розділі – “Теоретичні засади дослідження податкового контролю” – проведено аналіз теоретичних засад дослідження податків, державної податкової політики та податкового контролю, його суб’єктно- об’єктної сфери, принципів, видів, форм, методів і функцій. Розглянуто та проаналізовано теоретичні напрацювання фахівців з державного управління, пов’язані з досліджуваною сферою, у результаті чого виокремлено питання, що стали предметом наукової уваги, серед яких: механізми реалізації та розвиток державної податкової політики; управління податковою службою; розвиток податкової системи України та її адаптація до вимог Європейського Союзу; механізми державного управління податковою службою України; державне регулювання податку на майно та доходів; податковий механізм державного регулювання соціально-економічних процесів; податковий менеджмент; питання подолання податкової злочинності; податкового регулювання; механізми взаємодії органів податкової служби з громадськістю; податкові режими; управління розвитком державної податкової служби, податкового стимулювання (В.Галушка, О.Долгий, Г.Дученко, Ю.Клепікова- Чижова, О.Корецький, О.Личук, В.Попова, А.Слюсар, О.Чикаренко та ін.). З’ясовано, що окремі аспекти податкового контролю досліджено з погляду економічної науки, зокрема: формування системи податкового контролю, забезпечення його ефективності, оцінки ефективності податкових перевірок, організаційні моделі митно-податкового адміністрування в зарубіжних країнах, організація податкового контролю (Ш.Акаєв, О.Жигаленко, А.Тимошенко, В.Хомутенко, А.Чередніченко, Н.Чечетова). На підставі аналізу наукових праць установлено, що термін “податковий контроль” трактується в основному як система дій та заходів, спрямована на контроль за виконанням податкового законодавства із застосуванням різних форм і методів податкового контролю контролюючими органами з метою забезпечення грошовими ресурсами бюджету та державних цільових фондів, застосування 7 превентивних заходів у разі виявлення відхилень від установлених норм, притягнення винних до відповідальності за виявленими фактами порушень, отримання компенсації за завдання збитків, реалізації діяльності щодо уникнення виявлених порушень у майбутньому. Мета податкового контролю полягає в об’єктивному, систематичному з’ясуванні стану податкового середовища і виокремленні негативних факторів, що впливають на виконання обов’язків із надходження податкових платежів до бюджетів усіх рівнів. Нормативне визначення податкового контролю регламентується Податковим кодексом України, за яким податковий контроль – це система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти та своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зазначеним кодексом також передбачено способи здійснення податкового контролю, а саме: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки щодо дотримання законодавства в цій сфері. Установлено, що як у науковій літературі, так і в чинному законодавстві податковий контроль інтерпретується здебільшого у вузькому значенні, переважно як система певних заходів. Розглянуто та проаналізовано основні характеристики податкового контролю, серед яких: форми податкового контролю (облік платників податків (як організацій, так і фізичних осіб), податкові перевірки (камеральні та виїзні), контроль і моніторинг повноти та своєчасності внесення до бюджету податків і зборів); види податкового контролю за основними ознаками: за часом (превентивний, оперативний, пост-контроль); за обсягом (комплексний, тематичний); за характером організації (плановий і позаплановий); за місцем проведення (камеральний і виїзний (за місцем фактичного розташування платника податків)); за терміном проведення (епізодичний і перманентний (моніторинг)); основні принципи податкового контролю: законності, правильності, ефективності, економічності управління грошовими та матеріальними засобами, незалежності, плановості, компетентності, гласності, превентивності, повноти та всеосяжності, об’єктивності, конфіденційності. Підтверджено, що податковий контроль посідає в системі функцій державного управління самостійне місце: по-перше, як найвагоміша складова контрольної функції управління державними фінансами, по-друге, як важливий напрям державного фінансового контролю. Він має свою мету, завдання, об’єкти, суб’єкти, предмет, види та інструментарій здійснення і, у свою чергу, є інструментом державної податкової політики. У другому розділі – “Інституційне забезпечення реалізації податкового контролю в Україні” – розглянуто трансформацію організаційної структури державного управління у сфері податкового контролю та функціональне навантаження на Державну фіскальну службу України; охарактеризовано 8 комплексний механізм державного податкового контролю; проаналізовано сучасний стан податкового реформування. Проаналізовано трансформацію центральних органів виконавчої влади, що забезпечують фіскальну функцію та реалізовують податкову і митну політику держави. Виявлено, що протягом останніх років відбувались часті зміни організаційної структури, зокрема: у 2011 р. було створено Державну податкову службу України (ДПС); у 2013 р. ДПС та Державну митну службу України (ДМС) реорганізовано і створено Міністерство доходів і зборів України (Міндоходів); у 2014 р. Міндоходів ліквідовано і відновлено діяльність ДПС та ДМС; у 2014 р. Міндоходів реорганізовано шляхом перетворення на Державну фіскальну службу України (ДФС). Масштабна інтеграція діяльності ДПС та ДМС в одну структуру проблематична, оскільки ці служби мають різні функції, організаційну структуру, відрізняються формами та способами виконання адміністративних процедур. Показано, що ефективність управління новою структурою з моменту створення Міндоходів, а також його реорганізації в ДФС є предметом постійних дискусій та критики як із боку владних структур, так і громадських організацій. Залишаються актуальними ризики щодо нівелювання ролі системи принципів у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України у процесі здійснення митної політики держави. Імовірність такого ризику пов’язана з процесами поглинання більшою адміністративною структурою меншої. У цьому випадку більшою структурою є податкова. Розглянуто функціональне навантаження на ДФС, зокрема в частині, пов’язаній із податковим контролем: здійснення адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом, забезпечення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою їх нарахування та сплати до бюджету і відповідних позабюджетних фондів, контроль своєчасності подання встановленої звітності, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, єдиного внеску, митних та інших платежів; здійснення обліку платників податків, їх диференціації; забезпечення ведення обліку податків, зборів, платежів; розроблення форм податкових декларацій (розрахунків), звітності та інших документів; здійснення контролю за дотриманням чинного законодавства у відповідній сфері. Обґрунтовано твердження про те, що як податкова, так і митна політика є частиною економічної системи держави, відповідно цілком доцільним є пряме підпорядкування двох окремих відомств єдиному центральному органу виконавчої влади – Міністерству фінансів України. Така організаційна структура властива багатьом зарубіжним країнам і може бути предметом запозичення позитивного досвіду для країни в умовах проведення реформ. Вважається, що система податкового контролю є сукупністю таких взаємопов’язаних, взаємодіючих елементів, як суб’єкт, об’єкт, предмет податкового контролю, а також процес податкового контролювання, що становлять цілісне утворення, призначенням якого є реалізація податкового контролю як функції державного управління. 9 Запропоновано розглядати поняття “податковий контроль” у більш широкому розумінні, ніж воно використовується в практичному та науковому обігу, і позиціонувати такий вид контролю як державний, трактуючи його як своєрідний державний інститут, як комплексний механізм, що являє собою упорядковану ієрархічну систему відносин між спеціальними органами державної влади, які наділені компетенцією у сфері податкового контролю, і підконтрольними суб’єктами, спрямованих на забезпечення гармонізації інтересів держави й осіб, які виконують податкові обов’язки. Визначено, що комплексний механізм державного податкового контролю (рис. 1) містить підсистеми: організації податкового контролю, яка забезпечує діагностику та прогнозування, планування, координацію, контролювання і моніторинг, та реалізації податкового контролю, в якій зосереджені відповідні види, форми, способи й методи реалізації податкового контролю. Доведено, що державний податковий контроль як комплексний механізм має спрямовуватися на усунення низки негативних чинників, що є характерними для сучасної державної податкової політики: нестабільності, внутрішньої суперечливості та неузгодженості податкового законодавства, високого податкового навантаження на бізнес, нераціонального розподілу податкового тиску між факторами виробництва, низької рентабельності податкової системи, негативного впливу макросередовища на реалізацію податкової реформи (заполітизованість у її впровадженні; наявність популізму в податкових відносинах). Обґрунтовано основні напрями забезпечення ефективності податкової реформи (стабільність податкового законодавства та дотримання законності як основного принципу діяльності; раціоналізація переліку податків; упровадження механізмів індексації виплат: закриття “податкових ям”, недопущення “відмивання” податку на додану вартість). Проаналізовано сучасний стан податкового реформування, у результаті чого виявлено характерні особливості цього процесу: відсутність єдиної узгодженої концепції реформи, а відповідно і бачення її впливу на бюджет, економіку та бізнес; актуалізація питань щодо наявності високого навантаження на фонд оплати праці та можливості його розподілу між працедавцем і співробітником, що, у свою чергу, вимагає суттєвого підвищення заробітної плати, у тому числі в регіонах, а також щодо вирівнювання та зниження ставок з метою детінізації зарплат; залежність від кредиторів, що вносять певні пропозиції, зокрема щодо скасування поняття неоподаткованого мінімуму, установлення підвищеної ставки на доходи заможних осіб тощо. З’ясовано, що серед пріоритетних потреб бізнесу – радикальні реформи шляхом суттєвого зниження ставок і вироблення чітких однозначних правил роботи, що, у свою чергу, уможливить довіру до органів державної влади, у тому числі тих, які здійснюють податковий контроль. Установлено, що для виявлення подальшого впливу податкової реформи на бюджет, економіку та бізнес, забезпечення планомірного бюджетного процесу необхідно визначити податкові зміни, запропонувати конкретні моделі і ставки, раціоналізувати та лібералізувати їх.
