ОБУХОВСЬКА Тамара Іванівна ДЕРЖАВНІ МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ В УКРАЇНІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено стан її наукової
розробленості, вказано на зв’язок робити з науковими програмами, планами,
темами; визначено мету, завдання, об’єкт, предмет та методи дослідження;
розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів;
надано інформацію щодо їх упровадження, апробацію, публікації, структуру та
обсяг дисертації.
У першому розділі – “Теоретичні засади формування захисту
персональних даних” – розглянуто поняття і зміст захисту персональних даних
та основні концептуальні підходи до дослідження механізмів забезпечення
захисту персональних даних.
З’ясовано, що сфера захисту персональних даних для України є новою,
інтенсивно формується відповідно до європейських стандартів, має складну
побудову, поєднує в собі терміни та визначення з різних за своєю суттю сфер, але
існуюча неузгодженість норм-дефініцій і термінологічної єдності в різних
державних нормативно-правових актах призводить до необхідності формувати
розвинутий понятійно-категоріальний апарат та визначити поняття: “група
персональних даних”, “категорії персональних даних”, “вразливі та ідентифікуючі
персональні дані”, “загальні персональні дані”, “спеціальні персональні дані”,
“біометричні персональні дані”, “правовий режим персональних даних”.
Здійснений аналіз розвитку законодавства з проблем основних прав і
свобод людини та громадянина дає підстави зробити висновки про те, що
основною інституцією, що забезпечує захист прав і свобод людини та
громадянина, зокрема і в інформаційній сфері, є саме держава, яка внаслідок
законодавчої діяльності повинна врегулювати поведінку суб’єктів відносин,
пов’язаних із персональними даними. На підґрунті узагальнення міжнародного
досвіду з питань захисту персональних даних здійснено обґрунтування впливу
європейських стандартів, досвіду демократичних країн та їхні досягнення в
організаційно-правовому механізмі захисту персональних даних в Україні.
Установлено, що Закон України “Про захист персональних даних” не має
чіткої класифікації персональних даних, а основною проблемою у процесі
запровадження класифікації персональних даних, котра вимагає адекватного
правового рішення, є те, що часто одні й ті ж персональні дані можуть бути
одночасно віднесені до декількох видів. У зв’язку з цим, на основі
використання досвіду провідних країн з питань регламентацій суспільних
інформаційних відносин при формуванні організаційної структури у сфері
захисту персональних даних на законодавчому рівні, запропоновано
класифікувати групи персональних даних, переліки персональних даних та
режим доступу до персональних даних.
Персональні дані за критерієм захисту поділяються на загальні
8
персональні дані, вразливі персональні дані та спеціальні персональні дані
(рис. 1). Щодо “вразливих” установлюються особливі вимоги їхньої обробки, а
також саме “вразливі дані” є основною прерогативою захисту і саме для
зазначеної категорії встановлюються додаткові заходи, спрямовані на їхню
безпеку.