Кісіль Роман-Володимир В\'ячеславович. Філософсько-правова інтерпретація корупції як форми девіантної поведінки людини

summary

У вступі дисертації обґрунтовано актуальність тематики дослідження, вказано на зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначено її мету та задачі, визначено об’єкт, предмет та методи дослідження, окреслено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробацію та оприлюднення.
Розділ 1 «Гносеологічний вимір феномена корупції як різновиду девіантної поведінки людини» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 1.1 «Історико-філософський аналіз проблеми корупціалізації соціальних процесів через призму світової філософсько-правової парадигми» здійснено комплексний герменевтично-гносеологічний аналіз концепцій інтерпретації сутності та форм прояву корупції у соціально-правових та економічних інститутах протосоціальних публічно-правових формацій. Окреслено доктринальні осередки локалізації первинних ідеонормативних концепцій щодо позиціонування корупції у парадигмі соціально-правового буття соціальних організацій таких державних утворень, як Стародавній Китай, Індія, Японія, Античні Греція та Рим, середньовічні Франція, Англія, Іспанія та Португалія, концептуалізовано та систематизовано теологічні базиси операціоналізації корупції та методів протидії цьому феномену.
У підрозділі 1.2 «Сучасні моделі філософсько-правової інтерпретації феномена корупції» на основі системного аналізу сучасної філософсько-правової доктрини щодо ідентифікації визначальних концепцій дослідження комплексного соціально-правового феномена корупції здійснено узгодження визначальних положень цих концепцій, їх логічно-послідовну структуризацію та систематизацію для з’ясування позитивних і негативних ознак таких підходів та продукування на основі результатів здійсненого аналізу цілісної, симбіотичної, інтегративної та практичної концепції розкриття феномена корупції у межах філософсько-правової парадигми.
У підрозділі 1.3 «Гносеологічна систематизація детермінант виникнення корупції як форми девіантної поведінки людини» подано структуровану філософсько-правову модель інтерпретації факторів генезису явища корупції у соціально-правовому середовищі, експлікацію котрої здійснено у контексті класифікації континіуму детермінант корупціалізації за критерієм локалізації останніх на причини (іманентні, суб’єктивно-локалізовані) та умови (екстернальні, об’єктивні). Здійснено комплексний аналіз феномена корупції, пов’язаного із загально-соціальними механізмами девіації та деліквенції.
Розділ 2 «Онтологічний та деонтологічний аспекти корупції як форми девіантної поведінки людини» складається з трьох підрозділів.
У підрозділі 2.1 «Онтологічна характеристика макросоціального рівня прояву корупції» здобувачем, зважаючи на поліморфність та різнорівневість як прерогативи форм прояву цього явища, здійснено системний аналіз деструктивних трансформацій соціально-правової, політичної та фінансово-економічної сфер на загальнодержавному та транснаціональному рівнях, детермінованих інтеграцією корупційної компоненти у площину функціонування окреслених підсистем соціально-політичної організації. На основі результатів досліджень міжнародних організацій «Transparency Inte
ational», «Price Waterhouse Coopers» та конкретних емпіричних прикладів проаналізовано взаємозв’язок рівня позитивної політико-правової перцепції (політичного іміджу, інвестиційної привабливості, рівня потенційної спроможності до інтеграції у транснаціональні союзи та співдружності) та рівня політико-правової ефективності (рівня соціального добробуту,значення індексу Джині, рівня соціальної захищеності, ступеня транспарентності публічного механізму) держави з показниками соціальної перцепції корупції. Обґрунтовано причини та механізм дезорганізації соціального середовища як наслідку корупціалізації державно-владного апарату.
У підрозділі 2.2 «Деонтологічний аналіз професійної та морально-психологічної деформації службової особи як мікросоціальних наслідків корупції» здійснено філософсько-правовий аналіз мікрорівня процесу соціальної корупціалізації, що є запорукою деталізації особливостей таких компонентів корупційного феномена, як індивідуальні фактори каталізації корупційної активності (феномен морально-психічної схильності службової особи до вчинення корупційних дій) та іманентні трансформації внутрішнього імперативу службової особи під дією корупційних факторів. Встановлено, що основною формою репрезентації індивідуального та вузькогрупового (корпоративного) рівнів впливу феномена корупції на іманентну моральну-психологічну організацію службової особи є професійна деформація та її сутнісна компонента – реструктуризація індивідуального ціннісно-мотиваційного середовища (реаксіологізація) даної категорії осіб у контексті та як наслідок їх корупціалізації. Ідентифіковано причини та встановлено момент виникнення корупційної мотивації службової особи у процесі професійної деформації.
У підрозділі 2.3 «Операціоналізація корупції в юридичній науці, механізм виникнення корупційного правопорушення» регламентовано методику ідентифікації змісту та форм корупційних правопорушень (кримінальних, адміністративних та дисциплінарних), а також практичні рекомендації щодо мінімізації анемічних дефектів сучасної моделі антикорупційної правозастосовної системи. Визначено якісний зміст феномена корупції та ключові критерії розмежування окремих його формально-правових ланок. Основним критерієм для розмежування корупційних правопорушень є рівень суспільної небезпечності зазначених діянь та площина законодавства за галузевим спрямуванням, приписи котрої передбачають протиправність та караність останніх, а отже, зміст корупції слід сепарувати на кримінально-правові, адміністративно-правові та дисциплінарні підсистеми, які уособлюються відповідно злочинами та правопорушеннями (адміністративними та дисциплінарними). Обґрунтовано, що явище корупції зумовлює деструктивний вплив у цивільно-правовому та конституційно-правовому галузевому вимірах внаслідок нівеляції фундаментальних принципів соціально-правової норморегуляції фактами вчинення корупційних правопорушень.
Обґрунтовано наявність синергетичного взаємозв’язку адміністративно-правової та кримінально-правової субсистем корупційного феномена, за якої застосування адміністративно-правових антикорупційних норм можливе лише у нерозривному взаємозв’язку з такими формами корупційної активності, які автор відносить до «первинної консенсуальної» компоненти корупційної взаємодії у межах кримінально-правової складової корупції.
Дисциплінарна підсистема юридичної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень виявляється у індивідуальному правозастосовному акті компетентної службової особи чи відповідного органу з дотриманням правил субординації, суть якого полягає у припиненні трудових відносин із корупціонером, тобто у розірванні трудового договору чи контракту.
Розділ 3 «Праксеологічний аналіз запобігання та протидії корупції у контексті забезпечення правового порядку: зарубіжний досвід та українські реалії» складається з двох підрозділів.
У підрозділі 3.1 «Діахронно-компаративістський аналіз досвіду окремих зарубіжних держав у сфері правового регулювання протидії корупції» комплексно проаналізовано світову практику організації та функціонування антикорупційних механізмів на прикладах окремих зарубіжних держав, досвід яких свідчить про високу ефективність процедур превенції та протидії корупції. Обґрунтовано, що саме діахронно-компаративістський аналіз проблематики протидії корупції дозволить забезпечити високу результативність процесів модернізації актуальної вітчизняної системи запобігання і протидії корупції не лише через імплементацію передового досвіду іноземних держав у цій сфері, але й шляхом екстраполяції фундаментальних прерогатив антикорупційних моделей, які проявили свою результативність у межах аутентичного соціального архетипу, що істотно спростить процедуру адаптації інноваційних положень у парадигмі вітчизняного соціально-правового простору. Для дослідження обрано моделі запобігання та протидії корупції у: Сінгапурі, Грузії, Нідерландах, Ізраїлі, Франції, Італії, США, ФРН, Великій Британії.
У підрозділі 3.2 «Засади запобігання і протидії корупції за законодавством України» шляхом аналізу механізму правового регулювання протидії корупції в Україні виокремлено низку позитивних та негативних аспектів цієї підсистеми правового регулювання. На основі здійсненого аналізу сформовано рекомендації щодо удосконалення вітчизняної антикорупційної системи як на теоретико-методологічному, організаційно-структурному, так і на формально-правовому рівнях.