РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ СЛІДЧОЮ ТА СЛІДЧО-ОПЕРАТИВНОЮ ГРУПОЮ: ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ :

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Демократичні перетворення, що відбуваються у нашій країні, курс на проведення правової реформи, зміст якої можна визначити як поступовий рух до демократичної правової держави, передбачають реальне забезпечення прав людини і громадянина. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю (ст. 3 Конституції України).

У 2003 році правоохоронними органами України викрито у скоєнні 6 467 тяжких та особливо тяжких злочинів 722 організовані злочинні групи, до складу яких входило 3 515 осіб.

Розслідування у таких справах є складним, великим за обсягом і вимагає від правоохоронних органів багато зусиль, тому провадження досудового слідства, як правило, доручається (декільком слідчим) слідчій або слідчо-оперативній групі.

Кількість слідчих, що залучаються у такі групи буває різною, і належати вони можуть не одному, а декільком правоохоронним відомствам. Під час групового провадження серед учасників слідчих або слідчо-оперативних груп, особливо міжвідомчого складу, виникає багато питань процесуального та організаційного характеру, пов’язаних із невизначеністю або недостатньою визначеністю їх процесуальних повноважень під час діяльності у складі групи.

Українські вчені-юристи  Л.І. Аркуша, О.В. Баулін, В.І. Бояров, А.А. Герасун, І.Д Гончаров, А.А. Горняцький, А.Я. Дубинський, Г.О. Душейко, В.С. Зеленецький, Н.С. Карпов, О.М. Подопрєлов, С.В. Слинько, В.М. Тертишник, Ю.І Шостак та інші неодноразово звертались до дослідження окремих питань стосовно створення та діяльності слідчих, слідчо-оперативних груп і особливостей групового провадження у складних та великих за обсягом справах, у зв’язку з чим формували різні точки зору та судження.

Значний внесок у питання щодо розслідування справ слідчою та слідчо-оперативною групою зробили вчені-правознавці колишнього СРСР і країн СНД: Т.В. Авер’янова, С.В. Бажанов, Р.С. Бєлкін, І.С. Галкін, І.Ф. Герасимов, Л.М. Карнеєва, Г.О. Кокурін, М.І. Кулагін, О.М. Ларін, Б.Я. Петєлін, А.К. Савельєв, А.А. Тарасов, Р.Ю. Улімаєв, А.А. Ейсман та інші.

Над дослідженням окремих аспектів вказаної проблематики працювали такі українські вчені, як: Ю.П. Аленін, В.П. Бахін, В.Г. Гончаренко, Ю.М. Грошевий, А.В. Іщенко, Г.К Кожевніков, І.П. Козаченко, В.О. Коновалова, Н.І. Клименко, М.В. Костицький, В.С. Кузьмічов, В.К. Лисиченко, В.Г. Лукашевич, В.Т. Маляренко, О.Р. Михайленко, В.Т. Нор, М.Я. Сегай, М.І. Сірий, С.М. Стахівський, В.Ю. Шепітько, В.П. Шибіко, М.Є. Шумило та інші.

Проте більшість праць зазначених учених стосується минулих періодів розвитку кримінального судочинства, базується на застарілому законодавстві та узагальненнях тодішньої судової та слідчої практики. На жаль, на сьогодні законодавчі регламентації щодо групового розслідування справи ґрунтуються на нормах, які за традицією зорієнтовані на індивідуальне, а не групове провадження. Це ускладнює, а інколи не дозволяє слідчій, слідчо-оперативній групі розкрити свої внутрішні резерви, пов’язані саме із колективною формою організації праці. У той же час здійснювана в Україні судово-правова реформа, а також вступ України в Раду Європи спричинили не лише наповнення новим змістом традиційних положень кримінально-процесуального права, але й появу нових інститутів, які мають безпосереднє практичне значення.

Вище викладені чинники зумовлюють актуальність теми дисертації, її наукову і практичну значущість.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період 2002 –2005 рр. ( наказ МВС України від 30 червня 2002 р. № 635), Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2000-2005 рр. (рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 р. за № 9 КМ/1), Указу Президента України “Про невідкладні додаткові заходи щодо посилення боротьби з організованою злочинністю і корупцією” № 84/203 від 06.02.2003 року, Плану організаційно-практичних заходів щодо реалізації завдань, поставлених Президентом України на Всеукраїнській нараді з питань боротьби з корупцією і організованою злочинністю, затвердженого Рішенням колегії Міністерства внутрішніх справ України від 6 лютого 2004 р. № 1 КМ/1.

Тема дисертації передбачена планом науково-дослідницьких робіт Національної академії внутрішніх справ України (затверджена вченою радою Академії 29 грудня 1999 р., протокол № 13), а у 2001 р. затверджена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України.