ПРОБЛЕМИ ЗАКОНОДАВЧОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАКТИКИ РОЗГЛЯДУ АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИХ СПОРІВ :

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Конституція України проголосила права і свободи людини найвищою соціальною цінністю, а на державу поклала обов’язок їх забезпечувати й захищати. Важливу роль у справі захисту прав, свобод та законних інтересів осіб у сфері державного управління та місцевого самоврядування мають відігравати адміністративні суди, оскільки саме вони розв’язуватимуть адміністративно-правові спори, у яких однією зі сторін виступає фізична або юридична особа, а іншою – орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування чи посадові особи.

Питання щодо порядку розгляду адміністративно-правових спорів набули особливої актуальності не лише у зв’язку із запровадженням в Україні адміністративного судочинства, а й тому, що існуючі механізми їх вирішення виявляються недостатньо ефективними, такими, що не забезпечують особам повноцінної реалізації їх права на захист.

Причина такого становища, як вбачається, полягає в тому, що позасудовий (адміністративний) механізм розв’язання спорів у сфері державного управління й місцевого самоврядування належним чином не врегульовано. Що стосується судового порядку, то законодавство відносить вирішення спорів цієї категорії до підвідомчості судів, як загальної юрисдикції, так і господарських. За таких обставин не існує, звісно, і єдиного законодавчого акта, норми якого встановлювали б процесуальні правила судового розв’язання адміністративно-правового спору. Збільшення завантаженості судів загальної юрисдикції справами, що виникають з адміністративно-правових відносин, особливо за скаргами на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, впливає на ефективність здійснення правосуддя по цих справах. Так, судами Харківської області у 2003 р. закінчено провадженням із винесенням рішення 563 справи зазначеної категорії, з них із задоволенням вимог – 423, а у 2002 р. ці данні становили 470 та 299 відповідно.

Певні труднощі в реалізації права на захист викликає зверхнє становище влади над громадянином, неврегульованість на законодавчому рівні процедур видання органами виконавчої влади та місцевого самоврядування правових актів управління.

Не існує також, легального (законодавчого) визначення категорії «адміністративно-правовий спір», що, у свою чергу, ускладнює вирішення питань стосовно видів спорів, які мають бути підвідомчі адміністративним судам.

Для вирішення названих та інших проблем щодо захисту прав і свобод людини і громадянина у сфері управлінської діяльності, нагальним є прийняття Адміністративно-процесуального кодексу України, у якому повинно бути врегульовано порядок розгляду адміністративно-правових спорів в адміністративних судах, формування системи яких триває, визначено поняття «адміністративно-правовий спір» та вирішені інші необхідні питання.

            Проблематика адміністративно-правового спору й порядку його розв’язання українською доктриною адміністративного права малодосліджена. Водночас певна увага в сучасній науковій юридичній літературі їй приділялася. Однак більшість вчених-адміністративістів досліджують цю проблематику в межах питань, які стосуються утворення і функціонування інституту адміністративної юстиції, запровадження адміністративного судочинства, окреслення меж позасудового розгляду адміністративно-правових спорів тощо.

            Недостатня розробка теоретичних положень, наявність низки актуальних правових проблем щодо законодавчого визначення механізму розв’язання адміністративно-правових спорів на основі сучасної практики їх розгляду й послужили підставою для обрання дисертанткою цієї теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана згідно з комплексною цільовою програмою № 0186.0.070865 “Права людини та проблеми становлення, організації і функціонування органів державної влади і місцевого самоврядування в Україні”, яка розробляється в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого. Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого 21.12.2001 р., протокол № 7.