ВІДОМЧИЙ, СУДОВИЙ КОНТРОЛЬ ТА ПРОКУРОРСЬКИЙ НАГЛЯД ЗА ВІДМОВОЮ В ПОРУШЕННІ КРИМІНАЛЬНОЇ СПРАВИ :

summary

Актуальність теми. Процесуальна діяльність, пов’язана з прийняттям уповноваженими органами держави рішень про відмову в порушенні кримінальної справи, лише на перший погляд видається простою. Аналіз кримінально-процесуальної літератури дозволяє дійти висновку про те, що дослідженню цього питання і проблемам, що виникають у зв’язку з прийняттям такого процесуального рішення, приділяється значно менше уваги, ніж рішенню про порушення кримінальної справи.

За даними департаменту зв’язків із громадськістю МВС України протягом 2002–2006 років до органів внутрішніх справ України надійшло 11 мільйонів заяв та повідомлень про злочини. Кількість заяв та повідомлень за п’ять років зросла більш як наполовину. З 2003 року спостерігається тенденція до скорочення питомої ваги заяв та повідомлень, за якими порушено кримінальні справи. У цілому по Україні кількість порушених справ за п’ятиріччя зменшилася на 10,5 %. Питома вага рішень про відмову в порушенні кримінальних справ, починаючи з 2003 року, навпаки, зростає. Кількість рішень про відмову в порушенні кримінальних справ зросла за п’ять років більш як на 80 %. Починаючи з 2002 року спостерігалася тенденція до зниження кількості скасованих прокурорами постанов про відмову в порушенні кримінальних справ з одночасним їх порушенням (з –0,4 % до –23 %), що тривала до 2004 року. У 2005 році кількість скасованих прокурорами постанов збільшилася на 17,5 %, а у 2006 році – на 10,7 %.

Кожне рішення про відмову в порушенні кримінальної справи, скасоване прокурором чи судом, створює загрозу порушення прав і свобод людини і громадянина, а в деяких випадках приводить до безкарності осіб, які вчинили злочин. Ця тенденція диктує нові умови, що викликають необхідність в посиленні відомчого, судового контролю та прокурорського нагляду за законністю і обґрунтованістю даного процесуального рішення.

В юридичній літературі питанням, пов’язаним з порушенням та відмовою в порушенні кримінальної справи, присвячені праці М.І. Бажанова, В.П. Бахіна, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, З.З. Зіннатуліна, М.В. Жогіна, Л.М. Карнеєвої, Є.Г. Коваленка, Л.М. Лобойка, Є.Д. Лук’янчикова, О.Р. Михайленка, В.А. Михайлова, М.М. Михеєнка, В.Т. Нора, П.П. Підюкова, Д.П. Письменного, В.М. Савицького, С.М. Стахівського, М.С. Строговича, В.М. Тертишника, Ф.Н. Фаткуліна, В.П. Шибіка, С.А. Шейфера, Н.А. Якубовича та інших.

При дослідженні інших питань теми дисертації використовувались праці ряду відомих вчених з питань відомчого контролю: О.В. Бауліна, Є.І. Вороніна, В.І. Галагана, В.В. Кальницького, Н.С. Карпова, О.М. Ларіна, А.П. Мінюкова, П.І. Мінюкова, В.Ф. Статкуса, Х.С. Таджиєва, В.Я. Чеканова; прокурорського нагляду – А.М. Бакаєва, В.І. Баскова, І.В. Вернидубова, Ю.М. Грошевого, В.В. Долежана, М.В. Косюти, О.Р. Михайленка, М.В. Руденка, Г.П. Середи, В.Я. Тація, Е.Б. Черв’якової, О.О. Чувільова, П.В. Шумського, Ю.С. Шемшученка та інших. Що стосується висвітлення питань судового контролю, то основою дослідження стали праці М.О. Колоколова, В.А. Лазаревої, П.А. Лупінської, В.Т. Маляренка, П.П. Пилипчука, А.Р. Туманянц, Л.В. Черечукіної та інших вчених).

На дисертаційному рівні в Україні рішення про відмову у порушенні кримінальної справи досліджувалося ще у 1980 році Д.П. Письменним і в 1990 році П.П. Підюковим. Але дані дослідження підготовлені в інших суспільно-історичних умовах на підґрунті законодавства СРСР та союзних республік і були спрямовані на визначення і удосконалення прийняття процесуального рішення про відмову в порушенні кримінальної справи. На дисертаційному рівні питання відомчого, прокурорського нагляду і судового контролю за прийняттям такого процесуального рішення не досліджувалося. Саме ця обставина зумовила обрання теми дисертації.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до напрямків, визначених Комплексною програмою профілактики злочинності на 2001–2005 роки, затвердженою Указом Президента України № 1376/2000 від 25 грудня 2000 року, Концепцією розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001–2005 років (рішення Колегії МВС України № 39 КМ/1 від 18 грудня 2000 року). Наукове дослідження виконано згідно з п. 6.1. Пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних наукових досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 років, затверджених наказом МВС України “Про заходи щодо організації проведення науково-дослідних робіт та провадження їх результатів в практичну діяльність органів внутрішніх справ України” № 635 від 30 червня 2002 року. Дисертація спрямована на реалізацію п. 47 наказу МВС України “Про затвердження пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ на період 2004–2009 років” № 755 від 5 липня 2004 року. Тема дисертації затверджена Вченою радою Київського національного університету внутрішніх справ (протокол № 6 від 25 травня 2004 року), схвалена Координаційним бюро з проблем кримінального процесу Академії правових наук України (перелік № 9, поз. 627).