Гладкий Микита Олександрович ФОРМУВАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, сформульовано мету і завдання дослідження; визначено об’єкт, предмет, методи дослідження, розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, визначено особистий внесок здобувача, результати апробації дисертації, повноту викладення положень дисертації в опублікованих роботах та кількість публікацій, загальний обсяг та структуру дисертаційної роботи.
У першому розділі дисертаційної роботи «Теоретичні основи формування організаційної культури в системі управління торговельних підприємств» досліджено організаційну культуру як соціально-економічний феномен у контексті сучасної парадигми управління; виокремлено принципи, елементи та якісні характеристики культури; розкрито концептуальні основи формування об’єкта дослідження в системі управління торговельних підприємств.
У контексті сучасної соціально орієнтованої парадигми управління організаційна культура набуває особливої актуальності на відповідь потребам адекватного еволюційного розвитку, оскільки дає можливість за рахунок внутрішнього потенціалу підприємства підвищити його економічну й інтелектуальну привабливість, забезпечити ефективну гармонізацію й мотивацію роботи персоналу та адаптацію підприємства до умов мінливого зовнішнього середовища.
Дослідження генезису та еволюцію наукової думки стосовно формування й розвитку організаційної культури дозволило отримати комплексне розуміння сутності феномену й виокремити три етапи його розвитку: 1) етап генезису (становлення, зародження) наукової думки щодо розуміння організаційної культури (до 20-х років ХХ ст.), 2) етап класичного (традиційного) розуміння організаційної культури (кінець 20-х – початок 70-х рр. ХХ ст.), 3) етап неокласичного сприйняття культури (кінець 70-х ХХ ст. – до теперішнього часу). Саме наприкінці 70-х років американськими науковцями Т. Пітерсом і Р. Вотерманом висловлена думка про можливість подолання кризи управління в США шляхом впливу на організаційну культуру.
Для обґрунтування авторського визначення організаційної культури як складного елементу внутрішнього середовища організації, що має певні феноменологічні властивості; інтегрує духовні, матеріальні, статичні і процесуальні елементи з метою формування єдиної філософії управління для забезпечення зовнішньої адаптації і ефективного функціонування підприємства, проведено лексико-семантичний аналіз близьких за змістом понять. Аргументовано, що організаційна культура є первісною, базовою до корпоративної культури, однак знаходяться вони у тісному зв’язку та залежності, впливаючи одна на одну.
Встановлено роль і місце організаційної культури як соціально-економічного феномену в контексті сучасної парадигми управління через виокремлення: передумов формування і розвитку неокласичної концепції організаційної культури; ознак сучасної парадигми менеджменту; факторів впливу на культуру й тенденцій розвитку феномену національної організаційної культури. Феноменальність об’єкта дослідження підтверджено наявністю певних властивостей (синергетизм, динамічність, унікальність, адаптивність, ментальність, ієрархічність, агрегування, комунікативність, соціальність).
Враховуючи еволюцію наукової думки, онтологічні й гносеологічні основи системних досліджень, аспектність системного підходу, у роботі виокремлено три блоки принципів формування системи організаційної культури підприємства (структурно-елементні, функціонально-цільові, організаційно-комунікативні), що виступають у якості методологічної бази до дослідження феномену культури. Системність явища розкривається через окремі елементи (ціннісна, символічна, нормативна, комунікативно-управлінська, ідентифікаційна, матеріальна, процесно-поведінкова складові), носії, ознаки (властивості), сутність яких формує категорію «якості» організаційної культури як сукупності взаємопов’язаних та взаємозумовлених власних характеристик (властивостей) культури, що задовольняють вимоги (потреби або очікування) окремих працівників, підприємства та суспільства в цілому.
Науково доведено існування ознак поліфункціональності організаційної культури, обґрунтовано доречність формування на ряду із зовнішніми (адаптаційна, ідентифікаційна) і внутрішніми (потенціалоутворююча, інтеграційна, селективна, мотиваційна) функціями культури групи універсальних функцій (комунікативна, стабілізуюча, пізнавально-інформаційна, інноваційна, ціннісно-орієнтуюча, нормативно-регулююча, накопичувальна), які вважатимуться одночасно і внутрішніми, і зовнішніми.
До особливостей побудови концепції формування організаційної культури в системі управління торговельним підприємством віднесено: обґрунтування категоріального апарату; виокремлення цілі формування культури та виконання комплексу задач для її досягнення у розрізі функцій менеджменту; вивчення культури через побудову моделі культури як підсистеми системи управління підприємством та виокремлення основних її елементів у їх зв’язку та залежності (суб’єкт, об’єкт, процес, комунікативний блок); визначення параметрів оцінки якості культури.
Побудована SOFP-модель організаційної культури в системі управління підприємством (рис. 1) демонструє вплив суб’єкта формування культури на інституціональному, управлінському та професійно-кваліфікаційному рівнях на об’єкт через комплексне виконання певної послідовності етапів процесу формування культури.
Встановлено, що для великих і середніх торговельних підприємств доцільно створювати такі основні спеціалізовані відділи управлінського рівня, як Департамент з управління та розвитку персоналу (об’єднує відділ кадрів, відділ навчання й професійного розвитку, відділ стимулювання й мотивації, відділ комунікацій (корпоративних зв’язків) та Департамент з комплаєнс менеджменту. До суб’єктів управління нижньої ланки відносяться: експерт-аналітик служби внутрішнього аудиту, психолог, менеджер-культоролог, фахівець з розвитку культури, фахівець по зв’язкам із громадськістю, менеджер з корпоративної соціальної відповідальності тощо.
У другому розділі роботи «Організаційно-методичне забезпечення формування культури в системі управління торговельних підприємств» розкрито організаційні аспекти формування елементів культури підприємства; обґрунтовано інструментарій і технологію оцінки якості культури підприємства; оцінено тенденції формування та стану організаційно-методичного забезпечення культури в системі управління торговельних підприємств Донецького регіону.
Оптимізації процесу формування організаційної культури торговельними підприємствами сприятимуть встановлені та охарактеризовані у дисертаційній роботі основні вектори організації формування культури, а саме: структурування елементів організаційної культури; деталізація технології процесу формування культури та створення умов для його виконання; організація взаємовідносин та розподіл повноважень між суб’єктами формування культури; розробка регламентного забезпечення процесів формування, оцінки й удосконалення культури; організація і управління контрольним середовищем.