VACANCIES AND COOPERATION

Актуальність теми дослідження. Після набуття незалежності в Україні розпочався незворотній процес становлення національної фінансової системи. Розвиток держави породжує необхідність постійного переосмислення, уточнення базових категорій фінансового права. Так, зважаючи на перетворення останніх років, що відбулися в економічному житті України, постало питання про розширення предмету фінансового права за рахунок появи нових видів публічних фондів коштів, що постійно з’являються в пострадянських країнах. Спочатку дискусія стосувалася лише правового врегулювання відносин, що стали виникати з приводу фінансової діяльності органів місцевого самоврядування та правового положення їх грошових фондів, які не відносилися до державних, оскільки відповідно до положень Конституції України органи місцевого самоврядування не входять до системи органів державної влади. Крім того, кошти цих фондів не належали до приватної власності будь-яких осіб. Отже, з’являються пропозиції відносити ці фонди до предмету вивчення муніципального права та фінансової науки взагалі. Але переважна більшість вчених зазначили, що, здійснюючи фінансову діяльність органи місцевого самоврядування представляють публічні фінансові інтереси своїх територій, які є складовими частинами території України і, значить, ці відносини мають регулюватися нормами фінансового права. Більшість юристів-фінансистів визнали, що предмет фінансового права необхідно розширити, включивши у нього не тільки державні фонди коштів, а і фонди коштів органів місцевого самоврядування.

Наступним етапом дискусії стала поява в останні роки публічних за своєю природою фондів коштів, які не є ні державною, ні комунальною власністю. Мова йде про фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування, які мають цільове призначення і здійснюють публічні витрати, спрямовані на задоволення суспільного інтересу. Автор же дисертаційного дослідження ставить питання про розширення предмету фінансового права за рахунок врегулювання відносин, що виникають в процесі державного кредитування. Традиційно поняття “державний кредит” та “державне кредитування” не розмежовувались. Як правило, використовували узагальнююче поняття державного кредиту як інституту особливої частини фінансового права, що об’єднує групу однорідних суспільних відносин по мобілізації тимчасово вільних грошових коштів юридичних і фізичних осіб, до основного централізованого фонду коштів держави. Деякі науковці поєднували ці два поняття в одному визначенні, що на наш погляд є недопустимим: державний кредит – це сукупність грошових відносин, які виникають між державою, з одного боку, та фізичними й юридичними особами, з іншого боку, з приводу, по-перше, вилучення тимчасово вільних коштів та використання їх на фінансування державних витрат, по-друге, надання фінансової допомоги підприємствам та організаціям на умовах строковості, платності та повернення. Перетворення в країні зумовили виділення і існування нових самостійних видів відносин, пов’язаних не із залученням, а з виділенням коштів з державного бюджету на кредитування окремих напрямків пріоритетного розвитку держави, а саме: житлове будівництво, здобуття вищої освіти, підтримка сільськогосподарського виробництва. За рахунок коштів, що виділяються відповідно до державних програм на підставі Закону України “Про Державний бюджет України” (на відповідний рік) та урядових постанов, здійснюється формування державних фондів коштів, які забезпечують кредитування перелічених заходів (Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву, Фонд підтримки індивідуального житлового будівництва на селі), або кредитування безпосередньо через систему уповноважених державою органів, які забезпечують надання кредитів одержувачам (управління сільського господарства при місцевих державних адміністраціях, вищі заклади освіти будь-якої форми власності). Однією з основних особливостей відносин по державному кредитуванню є їх суб’єктний склад: однією стороною (кредитором) виступає держава в особі уповноважених органів, іншою (позичальниками) – фізичні і юридичні особи. Кредитування здійснюється на пільгових умовах, що безперечно є надбанням Української держави.

Суспільні відносини, що виникають з приводу державного кредитування є невід’ємним елементом сучасної економіки. Побудова незалежної, економічно розвинутої держави вимагає негайного і досконалого врегулювання відносин, що виникають в процесі державного кредитування.

Зв’язок дисертації з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана дисертанткою в ініціативному порядку з урахуванням високого рівня її актуальності та недостатнього наукового дослідження. Тема дисертації є складовою науково-дослідної тематики кафедри конституційного та адміністративного права юридичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Формування механізму реалізації та захисту прав та свобод громадян України”, пов’язаної з проблемами фінансів, фінансової системи, державного кредиту та фінансового права як галузі права в цілому.