Актуальність теми дослідження обумовлена тим, що в даний час глобалізація і сучасні технології створюють нові можливості для злочинного світу. Проникнення у вітчизняну злочинність транснаціонального компонентасаме по собі є частиною загальної тенденції глобалізації злочинності. Це проникнення відрізняється різноманіттям форм і видів – від інтеграції розрізнених злочиннихгруп у транснаціональні кримінальні структури до агресії міжнародної наркомафії, нелегальної міграції, й іншими небезпечними напрямами, що розглядають Україну й інші держави-учасниці СНД які найбільш перспективні потенційні ринки. Інтеграція злочинності йде більш швидкими темпами порівнюючи з інтеграцією зусиль по боротьбі з нею. Транснаціональна злочинність ставить перед правоохоронними органами, у тому числі й органами внутрішніх справ,держав-учасниць СНД ряд правових і організаційних проблем, розв’язання яких вимагає нетрадиційного мислення, політичної волі й бажання співробітництва, значних матеріально-технічних витрат, координації спільних зусиль і удосконаленнявзаємодії.
Успішна боротьба з міждержавною злочинністю об’єктивно стає загальним завданням, яке неможливо вирішити силами органів внутрішніх справ однієї держави. Транснаціональна злочинність набрала значні масштаби, що якісно погіршило кримінологічну ситуацію. Активізація криміногенних проявів у суспільстві несе в собі пряму загрозу конституційному ладу, цілісності та незалежності держави, його суверенітету. Сучасність жде від правоохоронних органівактивної діяльності в боротьбі з правопорушеннями та міждержавною злочинністю. Досягти вагомих результатів у цій сфері можна тільки завдяки співробітництву та взаємодії правоохоронних органів, у тому числі й міліції (поліції) держав-учасниць СНД.
Міжнародне визнання прав людини стає орієнтиром для розвитку всього людства у напрямі створення спільноти правових держав. Одним із чинників, що ускладнює забезпечення прав і свобод людини, стає об’єднання національної злочинності з міждержавною та проникнення транснаціональної злочинності у систему соціальних, правових, фінансових, економічних відносин. Адекватність відповіді на виклики цього небезпечного соціального явища потребує подальшого об’єднання зусиль міжнародної спільноти в напрямі забезпечення захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави. Реалії сьогодення вимагають пошуку та запровадження нових методів і механізмів, спрямованих на поліпшеннята стабілізацію криміногенної ситуації як в Україні, так і в інших країнах-учасницях СНД.
Сучасна криміногенна ситуація змушує міліцію України та поліцію інших країн СНД вести пошуки нових форм і методів роботи, реформувати організаційну структуру системи управління з метою вжиття додаткових заходів, спрямованих на ефективне забезпечення правопорядку, захисту конституційних прав громадян та активізацію боротьби з транснаціональною, міждержавною злочинністю. Певні просування на цьому шляху мають місце, але, на жаль, вони не носять комплексного характеру. У зв’язку з недостатнім рівнем правової культури правоохоронців не завжди відповідає вимогам часу практична взаємодія міліції (поліції) країн-учасниць Співдружності у боротьбі з правопорушеннями, а також потребує наукового супроводження координація їх діяльності.
Науково-теоретичне підґрунтя дослідження склали наукові праці класиків наукової думки І. Канта, К. Маркса, Ф. Енгельса та ін.; розробки сучасних фахівців з теорії держави та права, теорії управління та адміністративного права, міжнародного права, інших галузевих правових наук: В.Б. Авер’янова, В.І. Андріянова, Г.В. Атамчука, О.М. Бандурки, Д.М. Бахраха, І.Л. Бачило, П.М. Бірюкова, Ю.П. Битяка, В.Т. Білоуса, О.К. Безсмертного, В.П. Бож’єва, А.Н. Глібова, І.П. Голосніченка, А.І. Дмітрієва, Д.П. Зеркіна, Г.В. Ігнатенка, Г.Г. Єгіозаряна,В.Г. Ігнатова, Р.А. Калюжного, Л.В. Коваля, В.К. Колпакова, А.Т. Комзюка, І.І. Карпець, В.Н. Кудрявцева, В.В. Луньова, І.Е. Марочкіна, Г.І. Петрова, В.М. Плішкіна, Г.Х. Попова,К.С. Родіонова, О.Ф. Скакун, Л.Д. Тимченка, Ю.А. Тихомирова, М.М. Тищенка, М.А. Ушакова, Ю.С. Шемчушенка, Є.А. Шибаєвої, В.К. Шкарупи, Г.В. Щокіна, В.Є. Емінова, В.А. Юсупова, М.П. Яблокова, О.Н. Ярмиша та ін.
Ефективність взаємодії органів внутрішніх справ Співдружності залежить від стану законодавчої бази, що регулює ці процеси. Однак, незважаючи на напрацьований досвід у цьому напрямі протягом десяти років, механізм їх реального впровадження й до цього часу залишається невідлагодженим і недосконалим. Отже, важливого значення набувають проблеми наповнення реальним змістом міждержавного співробітництва у боротьбі із злочинністю, своєчасної ратифікації міжнародних договорів, розробки оптимальних організаційно-правових механізмів діяльності міліції (поліції), які зможуть комплексно вирішувати питання щодо реалізації, охорони та захисту прав і свобод людини, протидії глобалізації криміналу, а також злагоджено взаємодіяти з відповідними органами зарубіжних країн і міжнародними організаціями. У свою чергу, ці питання обумовлюють потребу у подальшому науковому вивченні й осмисленні сутності взаємодії у правоохоронній діяльності країн-учасниць СНД, правовідносин у міжнародній правоохоронній сфері, чинників удосконалення взаємодії у міждержавній боротьбі з правопорушеннями. Таким чином, дослідження організаційно-правових засад взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД у боротьбі з правопорушеннями набуває особливого змісту й актуальності.
Недослідженість належним чином цієї теми, недостатня нормативна урегульованість процесу взаємодії міліції (поліції) країн-учасниць СНД викликає теоретичний і практичний інтерес для виконання запропонованого дисертаційного дослідження.
Вище зазначене в комплексі і зумовило вибір теми цього дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах планів наукових досліджень Міністерства внутрішніх справ України (п. 6.1 Пріоритетних напрямків фундаментальних досліджень вищих навчальних закладів та науково-дослідних установ МВС України на період з 2002–2005 рр., наказ МВС України від 30.06.2002 р. № 635), наказу МВС України від 05.07.2004 р. № 755 “Про затвердження Пріоритетних напрямків наукових та дисертаційних досліджень, які потребують першочергового розроблення і впровадження в практичну діяльність органів внутрішніх справ, на період 2004–2009 років”.
Робота спрямована також на виконання основних положень Програми діяльності органів внутрішніх справ щодо поліпшення правопорядку в Україні на початку ІІІ тисячоліття (затверджено Рішенням колегії МВС України від 28 грудня 1999 р. № 8 км/1) та Перспективного плану дій МВС України у сфері європейської інтеграції та співробітництва з ЄС (затверджено Розпорядженням МВС України від 30 грудня 2002 р. № 618).
