ТРАНСФОРМАЦІЯ АДМІНІСТРАТИВНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ: ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Однією з найважливіших тенденцій розвитку суспільства в контексті сучасної цивілізації є суттєве збільшення тих векторів діяльності державної влади, які спрямовані на реалізацію прав людини та антропоцентричний вимір у правозастосуванні. У процесі проведення адміні­стративної реформи в Україні передбачено розширення і модифікацію діапазону застосування заходів відповідальності щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки).

Інститут адміністративної відповідальності, що передбачає застосування державного примусу щодо осіб, які вчинили адміністративні правопорушення (проступки), започатковує положення про те, що міри відповідальності у правовій сфері є визначеними не раз і назавжди, а вони можуть трансформуватися шляхом певних видозмін.

Трансформація адміністративної відповідальності покликана забезпечувати дієвий, ефективний шлях реалізації принципу справедливості, який зобов’язує орган (посадову особу) адміністративної юрисдикції дотримуватися гуманного та інди­відуального підходу при застосуванні заходів державного примусу щодо осіб, які вчинили протиправні діяння, що мають ознаки адміністративного правопорушення (проступку).

На сьогодні потребують вивчення, розгляду й обґрунтування положення, які врегульовані нормами права і стосуються безпосередньо питань, пов’язаних із нормативно-правовими засадами, підставами, формами та процедурою трансфор­мації адміністративної відповідальності в інші види юридичної або ж громадсько-моральної відповідальності, а також у незастосуванні мір будь якої відповідальності взагалі, тобто у безвідповідальність.

Окремі аспекти означеної проблеми досліджувалися у дисертаціях та у фаховій літературі, зокрема в роботах таких вітчизняних та зарубіжних фахівців, як Авер’янов В.Б., Алексєєв С.С., Бахрах Д.М., Братусь С.М., Васильєв А.С., Гетьман А.П. Голосніченко І.П., Гончарук С.Т., Додін Є.В., Ківалов С.В., Коваль Л.В., Коваль М.В., Колпаков В.К., Копєйчиков В.В., Комзюк А.Т., Коренєв А.П., Кузьменко О.В., Курило В.І., Маслєнніков М.Я., Опришко В.Ф., Остапенко О.І., Пєтков В.П., Савченко Л.А., Тихомиров Ю.О., Тищенко М.М., Шамрай В.О., Шкарупа В.К., Юсупов В.О. та ін.

Разом з тим, в українській правничій науці ще відсутнє монографічне дослідження, яке б систематизувало існуючі погляди на проблемні питання, пов’язані з нормативно-правовим регулюванням та процедурою трансформування адміністративної відповідальності в інші види відповідальності, а також у без­відповідальність взагалі. Дана проблема вимагає пошуку можливих шляхів її вирішення, що дисертант і робить у проведеному дисертаційному дослідженні.

Зазначеним обумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження, його теоретичне, прикладне і практичне значення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дисертаційного дослідження базується на основних положеннях: - Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001-2005 роки, схваленої рішенням колегії МВС України від 18 грудня 2000 року № 9 км/1; - Тематики пріоритетних напрямків фундаментальних і прикладних досліджень навчальних закладів і науково-дослідних установ МВС України на період 2002–2005 роки, затвердженої наказом МВС України від 30 червня 2002 року № 635; - Основних напрямків наукових досліджень Національної академії внутрішніх справ України на період 2000–2004 роки, які розроблені згідно  Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України № 810/98 від 22 липня 1998 року та Комплексної цільової програми боротьби зі злочинністю на 2000–2004 роки, Концепції розвитку органів внутрішніх справ у ХХI столітті і Програми Міністерства внутрішніх справ України „Народ і міліція – партнери”. Тема дисертаційного дослідження передбачена планом наукових досліджень кафедри адміністративного права Національної академії внутрішніх справ України 2003 рік.