ЧЖАО ДУН ПІДВИЩЕННЯ СПЕЦІАЛЬНОЇ РОБОТОЗДАТНОСТІ СПОРТСМЕНІВ У ВЕСЛУВАННІ АКАДЕМІЧНОМУ ШЛЯХОМ УДОСКОНАЛЕННЯ СИЛОВОЇ ВИТРИВАЛОСТІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету та завдання дослідження, етапи його організації та використані методи, дана характеристика наукової новизни та практичної значущості роботи, встановлено особистий внесок здобувача у спільно опублікованих наукових працях, наведені основні спекти апробації результатів досліджень, вказана кількість публікацій, структура і обсяг дисертації.
У першому розділі «Розвиток силової витривалості у процесі вдосконалення функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності кваліфікованих спортсменів» проведений аналіз літературних джерел з питань силової підготовки веслярів. Розглянуті шляхи підвищення ефективності фізичної підготовки й підготовленості, дана характеристика силової витривалості в якості інтегрованого компонента функціонального забезпечення спеціальної роботоздатності веслярів (J. Bangsbo, H. Larsen, 2000; В. Г. Олешко, 2005; K. Baar, 2006; B. L. Riemann, R. Manske, 2015; Т. Бомпа, К. Буццичелли, 2016). Результати аналізу науково-методичної літератури дають підставу стверджувати, що вдосконалення спеціальної роботоздатності веслярів ґрунтується на реалізації напрямків підвищення силової підготовленості з урахуванням цільової спрямованості тренувального процесу на вдосконалення спеціальної роботоздатності веслярів.
Перший напрямок, сприяє розвитку базових компонентів силових якостей: максимальної сили, швидкісно-силових якостей і силової витривалості. Останній компонент є провідним у веслуванні академічному й залежить від ступеня розвитку перших двох компонентів (Н. Н. Озолин, 1990; T. I. Gee, et al, 2011). Другий - підвищенню ефективності спеціальної силової підготовки, що ґрунтується на оптимізації режимів роботи м'язових груп, які беруть участь у виконанні гребних локомоцій. Мова йде про застосування спеціальних силових вправ з урахуванням композиції роботи м'язових груп під час веслування (M. Izquierdo, 2011; N. Caplan, et al, 2016). Третій - підвищенню ефективності силових якостей при взаємодії зі спеціалізованими проявами інших складових спеціальної роботоздатності спортсменів, де ключовими елементами є підвищення окисних можливостей м'язів і забезпечення модифікації енергозабезпечення, у першу чергу, процесів утворення й утилізації лактату у відповідності до вимог роботоздатності веслярів на дистанції (В. С. Мищенко 1990; C. Nicol. et al, 2003; Firat Akfa, 2014).
Реалізація першого напряму пов'язана з розвитком максимальної сили локальних і великих масивів м'язових груп, а також швидкісно-силових якостей і силової витривалості на підґрунті класичних уявлень про наявні підходи з використанням засобів загальної фізичної підготовки (В. Г. Олешко 2005), і засобів пліометричної підготовки (K. Adams, et al, 1992; J. F. Kramer, A. Morrow, A. Leger, 1993; G. Markovic, P. Mikulic, 2010; J. Pellegrino, B. C. Ruby, C. L. Dumke, 2016). Окремі питання вирішені за рахунок використання сучасних тренажерних обладнань, у першу чергу, пліометричних апаратів, які враховують загальну структуру роботи веслярів і реактивні властивості мускулатури у процесі виконання силових рухів (B. Metikos, 2015; D. Julian, et al, 2017).