ВЗАЄМОДІЯ СУБ’ЄКТІВ БОРОТЬБИ З КОРУПЦІЄЮ (АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВИЙ АСПЕКТ)

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Основний вектор розвитку України в сучасному світі спрямований на створення демократичного суспільства, здатного забезпечити кожному громадянинові реалізацію його здібностей і задоволення його життєвих потреб, супроводжується рядом негативних тенденцій, що загрожують функціонуванню державного механізму. Серед деструктивних явищ, які потребують комплексної протидії з боку суспільства, значне місце посідає корупція. Виникнувши на тлі дисфункції влади, вона безжалісно руйнує демократичні підвалини суспільства, перероджує державний апарат, порушує принцип рівності громадян і юридичних осіб перед законом, каталізує організовану злочинність та завдає нищівного удару інтеграційним процесам у світі.

         Незважаючи на активізацію роботи правоохоронних органів України щодо протидії корупційній експансії, темпів зростання останньої зупинити не вдалося, що призвело до сприйняття України у світі як корумпованої держави з несприятливим інвестиційним кліматом, проникнення корупції у більшість відносин між населенням і владою, породження глибокої недовіри людей до спроможності держави забезпечити гарантовані Конституцією їхні права і свободи.

Саме тому підвищення тиску на корупцію з боку всього суспільства, формування нової антикорупційної політики визнаються важливими аспектами забезпечення національної безпеки України, а боротьба з корупцією – пріоритетним напрямом діяльності правоохоронних органів.

         Така ситуація зобов’язує правоохоронні та інші державні органи своєчасно виявляти негативні закономірності у соціально-економічній обстановці, усувати причини та умови корупції, налагоджувати дієвий обмін інформацією, здійснювати профілактику корупційних правопорушень у відповідних сферах суспільного життя. Аналіз стану боротьби з корупційними правопорушеннями, а також результати соціологічних досліджень щодо питань взаємодії у цій сфері свідчать про наявність прогалин як у нормативному регулюванні спільної діяльності суб’єктів боротьби з корупцією, так і у практичному її здійсненні.

         Враховуючи багатоаспектний характер взаємодії в галузі протидії корупції та її значення для мінімізації впливу цього явища на суспільні процеси, зазначена проблема є однією з найскладніших та найактуальніших для діяльності суб’єктів боротьби з корупцією.

Вивченню питань взаємодії правоохоронних органів у боротьбі з правопорушеннями приділялась увага у працях Р.Г. Аксьонова, А.А. Глієвого, Д.В. Гребельского, І.М. Гуткіна, К.К. Єрмакова, А.В. Загорного, Г.Г. Зуйкова, В.М. Плішкіна, В.М. Капнуліна, В.К. Колпакова, В.О. Малюткіна,                  Ю.В. Наумкіна, О.В.Негодченка, В.Ф. Статкуса, Г.А. Туманова, В.О. Шамрая, В.М. Шванкова та ін. Ними досліджувалися теоретичні та практичні питання організації взаємодії як у цілому (організація як функція управління, взаємодія як різновид управлінської діяльності), так і окремих її різновидів (організація взаємодії галузевих служб органів внутрішніх справ, взаємодія з громадськими формуваннями тощо).

Підґрунтям для подальшого дослідження проблем взаємодії у галузі боротьби з корупцією стали роботи В.Б. Аверьянова,  Л.І. Аркуші, О.М. Бандурки, І.І. Басецького, В.Т. Білоуса, В.М. Гаращука, В.Л. Грохольского, О.Ф. Долженкова, О.О. Дульского, В.В. Дурдинця, А.П. Закалюка, С.М. Іншакова, О.Г. Кальмана,  М.І. Камлика, І.П. Козаченка, А.Т. Комзюка, М.В. Корнієнка, Я.Ю. Кондратьєва, О.В. Копана, О.В. Кузьменко,                   Є.В. Курінного, О.Н. Литвака, В.В. Лунєєва, Є.І. Макаренка, М.І. Мельника, Є.В. Невмержицького, М.О. Потебенька,  О.Я. Прохоренка, І.В. Пшеничного, О.П. Рябченко, М.І. Хавронюка, В.І. Шакуна, І.Р.Шинкаренка та ін.

У той же час спеціальні комплексні дослідження щодо сутності взаємодії у галузі боротьби з корупцією відсутні. Недостатньо вивченими залишаються також і питання щодо розмежування компетенції суб’єктів боротьби з корупцією, визначення напрямів, форм та принципів їх взаємодії, формування моделі взаємодії правоохоронних органів, які ведуть боротьбу з корупцією в Україні, особливостей співробітництва національних та іноземних структур, що протидіють цьому явищу.

Наведене не лише обумовило вибір теми дослідження, а й свідчить про її актуальність як для теоретичного аналізу адміністративно-правових засад взаємодії суб'єктів боротьби з корупцією, так і для визначення нових концептуальних підходів щодо її розвитку та вдосконалення.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.                 Тема дисертації затверджена вченою радою Національної академії внутрішніх справ України. Дослідження підготовлене на виконання положень Розділів ІV та V “Концепції боротьби з корупцією на 1998-2005 рр.”, п. 21 “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 рр.” та п. 2.1. наказу МВС України № 1082 від 20 вересня 2004 р. “Про додаткові заходи щодо посилення боротьби з корупцією в органах внутрішніх справ України”.