ГРОМАДЯНСТВО УКРАЇНИ: КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми . Проблема взаємовідносин людини з суспільством і державою, пошук найбільш оптимальних форм їхньої взаємодії, і питання громадянства, зокрема, цікавлять вчених із стародавніх часів. Ще Аристотель в одній з його найвідоміших праць "Політика" піднімав питання про те, хто є громадянином, і дійшов висновку, що держава - це сукупність громадян. Питання громадянства хвилювали і філософів-просвітителів (Руссо Ж.-Ж., Кант І.). Але лише з прийняттям перших конституцій можна вести мову про громадянство в його сучасному розумінні. Його виникнення безпосередньо пов'язано з першими буржуазними революціями, втіленням ідеї рівності членів державної спільності, яка в свою чергу формується під безпосереднім впливом ідеї природних прав людини.

Прийняття нового Основного Закону України стало основоположним фактором у формуванні правової системи нашої держави на новій конституційній базі, яка орієнтована на забезпечення народовладдя громадян України, прав і свобод людини і громадянина. Саме людина, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканість та безпека, за статтею 3 Конституції, визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Одним з основних прав людини є право на громадянство. Однак, механізм реалізації цього права в Україні потребує удосконалення. Громадянство відіграє в житті кожної людини надзвичайно важливу роль. Загальною Декларацією прав людини громадянство було віднесене до одного з основних прав людини (стаття 15). Його зміст полягає в тому, що повним комплексом прав людина може володіти лише за наявності громадянства. В зв'язку з цим останнє можна визначити формулою "право на права". Виходячи з цього, гарантованість громадянства кожній людині є сьогодні однією з головних конституційно-правових проблем, що потребує якнайшвидшого вирішення.

В Україні Закон "Про громадянство України" в новій редакції був прийнятий 18 січня 2001 року, і дослідження останнього має важливе значення для національної правової науки. При цьому важливо розглянути Закон в аспекті відповідності його Конституції України та міжнародно-правовим стандартам. Необхідно враховувати, що проблеми в галузі громадянства, які існують сьогодні в Західній Європі, можуть в силу політико-економічного розвитку стати завтра проблемами України. Своєчасна підготовка до їх вирішення може виявитися дуже корисною.

Питання громадянства в європейському регіоні починають розглядатися юристами в дев'ятнадцятому столітті з появою перших відповідних законодавчих актів. Ці питання досить інтенсивно розроблялись і в літературі радянського періоду. Навіть при наявності ідеологічних рамок, вченими були досягнуті вагомі результати, які неможливо залишити без уваги в сучасних дослідженнях. У даній дисертаційній роботі були використані праці таких вчених як Авак'ян С.А., Александров З.К., Алексеев С.С., Бойцов В.Я., Боярс

Ю.Р., Буткевич В.Г., Вітрук М.В., Воєводін Л.Д., Георгіца А.З., Денисов А.І., Златопольський Д.Л., Кишкін С.С., Козлова Е.І., Косаков С.К., Казанчев Ю.Д., Лепешкін А.І., Лівшиц Р.З., Лукашук І.І., Матузов М.І., Миронов О.О., Міхальова Н.О., Міцькевич А.В., Мішин А.О., Нерсесянц В.С., Новоселов В.І., Основін В.С., Римаренко Ю.І., Русінова СІ., Сафронов В.М., Страшун Б.А., Стрекозов В.Г., Топорнін Б.М., Фарбер І.Е., Черниченко С.В., Чіркін В.Є., Шевцов В.С., Щетінін Б.В. та інші.

Але в дослідженні тематики громадянства існують прогалини. В силу відомих причин розробка питань громадянства в період існування СРСР була однобічною, громадянство держави соціалістичного типу завжди протиставлялось буржуазному громадянству. Зусилля вчених були сконцентровані головним чином на з'ясуванні юридичної природи громадянства, місця громадянства в правовому статусі особи, аналізі норм радянського громадянства.

В українській правовій науці дослідження питань громадянства України знайшли відображення у працях Альбертіні Л.М., Гураля П.Ф., Колодія А.М., Копиленка О.Л., Лотюк О.С., Олійника А.Ю., Ольховського Б.І., Погорілка В.Ф., Ришняка Н.А., Тодики Ю.М., Фрицького О.Ф., Чалого П.Ф., Шаповала В.М., Шукліної Н.Г.

Розвиток інституту українського громадянства, зокрема прийняття Закону "Про громадянство України" в редакції від 18 січня 2001 року, нового Порядку провадження з питань громадянства вимагають подальших наукових досліджень у цій сфері.

Потрібно зазначити, що Закон про громадянство України в редакції від 18 січня 2001 року розроблений з врахуванням міжнародних стандартів, значно демократизував інститут українського громадянства.

Однак є ще багато невирішених проблем, зокрема невизначеність деяких документів з питань громадянства, недосконалість правового механізму реалізації права на громадянство України.

Ці та інші проблеми та шляхи їх вирішення висвітлюються в даному дисертаційному дослідженні.

Аналізу питань громадянства сприятиме вивчення та використання зарубіжної літератури. Тому в дисертації були використані праці зарубіжних вчених, а саме: Бербера Ф., Еллінека Г., Вейса П., Ван Пенхейса X., Макарова А.

Дослідженню піддані конституції та законодавство про громадянство європейських держав, а також міжнародно-правові документи з питань громадянства.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри конституційного, адміністративного та фінансового права юридичного факультету  Львівського  національного  університету  імені  Івана  Франка  в

контексті наукової теми "Конституційно-правові проблеми утвердження України як суверенної, демократичної, соціальної та правової держави", затвердженої наказом ректора ЛНУ імені Івана Франка № Н-239, від 16 квітня 2003 р.