КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА НА ОСВІТУ ТА ЙОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УКРАЇНІ Автореферат

Актуальність теми. Важливим елементом системи конституційних прав, свобод та обов’язків людини і громадянина є культурні права, основним серед яких є право на освіту. Закріплене в конституціях більшості розвинутих держав, воно посідає чільне місце в структурі конституційно-правового статусу людини та є необхідним фактором розвитку не тільки особистості, її інтелектуального потенціалу, але й політичної та економічної системи суспільства. З проголошенням України незалежною державою право кожного на освіту стало одним із фундаментальних прав людини, гарантованих у конституційному порядку. Це актуалізує забезпечення права людини і громадянина на освіту як засобу адаптації до перехідного стану, на якому знаходиться українська держава, та до засвоєння демократичних цінностей, норм життєдіяльності, суспільних відносин.

За сучасних умов усебічного розвитку українського суспільства, залучення його до передових досягнень світової науки першочерговими постають питання про створення належних умов для здійснення конституційного права людини і громадянина на освіту.

Вищевикладене, а також виняткове значення освіти для формування громадянського суспільства та його інтеграції в Європейську спільноту, необхідність побудови в Україні демократичної, соціальної, правової держави свідчать про актуальність теми даного дослідження, зумовлюють його не тільки наукову, але й практичну значущість, зокрема, для вдосконалення законодавства України у сфері освіти. Актуальності дослідженню також надає розробка комплексу наукових висновків і рекомендацій, спрямованих на реалізацію аналізованого конституційного права, визначення шляхів удосконалення форм та методів його забезпечення.

Сучасні юридичні наука та практика свідчать про нагальну потребу дослідження механізму забезпечення конституційного права кожного на освіту в системі основних прав та свобод людини і громадянина. У національній юридичній науці ця проблема в повній мірі не розроблена, залишається невирішеною і потребує свого всебічного дослідження.

Проблема забезпечення прав та свобод людини і громадянина завжди була в центрі уваги юридичної науки, а багатоаспектний характер теми дослідження визначає необхідність звернення до різних галузей наукових знань: філософії, загальної теорії держави та права, теорії прав людини, педагогіки. Основою дисертації є як праці вчених-юристів, які досліджували суб’єктивне юридичне право на загальнотеоретичному рівні (С. Алєксєєв, М. Вітрук, С. Гусарєв, А. Колодій, В. Копєйчиков, О. Малько, М. Матузов, О. Скакун, О. Тихомиров), так і праці тих науковців, які досліджували конституційні права та свободи людини і громадянина, зокрема суб’єктивне право на освіту (О. Бандурка, К. Волинка, І. Голосніченко, М. Гуренко, Л. Дольникова, В. Кравченко, С. Лисенков, О. Лукашова, О. Марцеляк, О. Негодченко, А. Олійник, В. Погорілко, П. Рабінович, В. Сіренко, Ю. Тодика, К. Толкачов, А. Хабібулін, М. Хавронюк, О. Фрицький та ін.). Підґрунтям дослідження стали роботи вітчизняних та російських філософів, педагогів, політологів: Д. Керимова, К. Корсака, В. Кременя, С. Ніколаєнка, Ю. Осічнюка, В. Сухомлинського, П. Толочка, В. Шкатулли.

В Україні, незважаючи на наявність значного масиву наукових праць з проблематики прав та свобод людини і громадянина, відсутнє комплексне дослідження конституційного права людини і громадянина на освіту, а також механізму його забезпечення. Вищевикладене зумовило вибір теми дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукова робота повністю відповідає проголошеному Конституцією України курсу на побудову демократичної, соціальної і правової держави, основним обов’язком якої є утвердження та забезпечення прав та свобод людини і громадянина. Тема дисертації обрана згідно з державними планами та програмами Верховної Ради України (Державно-правова реформа в Україні), відповідно до планів прикладних досліджень навчальних закладів та наукових установ МВС України на період 2001–2005 рр. (Рішення колегії МВС України від 18 грудня 2000 №9 КМ/1), обговорена і схвалена на засіданні Вченої ради НАВСУ (протокол № 1 від 29.01.2002 р.) та включена до плану науково-дослідних робіт Національної академії внутрішніх справ України на 2003 р.