МЕТОДИКА РОЗСЛІДУВАННЯ МАСОВИХ ЗАВОРУШЕНЬ Автореферат

Актуальність теми дослідження. Сучасний період формування правової держави в Україні характеризується загостренням загальної криміногенної ситуації. У зв’язку з цим особливої актуальності набуває діяльність правоохоронних органів у боротьбі із злочинністю. Успіх у цьому в багатьох випадках пов’язаний з наявністю сучасних методик розслідування окремих категорій злочинів.

Таке явище, як масові заворушення раніше зустрічалися украй рідко. З відомих причин наявність в СРСР масових виступів населення замовчувалося (деякі дослідники для цього явища навіть застосовують таке визначення “латентність особливого роду”) і лише після 1986-1991рр., коли стало відомо про масові заворушення у Душанбе, Оше, Сумгаїті та інших регіонах, замовчування цих фактів стало принципово неможливим. Тому методики розслідування масових заворушень фактично перебувають на етапі початкових розробок (порівняно з кримінологією, кримінальним правом та організацією діяльності правоохоронних органів під час масових заворушень), що негативно позначається на ефективності розслідування цих тяжких злочинів.

І зараз вже можна стверджувати, що прогноз стосовно зменшення або навіть зникнення (як вважалося за радянських часів) таких злочинів як масові заворушення не виправдовується. Про це свідчать події як в Україні, так і в інших країнах світу, за участю антіглобалістів, угруповань футбольних фанатів, представників радикальних молодіжних рухів.

Тому, з урахуванням досвіду розслідування таких складних справ як в Україні, так і в інших країнах, необхідно удосконалювати методику їх розслідування.

Значний внесок у дослідження теоретичних питань, пов’язаних з проблемами методики розслідування злочинів, зробили такі вчені-криміналісти України та інших держав, як Ю.П.Аленін, В.П.Бахін, Р.С.Бєлкін, В.М.Биков, О.М.Васильєв, В.К. Гавло, І.Ф.Герасимов, В.Г.Гончаренко, Л.Я.Драпкін, В.Е.Емінов, А.В.Іщенко, Н.І.Клименко, О.Н.Колесниченко, В.О.Коновалова, В.С.Кузьмичов, В.К. Лисиченко, В.Г.Лукашевич, І.М.Лузгін, Г.А. Матусовський, В.С.Овчинський, М.О.Селіванов, М.Я.Сегай, В.Г.Танасевич, В.В.Тищенко, О.О.Хмиров, В.Ю.Шепітько, М.П.Яблоков та деякі інші вчені-криміналісти.

Внесок у розвиток криміналістичних рекомендацій щодо розслідування масових заворушень в останні роки зробили такі вчені-криміналісти та працівники слідства, які безпосередньо приймали участь у розслідуванні справ зазначеної категорії, як Григор’єв М.В., Бояров В.І., Ісаєнко В.М., Капиця Л.В., Махов В.М., Пічкальова Г.І., Фролов О.В., Чуглазов Г.М., Шаталов А.С. та деякі інші. Однак ці розробки переважно розглядають особливості розслідування злочинів в умовах надзвичайних ситуацій (або в умовах дії надзвичайного стану). Грунтовних робіт з методики розслідування масових заворушень до цього часу бракує, хоча такі злочини в останні часи, як в Україні, так і у світі набувають поширення.

В сучасній криміналістиці формування окремих методик здійснюється у двох напрямах: по-перше, удосконалення діючих та розробка нових методик, по-друге, створення комплексів окремих методичних рекомендацій більшого ступеня спільності, що охоплюють кілька видів злочинів, але таких, що вчиняються у певних умовах місця, часу або особами, які характеризуються тими чи іншими спільними характерними ознаками. Такі комплекси відрізняються від традиційних окремих криміналістичних методик як своєю структурою, так і своїм змістом. За своєю суттю зазначені комплекси складаються з криміналістичної характеристики умов злочинного посягання, групи суб’єктів злочину тощо, розкриття особливостей методики розслідування, які обумовлені даною характеристикою і в котрих вона проявляється. Це цілком стосується злочинів, які вчинюються під час масових заворушень, зокрема по суб’єктах - стосовно посягань, що скоюються натовпом.

Методика розслідування масових заворушень, має свої істотні особливості, обумовлені тим, що ці злочини вчиняються в умовах дії натовпу, тобто групового злочину, але переважно ситуативно. При цьому цей злочин ускладнений вчиненням під час масових заворушень значної кількості злочинів, які не охоплюються складом злочину, передбаченого ст.294 КК України.

Специфіка цих умов така: стихійність виникнення та розвитку масових заворушень; вчинення великої кількості різних видів злочинів; особливість механізму скоєння злочинів, яка обумовлена спонтанністю дій натовпу; масштабність та висока динамічність злочинних дій; численність та різноманітність матеріальних слідів і особливість їх утворення, поширення на великі території та, одночасно, локалізація окремих “очагів” заворушень на значній відстані один від одного. Все це створює унікальну систему з досить великим обсягом потенційної інформації.

Відповідно процес розслідування скоєних при цьому злочинів характеризується дефіцитом часу для прийняття процесуальних і тактичних рішень та їх реалізації; підвищеною мінливістю слідчих ситуацій; необхідністю застосування особливого порядку концентрації, узагальнення, аналізу і реалізації отриманої інформації, а також наявністю активної протидії слідству з боку організаторів та активних учасників масових заворушень.

Саме це і визначає особливості розслідування злочинів, вчинених в умовах масових заворушень: необхідність координації сил, які задіяні у розслідуванні, ретельному вивченні діяльності такого тимчасового утворення, яким є кримінальний натовп та деякі інші особливості.

Все наведене вище і зумовило вибір теми роботи й основні напрями її дослідження. Вона являє собою спробу певною мірою заповнити прогалини в методиці розслідування окремих категорій злочинів і розробити основні положення методики розслідування масових заворушень у сучасних умовах; рекомендації щодо організації і планування розслідування злочинів цієї категорії, а також запропонувати тактичні рекомендації щодо проведення деяких слідчих дій.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження відповідає вимогам “Комплексної програми профілактики злочинності на 2001-2005 роки” (затверджена Указом Президента України №1376/2000 від 25 грудня 2000р.), метою якої є визначення шляхів протидії злочинності в державі та поза її межами, вдосконалення законодавства, вироблення методів запобігання цим злочинам. Тема також відповідає планам наукових досліджень кафедри кримінального права та правосуддя юридичного факультету Запорізького державного університету, виконана за спеціальною науково-дослідною темою: “Основні напрями реформування законодавства України у контексті Європейської інтеграції”, №0104U004048 та затверджена на засіданні президії науково-технічної ради Запорізького державного університету (протокол №4 від 27 грудня 2001 року).