АДМІНІСТРАТИВНИЙ ПРИМУС В ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА  РОБОТИ

Актуальність теми. Демократизація суспільних відносин у процесі державотворення в Україні та прагнення нашої держави до інтегрування в сучасні цивілізаційні процеси у ролі повноправного  учасника-партнера  вимагає кардинальних змін у взаємовідносинах особи та держави. Здійснення в Україні адміністративної реформи, одним із аспектів якої є вдосконалення механізму застосування заходів державного, в тому числі  адміністративного примусу в процесі виконавчо-розпорядчої діяльності органів, наділених адміністративно-юрисдикційними повноваженнями, також пов’язана із цими змінами. Такими органами, яким надано право здійснювати адміністративно-юрисдикційну діяльність у сфері оподаткування є органи державної податкової служби України. Їх взаємовідносини з платниками податків мають ґрунтуватися на принципах партнерства, основним методом регулювання цих відносин має бути метод переконання та заохочення, однак це не виключає застосування до недобросовісних платників податків адміністративно-примусових заходів та актуалізує проблему їх дослідження.

Адміністративний примус у системі методів державного управління завжди займав чільне місце. Він і сьогодні зберігає своє  значення і серед усіх видів державного примусу має найбільшу питому вагу, оскільки йому притаманні висока мобільність і здатність адаптуватися до конкретних умов і потреб держави. Заходи адміністративного примусу використовуються для обслуговування багатьох комплексних галузей права, в тому числі й податкового. Проте деякі вітчизняні вчені-юристи висловлюють пропозиції щодо виокремлення самостійних різновидів державно-правового примусу, залежно від галузі права, яку б він обслуговував. Але більшість правників - адміністративістів вважає недоцільним використання зазначеного критерію для розподілу державно-правового примусу, оскільки аналіз відповідних примусових заходів свідчить, що незважаючи на специфічні властивості, які зумовлюються сферою їх застосування, вони зберігають і загальні ознаки адміністративного примусу.

Загальні проблеми адміністративного примусу досить ґрунтовно розглядалася  в адміністративно-правовій літературі та дисертаційних дослідженнях провідних учених-адміністративістів – В. Авер′янова, Д. Бахраха О. Бандурки, Ю. Битяка,

 І. Голосніченка, Є. Додіна, Л. Коваля, Т. Коломоєць, В.Колпакова, А.Комзюка, М.Кучерявенка, Д.Лук′янця, Р. Мельника, Л.Савченко, В. Шкарупи та інших.

Дослідження  ж проблем застосування органами державної податкової служби заходів адміністративного примусу знайшло лише фрагментарне висвітлення у роботах А.Головача, А. Роздайбіди, М.Мацелика, однак комплексного, ґрунтовного дослідження зазначеної проблеми  до цього часу не проводилося.

Визначення місця адміністративного примусу в Податковому праві, класифікація його засобів та особливості застосування у сфері податкових правовідносин має не лише теоретичне, а також і практичне значення. А це ще раз підкреслює актуальність проблеми дослідження адміністративного примусу в діяльності органів державної податкової служби України.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Напрям досліджень відповідає Концепції адміністративної реформи в Україні, затвердженої Указом Президента України від 22.07.1998 р. № 810/98. Дисертаційна робота виконана в межах науково-дослідної проблематики кафедри адміністративного права та адміністративної діяльності Національної академії державної податкової служби України – „Організаційно-правові аспекти правоохоронної діяльності у сфері оподаткування ” (номер державної реєстрації 0105U000657), де автор роботи є одним із виконавців, тема роботи затверджена Вченою радою академії.