Тюремні установи в Україні в системі карально-охоронного механізму держави (кінець ХІХ

Актуальність теми. Як незалежна, демократична, соціально-правова держава Україна своїм головним обов’язком проголосила права і свободи людини та громадянина. У цих умовах важливого наукового і практичного значення набувають питання, що стосуються їх законодавчого закріплення, забезпечення й дотримання законності та ефективної реалізації.

Разом з тим, створення суверенної української держави визначило необхідність корінних зрушень у змісті та системі державної влади і управління, обумовило нові підходи і шляхи критичного аналізу й переосмислення законів і нормативних актів радянського періоду. Нова ж система економічних відносин власності, процес розвитку яких відбувається в умовах використання інших підходів до політики, ідеології, права, вимагає подальшого удосконалення чинної законодавчої бази.

У системі прав людини й громадянина та їх гарантій важливе місце, зокрема, посідає захист соціально-людських цінностей у галузі виконання кримінальних покарань. Одним із вирішальних факторів успіху на цьому шляху має стати докорінна зміна існуючих соціально-правових відносин між громадянином і державою. Вказані процеси потребують продовження і поглиблення реформи організаційно-правових засад діяльності кримінально-виконавчої системи.

Аналіз досліджень вітчизняних та зарубіжних вчених діяльності системи органів та установ виконання кримінальних покарань засвідчує: вивчення нормативно-правових основ становлення та розвитку кримінально-виконавчої системи України, ґрунтовний аналіз позитивних і негативних чинників, які впливають на цей процес, відображення об’єктивної картини основних етапів її утворення та еволюції дозволяє визначити основні принципи, на яких має базуватись сучасна кримінально-виконавча політика України.

Тому наукове дослідження правових засад функціонування системи органів та установ виконання кримінальних покарань на території України, визначення їх ролі і місця у державотворчому процесі як у дореволюційний період, так і на етапі становлення та розвитку різних форм української державності в першій половині ХХ століття, сьогодні є повчальним і корисним, насамперед, у застереженні від помилок у процесі сучасного реформування як кримінально-виконавчої системи загалом, так і діяльності органів та установ виконання кримінальних покарань зокрема, використанні позитивних надбань у ході структурно-організаційного удосконалення кримінально-виконавчої системи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження обрана відповідно до державних програм, зокрема: Концепції розвитку системи відомчої освіти та вузівської науки на період 2001 – 2005 рр., схваленої рішенням колегії МВС України від 18.12. 2000 р. за № 9км/1, Програми формування позитивного іміджу міліції України на 2003-2007 рр. (п. 2.1.-2.3.). Вона також є складовою частиною наукових досліджень, передбачених Планом науково-дослідної роботи наукових установ вищих навчальних закладів України юридичного профілю (на період до 2006 року) Академії правових наук України (п. 7.12.), Переліком тем дисертаційних досліджень, затверджених Вченою Радою Національної академії внутрішніх справ України у 2003 році (п. 2.4.) та Планом роботи наукового та методичного Центру з історії органів внутрішніх справ, кафедри історії України Національної академії внутрішніх справ України на 2004 – 2005 навчальний рік.